«Батя» проти «Агронома»: гумористичний батл під обстрілами
У 2015 році прикордонник «Батя», справжнє ім’я — Анатолій, виконував завдання в зоні проведення АТО. У 2016 році демобілізувався і був зарахований до резерву першої черги. 26 лютого 2022 року повернувся до Держприкордонслужби. Служив на Львівщині. У 2023 році, від часу створення 15 загону, долучився до 1 ПКШР цього підрозділу.
Бойова робота Анатолія не підлягає розголосу, але він погодився розповісти про епізод, який вважає яскравим прикладом побратимського військового гумору.
У Часовому Яру розвідувальна група «Баті» базувалася на першому поверсі зруйнованої багатоповерхівки. По локації постійно працювали ворожі дрони, регулярно відбувалися скиди, будівлю обстрілювала артилерія.
«Ми щодня висувалися на «нуль»: робили свою справу й поверталися, — згадує «Батя». — Коли настала моя черга доглядати за господарством, вирішив насмажити хлопцям біляшів. Отож знайшов у будинку борошно і взявся до справи. Тільки-но приготував першу партію, як із «нуля» на джипі підлітає «Агроном». Різко паркується під вікном. Закидаю йому те, за чим він приїхав, плюс біляші. А він мені: «Батя, я біляші не люблю. Я пиріжки з горохом обожнюю», — і зірвався з місця. Тільки його і бачили. Я навіть розгубився на мить — не очікував такої «подяки». Побурчав трохи і вирішив відповісти на його жарт справжнім дорослим гумором — знайшов горох і насмажив пиріжків.
Через деякий час «Агроном» знову притулився джипом до вікна. Подав йому пиріжки… Він принюхався, здивовано подивився на мене, розламав один, переконався, що той із горохом, розвів руками і розсміявся. Тобто визнав, що моя відповідь потужніша за його жарт».
Але на цьому гумор не закінчився — «Агроном» із побратимами ще довго закидали «Баті», що такі смачні біляші з пиріжками нереально було насмажити під обстрілом. Казали, що він купив їх на ринку у якоїсь бабусі. Хоча вони чудово знали, що на той час у Часовому Яру вже не існувало жодного базару.
Разом з тим, війна — це не лише жарти. Це важка, виснажлива робота. У 2024 році, після повернення з бойового виходу, у Анатолія відняло ноги, і він втратив здатність ходити. Знадобилося довгих шість місяців кропіткої роботи лікарів, щоб «Батя» почав потроху рухатися. Відновившись, прикордонник намагався повернутися до свого підрозділу, навіть пройшов атестаційну комісію, але через стан здоров’я йому відмовили. Проте Анатолій не залишив службу. Сьогодні він продовжує виконувати завдання у відомчому медичному закладі Держприкордонслужби — там, де йому допомогли знову стати на ноги.
Історія «Баті» — це не лише про жарти… Вона і про те, що Державна прикордонна служба України цінує й поважає кожного військовослужбовця, піклується про особовий склад і є соціально відповідальною інституцією.
Записав Олекса Никитич