Як оперна співачка Софія Яблонська з Трускавця прокладає шлях на світову сцену
Уродженка Трускавця, 28-річна оперна співачка Софія Яблонська (сопрано), впевнено будує кар’єру в Італії. Її виступи на престижних італійських майданчиках привертають увагу європейських критиків, провідних диригентів та авторитетних медіа, зокрема всесвітньо відомого видання «la Repubblica».
Нам вдалося поспілкуватися з Софією, і вона відповіла на кілька запитань редакції.
Сьогодні молода виконавиця активно виходить на великі міжнародні сценічні простори, беручи участь у знакових мистецьких проєктах Європи. Зокрема, нещодавно Софія Яблонська продемонструвала свою майстерність в історичному театрі Teatro storico di Villa Mazzacorati-Aldrovandi у Болоньї. Цей старовинний театр, що має статус культурної та історичної пам’ятки, став локацією для міжнародного творчого проєкту, який об’єднав талановитих виконавців із різних куточків світу.
У межах цієї програми українська співачка працювала пліч-о-пліч із відомими міжнародними артистами. Після успішного виступу Софія висловила щиру вдячність художній керівниці театру Франчесці Педачі (Francesca Pedaci) та директору авторитетного конкурсу T.O.S.C.A. Массіміліано Віапіано (Massimiliano Viapiano) за довіру та унікальну можливість стати частиною цього вокального свята.
Від Дрогобича до оперних театрів Італії
Фундамент майбутнього міжнародного успіху Софії був закладений у рідному регіоні. Свій шлях у велике мистецтво вона розпочала в Дрогобицькому музичному фаховому коледжі імені Василя Барвінського, навчаючись у класі авторитетного викладача, професора Корнелія Сятецького. Саме тут молода вокалістка здобула базові професійні навички та сформувала свій унікальний виконавський стиль.
Бажання постійного вдосконалення привело Софію до Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка, де вона здобула ступінь бакалавра, а згодом — і магістра.
Чому Італія
На запитання, як творчий шлях привів її в Італію, Софія відповідає, що насамперед варто сказати, чому саме Італія.
“Для мене відповідь була очевидною: це колиска оперного мистецтва. Оскільки я присвятила опері більшу частину свого життя, для мене було принципово важливо інтегруватися в це середовище, досконало вивчити мову та відчути культуру зсередини. Більшість класичних опер написані саме італійською, тому ти просто зобов’язана розуміти кожне слово, кожний відтінок емоції, щоб передати їх слухачеві на всі 100%”, – каже Софія.
Італійська історія трускавчанки розпочалася з Консерваторії імені Ніколо Паганіні в Генуї (Conservatorio di Musica Niccolò Paganini). Саме там вона закінчила магістратуру (курс Biennio) з найвищим із можливих балів – 110 e lode con menzione d’onore (якщо перекласти на нашу систему – це максимальний бал із відзнакою та особливою похвалою ради).
“Мені пощастило навчатися у видатної співачки, мецо-сопрано Глорії Скалькі ( Gloria Scalchi). Вона підкорювала сцену Metropolitan Opera та співала з легендами світової опери. Для мене було критично важливо переймати досвід саме у таких майстрів – носіїв автентичної культури belcanto, які свого часу вчилися у великих геніїв і тепер передають цей унікальний італійський код далі”, – зазначає Софія.
Виступи на італійській сцені: Carlo Felice та Palazzo Spinola
Рішучим і незабутнім кроком у професійному становленні співачки став червень 2024 року. Саме тоді відбувся її перший сольний виступ із оркестром у славетному оперному театрі Carlo Felice у Генуї. Софія виконала складну й емоційну арію Мікаели “Je dis que rien m’epouvante” з опери «Кармен» Жоржа Бізе, а диригував оркестром відомий італійський Маестро Ауреліо Канонічі (Maestro Aurelio Canonici).
«Мій перший сольний виступ з оркестром у оперному театрі Carlo Felice. «[…]» Хочу залишити цей день у памʼяті назавжди і з радістю ділюсь ним з Вами. Так, не ідеально, але усі ми вчимось на помилках», — поділилася співачка у своїх соціальних мережах, демонструючи щиру самокритичність та прагнення вдосконалюватися.
Професійне портфоліо артистки збагачується новими яскравими ролями. Підтвердженням цього стала участь Софії у постановці безсмертного шедевра Джакомо Пуччіні «Богема» (La Bohème, опера в 4 картинах) у театрі Ріна та Джильберто Гові (Teatro Rina e Gilberto Govi) в Генуї-Больцането. Наша краянка виконала одну з провідних та найяскравіших партій — роль Мюзетти (Musetta), розділивши сцену з потужним міжнародним складом солістів під керівництвом диригента Джованні Баттісти Бергамо та режисерки Енріки Папале.
Окрім масштабних оперних полотен, сопрано з Трускавця підкорює й камерні простори. Минулого року авторитетна італійська газета «la Repubblica» присвятила окремий матеріал відкриттю нового музичного сезону асоціації «Amici del Carlo Felice» та Консерваторії Нікколо Паганіні. Преса анонсувала урочистий концерт-відкриття під поетичною назвою «Amor non è peccato» («Любов — не гріх»), який відбувся в історичній Національній галереї палацу Спінола (Palazzo Spinola).
Головною зіркою цього вечора виступила саме Софія Яблонська в тандемі з піаністом Роберто Мінгаріні. У програмі концерту прозвучали шедеври світової класики: від Верді, Доніцетті, Шопена та Пуччіні. Особливо бачити серед композиторів у українське прізвище – Владислава Заремби. Включення української музики до європейського ревю підкреслює патріотичну місію Софії — гідно репрезентувати національну культуру на найвищому міжнародному рівні. До слова, вся сторінка Софії сповнена болем через війну в Україні, дівчина також неодноразово поширювала збори на ЗСУ.
Як це працює зсередини
Співачка не фіксує свої важливі виступи як вагоме досягнення чи етап, а переконана, що у мистецтві має бути постійний рух до вдосконалення.
“Якщо чесно, я не схильна вважати свій нинішній етап “якимось особливим високим рівнем”, адже у нашому мистецтві немає межі досконалості. Це постійний рух угору. Як це працює зсередини? Наш світ влаштований як безперервний ланцюжок випадковостей та можливостей. Ти подаєшся на черговий конкурс, майстер-клас чи прослуховування (які, до слова, здебільшого є платними). Ти можеш навіть не пройти далі, але в залі сидітиме людина, яка помітить твій тембр, твою харизму – і згодом запросить тебе в інший, абсолютно новий проєкт. Так це коло і крутиться. Головне – ніколи не зупинятися і постійно заявляти про себе”, – розповідає Софія про особливості мистецької “кухні”.
Сьогодні невіддільною частиною багатьох професій є соціальні мережі. Раніше Софія не сприймала їх аж такий важливий інструмент, але зараз чітко усвідомила: не варто применшувати їхню цінність.
Вона була щиро здивована, коли її крайній пост про виступ у Болоньї буквально завірусився і багато людей дізналися про ї творчість.
“Саме завдяки соцмережам мої близькі та люди в рідному краї нарешті ближче побачили мою щоденну роботу та життя в Італії. Оперне мистецтво часто здається закритим, а через екран смартфона воно стає ближчим і зрозумілішим. Мені здається, сучасному артисту важливо ділитися своєю залаштунковою рутиною та творчою активністю. Тоді запускається правильний імпульс: твою працю помічають, з’являються нові знайомства і, як результат, цікаві творчі пропозиції”, – зазначає Софія.
Про зв’язок із домом
Також співачка поділилася, як зараз відбувається організація її роботи та про зв’язок із Батьківщиною
“Оскільки моя база зараз тут, в Італії, то й робочі процеси здебільшого відбуваються в італійському середовищі. Місцеві кастинги, робота в театральних класах, взаємодія з тутешніми майстрами — усе це зараз формує мій графік
Але зв’язок із домом для мене – це святе, тому я завжди відкрита до співпраці з нашими митцями й організаторами. Зокрема, у нас тут є дуже активна українська церковна громада. Коли організовуються благодійні концерти, маніфестації чи інші важливі події, де потрібен мій голос, я обов’язково беру в них активну участь. Для мене це велика честь і можливість підтримати своїх через мистецтво”, – каже Софія.
Про місце праці та творчі плани
Щодо місця праці Софії , то зараз вона фрілансер.
“В Італії оперні співаки зазвичай не влаштовуються в один театр на постійну роботу, а працюють від проєкту до проєкту, за контрактами. Тому моє основне місце праці – це постійне навчання. Ми, вокалісти, вчимося все життя. Мій день – це нескінченна робота: вчиш нові партії, розширюєш репертуар, підтягуєш іноземні мови, щоб співати без акценту”, – каже співачка.
Паралельно Софія постійно їздить на прослуховування та кастинги, щоб її помітили диригенти й агенти.
“Це такий період активного старту, коли ти постійно в русі, але воно того варте, бо кожен новий проєкт – це крок уперед”, – пояснює Софія.
Попри те, що артисти часто дратуються від запитання про “творчі плани”, Софія на нього відповідає.
“Щодо творчих планів – питання дійсно не люблять творчі люди, і я раніше також дуже нервувалася, коли мені його ставили. Але зараз я зрозуміла, що краса життя — в тому, що ти робиш сьогодні. Не варто наперед проживати власне майбутнє, тому що так можна просто загнати себе в депресію і взагалі перестати щось робити. Тоді те, що ти так любиш, починає приносити лише розчарування. Тому для мене зараз головне — це саме щоденні плани. Ті речі, які ти постійно повторюєш, вчиш і напрацьовуєш. Тобто: вчити нові ролі, оперні партії та відточувати мову. Звичайно, хочеться побільше цікавих проєктів, концертів та дебютів у нових ролях. Але я переконана, що саме такою спокійною щоденною працею цього всього і можна добитися”, – підсумовує Софія Яблонська.
Бажаємо нових успіхів нашій талановитій співачці, яка крок за кроком завойовує серця вибагливої європейської публіки та прославляє українську вокальну школу на світових оперних сценах.
Віра ЧОПИК