Нацгвардійка з Дрогобича: “Якщо думка про службу не залишає – варто спробувати”
Анна Венгрин вступила до Національної гвардії України ще до початку повномасштабної війни. Сьогодні вона служить у 2 Галицькій бригаді та забезпечує громадський порядок на вулицях. Разом із побратимами патрулює Дрогобич та інші міста регіону, виконуючи ті ж завдання, що й чоловіки.
«Служити у війську – це з дитинства була моя мрія. Пам’ятаю, як у сім років знайшла військовий квиток тата і запитала, для чого він йому. Він пояснив, що коли почнеться війна, то піде нас захищати. Я тоді сказала йому: “Тату, яка війна? Такого не може бути. Але якщо вже станеться, то тебе піду я захищати”», – пригадує Анна.
Після школи серед усіх навчальних закладів вона обрала Львівський державний університет внутрішніх справ. «Я почала навчання там, але думка про армію не покидала, тому вже на третьому курсі вирішила укласти контракт із Національною гвардією України. Я дізналася, що в рідному місті сформувався патрульний підрозділ, і це стало остаточним фактором для прийняття рішення», – розповідає вона.
Служба у громадах та щоденна робота патрульних
Зараз Анна Венгрин разом із побратимами патрулює вулиці Дрогобича, Трускавця, Борислава, а також працює у Східниці, Самборі та Стрию. Головне завдання підрозділу – забезпечення громадського порядку й безпеки, реагування на звернення громадян та профілактика правопорушень. У місті відчутна присутність нацгвардійців, які допомагають упорядковувати ситуацію на вулицях.
«Майже через день ми виявляли наркотичні речовини. Зараз їх уже менше, але такі випадки все одно трапляються. Ми знаходили наркотики в найнесподіваніших місцях», – каже Анна.
Її служба різноманітна і насичена. Найбільше запам’ятався випадок із пошуком підозрюваного у вбивстві в Бориславі. Підрозділ гвардійців викликали на допомогу для оточення місця злочину.
«Коли ми приїхали, почали оглядати місцевість, шукати зачіпки. Я побачила зовсім маленькі краплі крові і пішла по цих слідах. Це вже було пізно ввечері, і я з ліхтариком йшла по тих слідах крові. Вони вели досить далеко від місця злочину. Сліди були також на паркані. Я залізла на нього, щоб оглянути подвір’я, і побачила сліди крові на бруківці. Вони вели до дверей будинку. Дуже швидко оперативна група виявила там підозрюваного», – розповідає військовослужбовиця.
Мотивація та служба попри труднощі
Анна переконана, що бажання служити Батьківщині закладене у багатьох. Дехто відчуває це вже в ранньому віці – так само, як і вона. Якщо думка про службу не залишає, варто спробувати свої сили, хоч би якою складною була ця справа.
«Можуть бути і періоди професійного вигорання, і небезпечні ситуації. Але все це можна подолати в команді побратимів і посестер. Вони допомагають підтримувати мотивацію, забути слова “не можу”, “не хочу”. А коли підтримуєш фізичну форму, то і служба проходить легше», – каже гвардійка 2 Галицької бригади Анна Венгрин.
Інформація для ДрогМедіа надана пресслужбою 2 Галицької бригади Національної гвардії України