У Трускавці 21 червня відбудеться творча зустріч з письменницею Веронікою Мосевич
21 червня, 17:00 год » в Художньому музеї М. Біласа відбудеться творча зустріч з відомою письменницею дрогобичанкою Веронікою Мосевич та презентація книги “Біжи, Мартусю”.
Вероніка Мосевич — українська письменниця, лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація Слова», поетеса, композиторка, аранжувальниця, співачка, авторка більш як 500 українських пісень, які протягом 20 років у касетах, CD-, MP3-дисках випускали такі студії як «Фенікс», «Козак», «6 секунд». Вероніка Мосевич також і художниця. Неодноразово робила виставки картин в Україні і за кордоном. Малює на стінах і стелях картини, найбільша з яких розміром 4 х 5 м. Має авторську фейсбук-сторінку #VeronikasArt та музичний Youtube канал.
Народилась я у м. Дрогобич. Навчалась у СШ№2, музучилищі імені Барвінського, в ДДПІ ім. І.Франка на факультеті Математики і Фізики, який закінчила з відзнакою. Двадцять років свого життя я присвятила музиці.
Роман “Біжи, Мартусю!” створено на основі архівних документів та свідчень очевидців справжніх подій Другої світової війни на теренах Західної України та поза її межами. В творі розповідається також, якою ціною і з якою метою радянський тоталітарний режим створював Каховське водосховище, підрив якого росіянами тепер уже вдруге спричинив екологічну катастрофу, знищення історичних і культурних пам’яток, інфраструктури та людських життів. Фрагмент із твору:
“…– Там жили нащадки козаків! Вони не могли змиритися з існуючим ладом. Там часто відбувалися повстання. Це ж все – історичні території! Там, на дні Каховського водосховища, похована наша колишня козацька слава…
– Ти маєш на увазі тих людей, що загинули?
– Не тільки. На дні водосховища навічно поховані дев’яносто сіл і міст, козацькі церкви, редути, амуніція. Там затоплена козацька Січ, Великий Запорізький Луг – історична територія, символ вольниці. Лиш Хортиця й лишилася. Це наче ціла велика і багата країна щезла з поверхні землі – була і нема. Там до затоплення рибою і звіром аж кишіло.
Галина слухала і вухам своїм не вірила. Адже була колись на півдні України, років двадцять тому, бачила Каховське море і не здогадувалася про те, чим насправді була в минулому ця територія для нашого народу. А була вона колискою українського вільного духу і щедрості душі…”