Як у Майнкрафт, тільки по-дорослому: історія сапера Буревія
Колись Денис грав у Minecraft — копав, будував, ставив пастки. Сьогодні, у 22 роки, він робить те саме в реальному житті: молодший сержант на псевдо Буревій служить у саперному підрозділі 2-ї Галицької бригади і відповідає за інженерно-саперні роботи на передовій.
Денис завжди тягнувся до техніки й експериментів. Коли з’явилася можливість служити в інженерно-саперному підрозділі — не вагався. Тут він об’єднує фортифікаційні споруди, встановлює мінно-вибухові загородження, розчищає території, заміновані ворогом. Більшість робіт — у полі; технології змінюються швидко, тож для виживання потрібне постійне навчання й розширення кругозору.
Шлях на фронті
За час повномасштабного вторгнення Буревій побував на багатьох напрямках — від Київщини до Херсонщини, Запоріжжя й Харківщини. Нині він працює на Донбасі. Він каже, що вдячний інструкторам, котрі добре підготували його до бойової роботи, адже сапери часто стикаються з несподіваними ситуаціями.
«Це було біля Покровської. Мали встановити пастки, щоб стримати ворожу піхоту й техніку. Раптом наткнулися на групу росіян — зав’язався бій. На щастя, обійшлося без втрат, проте нас помітив дрон. Противник почав закидати нас скидами», — пригадує Денис.
В одному з боїв вибух поранив побратима. Денис застосував навички надання першої допомоги: перемотав пораненого, жартував, підбадьорював і виборов час до евакуації. Пораненого вчасно доставили до медиків; згодом він сам подзвонив і подякував, сказавши, що той врятував йому життя.
У важкі хвилини Дениса підтримує його дівчина. «Уявіть: приїжджаю з позицій втомлений і виснажений, а мені кажуть — посилка. Відкриваю коробку, а там торт, який вона спекла власноруч. Я був неймовірно щасливий», — розповідає боєць.
Попри молодий вік, Денис підписав контракт. Каже, що це дає прогнозованість, можливість служити там, де хочеш, і відчуття належності до братства, яке важко пояснити словами.
Після війни Денис мріє займатися кастомізацією мотоциклів і вести блог про байкерську культуру. «Поки що роблю все, щоб наблизити цей день якнайшвидше», — додає він.
Історія Дениса нагадує ту гру, яку він колись любив: ті самі інструменти — копання, будівництво, пастки — але тепер усе серйозно і по-дорослому. У реальній «грі» немає права на помилку, але є щось важливіше — шанс наблизити мир, заради якого він служить і бореться.
Читайте також: Дрогобичанина нагородили Золотим Хрестом Головнокомандувача ЗСУ