На Львівщині 2023 рік проголосили Роком Івана Боберського
Сьогодні на пленарному засіданні Львівської обласної ради депутати підтримали рішення проголосити 2023 рік Роком Івана Боберського. Саме цього року, 14 серпня, минає 150 років з Дня народження нашого видатного краянина, уродженця села Доброгостів Трускавецької громади.
Нагадаємо, ім’я професора, педагога, державного діяча, фундатора і популяризатора спортивного руху в Галичині Івана Боберського носить Дрогобицька юнацько-спортивна школа.
Народився майбутній батько галицького спорту 1873 року у селі Доброгостів Дрогобицького повіту, у родині священика о.Миколи Боберського, де був найстаршим сином і братом для ще п’ятьох дітей. Історики припускають, що родина Боберських походила з давнього шляхетного роду і належала до гербу Сас. Навчався у Самбірській та Першій українській академічній гімназії у Львові, університетах Львова, Відня та Граца, багато подорожував країнами європи, там захопився передовими спортивними методиками того часу.
у 1900 році Іван Боберський повертається до Львова, де працює викладачем німецької мови й класичної філології та фізкультури в Першій академічній гімназії. Відразу ж активно починає впроваджувати засади «тіловиховання» серед педагогів, уже в червні 1901 року стає співорганізатором Учительського гуртка для підготовки вчителів руханки, де невдовзі відкривається і жіночий відділ – однією з його вихованок була Олена Степанів, найперша жінка-хорунжа Українських січових стрільців.
На базі Першої академічної гімназії, 1906 року Боберський також утворює першу організацію, яка містить у своїй назві слово “спорт” – Український спортовий кружок. Там він навчає студентів не лише фізичних вправ, але й дисципліни, що загартовує їхній дух на майбутнє: багато колишніх учнів Боберського потім стали на захист України в складі УСС.
Після вступу в спортивне товариство «Сокіл», Боберського одразу обрано заступником голови товариства, а згодом – і головою. Під його керівництвом “Сокіл” стає центральним Товариством “Сокіл-Батько”, довкола якого гуртуються сотні гнізд-осередків в містах та селах Галичини. У 1914 році їх налічувалося вже 974, майже кожне третє село Галичини мало свої руханкові товариства. Щоб популяризувати спорт на Галичині, Боберський регулярно проводить показові заняття, бере участь у міжнародних конгресах, Всесокільських злетах тощо.
Учительський відділ товариства «Сокіл-Батько» у Львові. Іван Боберський (крайній ліворуч), Тарас Франко (третій зліва), Петро Франко (п’ятий зліва). Весна 1913 р. Фото: frankolive.wordpress.com
Іван Боберський для розвитку масового спортивного руху ініціює створення стадіону для українців у Львові «Український город». Саме тут з 1911 року відбувалися спортивні, гімнастичні та інші українські заходи, свята, а також започатковані Боберським «Запорозькі Ігрища» – своєрідний аналог Олімпійських ігор на Галичині.
Українських підручників для підготовки фахівців фізвиховання на той час не було. Тому Боберський власним коштом надрукував перші підручники з гімнастичних вправ, спортивних ігор, а 1913 році завдяки його ініціативі було видано перший посібник для українського Пласту О.Тисовського. Видавав також перші українські спортивні журнали.
Запровадив українські аналоги різних видів спорту – “сітківка” або “відбиванка” (волейбол), “копаний м’яч” (футбол), “наколесництво” (велоспорт), “кошиківка” (баскетбол), “гаківка” (хокей), “лещетарство” (лижний спорт) тощо. Займався активним впровадженням цих видів спорту в українське життя. Підтримував розвиток “Пласту”.
З початком Першої світової війни долучився до формування легіону Українських Січових стрільців, увійшов до складу Бойової управи стрілецтва. Видав книги “УСС в Карпатах”, “Збірник пісень УСС”, а також зібрав і зберіг документальні матеріали про українське військо.
В 1918-1919 рр. Іван Боберський – референт пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР.
Старшини УГА Іван Боберський, Михайло Волошин і Лонгин Цегельський, 1918 рік. Фото: uk.wikipedia.org
У листопаді 1920 року за дорученням Державного Секретаріату ЗУНР-ЗОУНР виїхав повноважним представником до США та Канади для організації допомоги стрілецькому війську, пізніше став представником Львівського товариства опіки над українськими емігрантами в Канаді. В Америці Боберський продовжив видавничу та журналістську діяльність.
У 1932 році перебрався з Канади до тодішньої Югославії, де мешкав у маленькому словенському містечку Тржичі, звідки була родом його дружина Жозефіна. Там він і помер 17 серпня 1947 року, до останнього підтримуючи стосунки з Галичиною.
У Львові на вул. Драгоманова, 23 (колишня – Мохнацького), де колись мешкав Іван Боберський, ліворуч від входу встановили інформаційну табличку з написом. Його іменем нещодавно назвали Львівський державний університет фізичної культури. 2017 року у Львові пропонували встановити пам’ятник Боберському, але ця ідея не знайшла особливої підтримки. На Дрогобиччині ім’я видатного уродженця краю присвоєно Дрогобицькій дитячо-юнацькій спортивній школі.
За матеріалами Українського інституту національної пам’яті та Сайту міста Львова