У Дрогобичі волонтерська група майстринь створює теплі речі для людей, що постраждали від війни. ФОТО

У Дрогобичі волонтерки створюють теплі вовняні речі у межах проєкту «Тепло для України» для дітей, людей похилого віку, людей з інвалідністю, переселенців, які втратили через російську агресію найнеобхідніше. 

Невтомні трудівниці із волонтерської групи, що діяла з перших днів повномасштабного вторгнення на Україну і до вересня на базі швейної майстерні однієї з кафедр Дрогобицького педуніверситету, не припинили свою діяльність через відсутність приміщення. Завдяки ініціативі Лесі Савки жінки реалізовують на Дрогобиччині новий, не менш корисний волонтерський проєкт:  «Тепло для України» («Volunteer program supports Ukrainian civilians who had suffered from Russian aggression», куратори на Львівщині Олена Винокурова та Віра Нагірна).

Іноземні донори в межах проєкту надають матеріали (вовну, фліс, віскозу) для виготовлення зігріваючих видів одягу – рукавиць, поясів, шаликів, шкарпеток, діляться власними технологіями роботи з вовною. Проєкт діє в Україні вже пів року і його метою є зігріти українців у цю непросту воєнну зиму. Організатором проекту виступила Наталія Луната, благодійники –  підприємці з Болгарії, Канади, Литви та Латвії. Вони активно підтримують Україну від початку повномасштабного вторгнення.

Інформацію про проєкт Леся Савка віднайшла в соцмережах і подала запит на участь. Благодійники охоче відгукнулися щодо надання розхідних матеріалів для дрогобицької ініціативної групи. Перший майстер-клас було проведено у грудні на базі готельно-відпочинкового комплексу U DVORI (диракторка п.Любов Кузик) в Підгірцях на Сколівщині. Надалі, завдяки сприянню ще однієї дрогобицької громадської активістки та волонтерки п.Оксани Рудавської, погоджено приміщення для роботи у Народному домі ім.І.Франка. Директор Народного дому Петро Кос охоче пішов на зустріч волонтеркам і тепер у них є де проводити майстер-класи та працювати.

За три майстер-класи, які провела п.Леся Савка, уже виготовлено десятки зігріваючих рукавиць, шкарпеток і поясів із валяної вовни. Як зазначає Леся Василівна, ринкова ціна таких виробів коливається в межах від 600 грн, а якщо є декорація віскозою чи шовком, то й 800 грн.

«Такий виріб є гіпоалергенний, зігріваючий  і комфортний в носінні. Зокрема пояси із вовни мериноса  можна носити щодня і навіть спати в них. Вони непомітні, приємні на дотик і, головне, дуже корисні. Приємно, що наші вироби уже зігрівають українських воїнів під Бахмутом, але ми на цьому  не зупиняємося, і надалі працюватимемо на перемогу. Проєкт «Тепло для України» й надалі готовий надавати нам вовну. У нашої волонтерської групи ще багато планів» – розповідає Леся Савка.

Додамо, що процес валяння вовни – довгий і трудомісткий, але результат праці одного дня – це ще десяток зігрітих воїнів.

«Ми всі прагнемо допомагати нашим військовим, залюбки збираємося, тільки но нас Леся Василівна покличе, – розповідають волонтерки. – А ще дуже великим мотиватором для нас є п.Любов, яка приїжджає на майстерку аж з Гостомеля. Тому для нас, мешканців Борислава, Залужан, а тим паче Дрогобича прийти і долучитися до творчого процесу, вже точно не складно».

До речі, пані Любов кілька місяців мешкала в Дрогобичі як внутрішньо переміщена особа. У  її будинок в Гостомелі влучив снаряд, знищив перекриття і одну зі стін. Літом жінка повернулася додому і працює над відновленням домівки, але попри все знаходить час, щоб приїхати до Дрогобича та втілювати тут волонтерські ініціативи. Як жартує п.Оксана Рудавська, Дрогобич не відпускає.

А ми можемо ще раз переконатися, що наші волонтерки – це творчі люди з великою душею, чуйним серцем та золотими руками!

Віра ЧОПИК, фото автора