Студентка ДДПУ Софія Ксеняк про проходження практики в реабілітаційних центрах Бельгії

Софія Ксеняк, студентка ІІ курсу спеціальності «Соціальна робота» Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка проходила практику в Бельгії, у реабілітаційних центрах «Zevenbergen» та «Monikenheide». Після повернення в Україну Софія поділилася своїми враженнями про закордонний досвід, а також про те, якою опікою огорнуті особи з інвалідністю в Болгарії. Свою поїздку дівчина описала та опублікувала на офіційному сайті ДДПУ ім.І.Франка.

Перші два тижні Софія проходила практику у містечку Ранст, де і проживала. Бельгійські колеги зустріли українців “з розкритими обіймами”, впродовж місяця, вони допомагали й підтримували і за цей час стали рідними та близькими.

«Zevenbergen» – реабілітаційний центр, який має дуже велику територію з басейном, фермою та окремими будиночками, де проживають особи з інвалідністю.
За два тижні Софія відвідала різні види терапій. Наприклад, зоотерапія. Центр має велику ферму, де живе багато тварин, як-от: коні, зайці, кози, вівці, морські свинки, гуси, кури, голуби і одна свинка Фрікл. Наші студентки познайомилися з працівницею ферми Наталі і допомагали їй з тваринами. На фермі в цей час протягом 12 годин перебував хлопчик з аутизмом Неш. Він також доглядав тварин, часто супроводжуючи цей процес обіймами. Як розповіла Наталі, Неш раніше зовсім навіть не підходив до тварин, а зараз із нетерпінням чекає зустрічі з ними. Зоотерапія допомогла йому стати відкритішим і більше посміхатися.
Також Софія відвідала також музикотерапію та театротерапію.
На музикотерапії познайомилася зі Стівеном, який проводив заняття для літніх людей з особливими потребами, граючи на гітарі та піаніно. Дехто із них навіть підспівував і танцював, а дехто грав на улюблених музичних інструментах.
Театротерапія була не менш цікавою. Психологиня Ілс та логопединя Тереза поставили казку, де були залучені фізіологічні можливості людського організму: відчуття, що викликалися дотиком, тиском, вібрацією, дією фактури, розрізнення запахів, відтворення різних звуків.
Вразила танцювальна терапія, адже це дало можливість побачити як працівники центру допомагали людям (а серед них були особи на інвалідних візках) виконувати танцювальні рухи, не відчуваючи себе водночас іншими.
Наступним був реабілітаційний центр «Maretak». Тут наші студентки відвідали заняття із пацієнтами в спеціалізованій ігровій кімнаті та побували на танцювальній терапії, оглянули кімнату для релаксу з водним матрацом, колбами з бульбашками, неоновим світлом.
“Я була дуже здивована, коли нас запросили подивитися на роботу психолога. Ми зустрілися з Ілс у її кабінеті, де вона проводила терапію з хлопчиком із синдромом Дауна. Вона грала з ним у розвиваючі ігри, перевіряючи чи пам’ятає він щось із попередніх занять. Наприклад, він складав пазли, фігурки, квіточки на газоні, показуючи тваринку, яку назвала Ілс. Потім у нас була групова терапія: під музику психологиня ходила з іграшкою, якою обіймала діток, чи брала м’яку рукавичку і гладила їх по обличчі; давала слухати парфуми; проводила вправи з фруктами тощо.
Також наша основна робота полягала у співпраці з дівчинкою Христиною із синдромом Дауна, яка родом з України. Наші колеги із реабілітаційного центру сподівалися, що ми допоможемо їй більше розкритися, коли вона почує рідну мову. Отож, більшу частину практики ми проводили з нею: гралися в розвиваючі ігри, складали пазли, слухали дитячу українську музику, ходили гуляти, читали казки, ходили на танці, відвідували ферму, сміялися та весело поводили час. Христинка дуже позитивна і усміхнена дівчинка, яка любить привертати увагу”, – розповідає Софія.
Ще два тижні Софія провела в реабілітаційному центрі «Monikenheide» у містечку Zoersel. Тут проживають пацієнти, які можуть самі про себе піклуватися і навіть працювати, чим і займаються в центрі.
“На території центру є будиночки, басейн, невеличка ферма, бібліотека, маленький город, будівля, у якій знаходиться пекарня, кухня для нарізання овочів та фруктів, кімната ткацтва, кімната, де сортують корки від вина.
В кожній групі проживає 8 – 10 осіб. Всі працюють, розселені таким чином, щоб допомагали одне одному. Тут дуже щирі і милі люди, дехто з пацієнтів знає англійську мову, грають на різноманітних інструментах, всі ведуть активний спосіб життя.
В цьому центрі ми побували на занятті з йоги, займалися спортом, працювали на городі, допомагали прибирати, пекли панкейки. А ще долучилися до спонсорського марафону, де пройшли всі разом понад 600 км. В ньому брали участь пацієнти, їхні батьки та працівники. Вдалося зібрати чималу суму для центру.
Ми побували на вечірці з нагоди Дня Святого Валентина та Карнавалу. Що-що, а ці люди вміють веселитися: хтось танцював, хтось проявляв свої вокальні здібності, – всі пацієнти були раді бачити одне одного. Це було надзвичайно!”, – захоплено ділиться враженнями Софія та дякує рідному університетові та факультету за нові можливості у навчанні.