“Ми боремося разом”: у Дрогобичі родичі безвісти зниклих воїнів провели чергову акцію
У Дрогобичі відбулася мирна акція на підтримку повернення зниклих безвісти та полонених українських воїнів. Захід об’єднав дружин, матерів і дітей, які чекають на звістку від своїх найрідніших.
Акцію в Дрогобичі вже шостий раз поспіль організовує дружина зниклого безвісти воїна Марта Давидова, учасниця громадського руху «Звільнити всіх». Вона нагадує: за кожним ім’ям у списках зниклих — біль і надія цілої родини.
Серед тих, хто цього дня прийшов на площу — Олена Плешівська з Дрогобича. Її син Павло Сидорук служив у 7-му прикордонному зведеному загоні. Зв’язок із ним обірвався понад три роки тому.
— Ми всюди дзвонили, чекали, писали у всі можливі інстанції. Але про нього досі нічого не відомо. Ми віримо, що він живий. І чекаємо, — каже зі сльозами мати, притискаючи фото свого сина.
Ще одна мама — Ірина Доброновська з Трускавця — шукає свого єдиного сина, Андрія Доброновського, військовослужбовця частини №3002 Національної гвардії України.
— Андрій зник 17 червня цього року. Має двох маленьких дітей — семирічну доньку і дворічного сина. До війни працював у гірничо-рятувальному загоні ДСНС. Я маю інвалідність ІІ групи, він — моя єдина дитина. Ми шукаємо будь-яку інформацію, але офіційно він досі вважається зниклим безвісти, — розповіла жінка.
Для таких матерів кожна подібна зустріч — це не просто захід, а можливість бути почутими, відчути підтримку і нагадати, що їхні сини — не цифри у статистиці, а живі історії боротьби й любові.
Символом акції став чорно-білий стяг — прапор Надії. Чорна смуга означає біль і неволю, біла — віру у повернення захисників. Наприкінці учасники почепили на нього військові шеврони своїх рідних — як знак спільної боротьби і надії.
Виступаючи перед присутніми, Марта Давидова наголосила:
«Заради вас, коли ви виходите, хочеться ще гучніше кричати про наших зниклих безвісти. Ми ніколи не будемо самотні, бо ми є один в одного. Дуже боляче чути, коли кажуть: “Ми сьогодні не прийдемо, бо це не наша бригада чи не наша організація організовує”. Ми закликаємо всіх — незалежно від бригади, полку чи громадського руху — ми разом, ми боремося разом. Полон – не відпочинок і немає значення, яка бригада, який полк, яка організація чи рух – ми боремося разом».
Підтримати рідних прийшли міський голова Дрогобича Тарас Кучма та керівниця відділу соціально-психологічної підтримки Мар’яна Бечкало, які наголосили на важливості єднання громади довкола теми повернення полонених і зниклих воїнів.
Такі акції відбуваються в різних містах України — від великих центрів до маленьких громад. Їхня головна мета — нагадати, що війна триває не лише на передовій, а й у серцях тих, хто щодня чекає на повернення своїх синів, чоловіків і батьків.
Віра ЧОПИК, фото авторки