«Вернися додому»: у Дрогобичі вшанували владику Юліана, а Святослав Шевчук отримав особливе звання
У Дрогобичі відбулася урочиста академія з нагоди 90-ліття владики Юліана Вороновського — першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії, одного з тих, хто пройшов шлях підпільної Української Греко-Католицької Церкви, її виходу з підпілля та становлення в незалежній Україні. Захід об’єднав духовенство, освітян, студентів та громадськість і став вечором пам’яті, духовного осмислення та розмови про роль Церкви й освіти в сучасній Україні.
Участь в академії взяв Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук, який цими днями перебуває на Дрогобиччині.
«Жива ікона наступності» Церкви
На початку урочистої академії до присутніх звернувся єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ владика Ярослав Приріз. Він наголосив, що справу, якій владика Юліан Вороновський присвятив своє життя, сьогодні продовжують його духовні учні та наступники, серед яких і Блаженніший Святослав Шевчук.
«Ми зібралися у цьому залі не лише для того, щоб по-особливому вшанувати двох важливих для нашої Церкви пастирів, а й щоб уважно вдивитися у цілий пласт історії, яку ми щойно прожили і якою живемо сьогодні», — зазначив владика Ярослав.
У своєму слові єпископ провів паралелі між постатями владики Юліана Вороновського та Блаженнішого Святослава, назвавши їх «живою іконою наступності» Української Греко-Католицької Церкви — від підпільної Церкви часів радянських переслідувань до Церкви, яка сьогодні веде народ у час війни. Владика Ярослав наголосив, що владика Юліан був серед тих, хто зберігав віру у катакомбах, коли радянська система намагалася знищити Церкву, а сьогодні цю духовну боротьбу продовжує сучасне покоління українців. «Нинішнє протистояння російській агресії — це не лише війна за землю. Це продовження тієї самої духовної битви», — підкреслив він.
Почесне звання для Глави УГКЦ
Під час заходу Святославу Шевчуку присвоїли звання Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
Вітаючи Главу УГКЦ, ректорка університету Валентина Бодак наголосила, що це звання є свідченням вагомого внеску Блаженнішого Святослава у розвиток освітньої, наукової, церковної та суспільної думки України, а також його ролі у формуванні духовних та морально-етичних орієнтирів сучасного українського суспільства, зокрема молоді.
«Блаженніший, Ви є не лише духовним провідником мільйонів вірян, але й активним популяризатором християнської антропології, соціальної доктрини Церкви та міждисциплінарного діалогу між богослов’ям, філософією, освітою і суспільними науками», — зазначила Валентина Бодак.
Валентина Бодак наголосила, що душпастирська та науково-просвітницька діяльність Глави УГКЦ спрямована на утвердження християнських цінностей, людської гідності, свободи, відповідальності та солідарності, які становлять фундамент сучасної гуманістичної культури.
Ректорка також відзначила послідовну підтримку української освіти та науки, співпрацю Блаженнішого Святослава із закладами вищої освіти, участь у міжнародних академічних форумах та сприяння розвитку богословської освіти й академічної культури.
Перші в Україні: 24 роки душпастирства в університеті
Окремо Валентина Бодак наголосила на ролі душпастирства у Дрогобицькому педагогічному університеті.
«Душпастирство у Дрогобицькому державному педагогічному університеті активно діє та розвивається вже 24-й рік. Наш університет став першим в Україні серед державних закладів вищої освіти, в якому започатковано капеланське служіння для студентської молоді», — зазначила вона.
За словами ректорки, співпраця університету з Церквою триває завдяки підтримці ректорату та ієрархії УГКЦ. Вона також згадала візит Блаженнішого Любомира Гузара на святкування десятиріччя студентського капеланства у 2012 році, коли той наголосив на важливості розвитку академічного душпастирства в українських університетах.
Слова вчителя і наставника, що вели крутими стежками життя
У своєму виступі Блаженніший Святослав присвятив отримане звання пам’яті владики Юліана Вороновського, якого назвав своїм учителем і наставником.
Особливо теплими були його особисті спогади про владику. Блаженніший Святослав розповів, як у часи підпілля Церква скерувала його на навчання з іншими студитами до Аргентини, а владика Юліан перед від’їздом благословив їх словами: «Хлопці, їдьте і вчіться, але верніться додому».
Він пригадав і наступні зустрічі з владикою Юліаном — після років викладацької праці, служіння в різних країнах і на різних мовах, а також тоді, коли Блаженніший Любомир Гузар скерував його єпископом до Аргентини.
«Владика Юліан знову сказав мені: “Їдь, але вернися додому”», — розповів Святослав Шевчук.
«І так доля склалася, що я був першим, хто виїхав з України після виходу нашої церкви з підпілля на навчання закордон, здобув науковий докторський ступінь у Римському папському університеті святого Томи Аквінського і перший повернувся додому. Слова владики Юліана “вернися додому” вели мене батьківською рукою по крутих стежках мого життя», — підсумував Глава УГКЦ.
Він також пригадав, як 15 років тому, коли тодішній глава УГКЦ Любомир Гузар покликав його в Україну очолити церкву і уже після інтронізації Юліан Вороновський підійшов зі словами: «Синцю, не бійся, все буде добре!».
«Тож я пустився в дорогу з настанови учителя, який сформував мене на шляху служіння Церкві», — додав Предстоятель.
Роль Церкви — зберегти людське обличчя освіти
Окрему частину свого виступу Блаженніший Святослав присвятив освітянам та ролі вчителя в умовах війни.
«Освітяни — ви є герої сьогодення України», — наголосив він, зауваживши, що освітня місія сьогодні переживає колосальні виклики й втрати, спричинені війною.
Глава УГКЦ подякував педагогам за працю, яку вони продовжують навіть у складних умовах.
«Ми як Церква хочемо дати окрему опіку нашим освітянам, які навіть за мізерну зарплату творять дива», — зазначив він.
Також Блаженніший Святослав подякував університету за розвиток академічного капеланства, назвавши ДДПУ імені Івана Франка одним із лідерів у цьому напрямку.
«Роль Церкви — зберегти людське обличчя освіти», — наголосив він і додав, що наша Церква завжди була державотворча і народна, згадавши історичні періоди, коли священники Греко-Католицької Церкви ставали для людей не лише духовними провідниками, а й суспільними поводирями.
Вертатися додому потрібно і тут, на своїй землі
До учасників урочистої академії звернувся також міський голова Дрогобича Тарас Кучма. У своєму виступі він говорив про духовну стійкість українців у час війни, роль Церкви у формуванні нації та значення академічного й освітнього капеланства для сучасної України.
Під час виступу Тарас Кучма також згадав владику Юліана Вороновського, назвавши його духовним провідником багатьох поколінь українців.
«Його слова про те, щоб вертатися додому, стосуються не лише повернення з-за кордону. Ми повинні повернутися додому на своїй землі, де панує українська мова, українська культура, наша віра, наша армія і любов до незалежної України», — зазначив міський голова.
Відтак Тарас Кучма вручив відзнаку Почесного громадянина Дрогобича єпископу Самбірсько-Дрогобицької єпархії Ярославу Прирізу. Нагадаємо, відповідне рішення одноголосно підтримали депутати Дрогобицької міської ради на пленарному засіданні 6 травня.
Своїми спогадами про Юліана Вороновського ділилися духівники, які мали досвід спільного служіння в різні періоди його життя, були його учнями та послідовниками, таким чином сформувавши цілісний образ непересічної особистості, чия історія життя нерозривно переплетена з історією Української греко-католицької церкви, особливо – в часи гонінь.
Кантата «Псалми Давида» — фінальний акорд вечора
Під час академії також лунали духовні та патріотичні твори у виконанні заслуженого Прикарпатського ансамблю пісні та танцю України «Верховина», які стали важливою частиною вечора.
Фінальним акордом урочистої академії стала кантата «Псалми Давида» на музику відомого дрогобицького композитора Миколи Ластовецького у виконанні симфонічного оркестру та зведених хорів, зокрема Дрогобицького фахового музичного коледжу імені Василя Барвінського та Дрогобицької дитячої музичної школи №2 ім. Романа Сороки. Одночасно до виконання цього складного твору було залучено близько 150 музикантів.
Кантата лунала понад пів години безперервно і весь цей час зал був наповнений потужною духовною музикою — глибокою, драматичною, емоційно насиченою. Твір поєднав у собі молитву, тривогу, силу й світло, а музичні переходи та багатоголосся створювали особливу атмосферу духовного піднесення. Для багатьох присутніх це стало одним із найсильніших моментів вечора.
Після завершення кантати зал вибухнув тривалими оваціями. Серед присутніх на заході був і сам композитор Микола Ластовецький, якому глядачі подарували щирі та щедрі оплески.
Варто зазначити, що цей масштабний вокально-оркестровий твір було створене композитором у 2000 році з нагоди 2000-ліття від Різдва Христового на замовлення Владики Юліана Вороновського, на той час єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії. Кантата вперше прозвучала 2 вересня 2000 року і її виконання було приурочене відкриттю пам’ятника на честь цієї події.
Вечір у Дрогобичі став не лише вшануванням пам’яті владики Юліана Вороновського, а й нагадуванням про покоління людей, які в часи переслідувань зберегли Церкву, освіту й українську ідентичність, а сьогодні продовжують формувати духовну та суспільну опору країни.
Віра ЧОПИК, фото авторки
Повний фоторепортаж з події – на нашій торінці у Фейсбук за покликанням
Читайте також: Глава УГКЦ взяв участь у церемонії присвоєння гімназії у Дрогобичі імені владики Юліана Вороновського