Волонтерка Ірина ЮРЧАК: «У війни вихідних немає»
Її дописи у фейсбуці емоційні і щирі, сповнені теплотою і вдячністю до наших захисників, і нікого не залишають байдужими. Телефонна книжка вже давно перетворилася в перелік назв військової амуніції, якої так потребують її підопічні… Кожен день дрогобицької волонтерки Ірини Юрчак заповнюють сотні дзвінків, зустрічей, замовлень, відправок… Запити надходять як від військових і їхніх родичів, переселенців, так і просто від мешканців Дрогобиччини, що опинилися у важкій фінансовій ситуації, і кожному Ірина намагається закрити потребу.
Волонтерство стало для Ірини Юрчак покликанням ось уже як 7 років, але із настанням війни воно набрало масштабів роботи в режимі нон-стоп: без вихідних та святкових днів.
До обіду вчителька, а далі, до пізнього вечора, волонтерка. Допомагає Ірині її чоловік Володимир, бо без чоловічих рук важко було б справитися. Дітей відвезли в село до бабусі, і лиш раз на тиждень навідують їх, а самі працюють, не покладаючи рук. Друзі допомогли із складським приміщенням на «Матадорі», тож там подружжя проводить більше часу, аніж вдома…
Кошти збирають завдяки друзям, знайомим та через фейсбук, а також організовують регулярні виступи музичних виконавців просто неба у Дрогобичі. Благо є своя музична апаратура (чоловік Ірини музикант) та автотранспорт – все це використовується тепер з особливою інтенсивністю.
Сьогодні Ірина Юрчак гість нашої редакції. Ми говоримо про особливості і масштаби її місії, про те, як вдається залучати благодійників і про те… що болить.
Перший досвід волонтерства Ірина отримала ще в 2014 році під час поїздки із Благодійним Фондом «Опіка майбутнього» у будинок пристарілих у Львів. Після побаченого там жінка почала думати над тим, хто потребує такої допомоги в нашому регіоні і її вибір випав на Підбузький геріатричний пансіонат. Спочатку це були поїздки разом із учнями на Святого Миколая, Різдво, і згодом стали вже там «своїми» – сльози і радість, обійми і реакція стареньких до сліз розчулювали і спонукали їхати знову і знову, і кожного разу не із порожніми руками. Дуже допомагали учні та педагогічний колектив школи де працює Ірина, адже кошти збирали на шкільних Благодійних ярмарках.
З часом до опіки над старенькими додалися поїздки у Львівський військовий госпіталь до поранених бійців. Тоді дрогобицька волонтерка Марія Головкевич писала у фейсбуці в чому є потреби, і Ірина охоче долучалася до допомоги коштами, продуктами, випічкою і ін. Далі почалася співпраця із різними Благодійними Фондами, допомога дітям-сиротам та хворим.
А згодом біда прийшла до рідних Ірини – у її сестри на онкологію захворів 3-річний синочок Матвійко. Суми за лікування у Ізраїльській клініці виставляли просто шалені – спочатку здавалося що цього ніколи не зібрати, але саме тоді прийшло розуміння сили людей. Кожна гривня – навіть якщо це 2-3-5-10 грн – має значення, якщо до допомоги долучається велика кількість людей із багатьох міст та сіл. Тепер Ірина мріє, щоб до допомоги армії долучилися абсолютно всі українці, хто не втратив роботу і має можливість дати бодай 5-10 грн., проходячи біля скриньки із пожертвами або читаючи пост у фейсбуці.
«Я завжди наголошую, щоб люди не соромилися величини своїх пожертв, щоб не думали, що їхня маленька сума не зарадить ситуації, бо насправді кожна гривня важлива», – каже Ірина.
Волонтерка закликає людей ніколи не проходити осторонь скриньок, де збирають пожертви. Вона переконана, що давати кошти на допомогу військовим– це святий обов’язок кожного із нас.
«Якщо б кожен, хто на вихідні їде на відпочинок на річку чи у гори, паралельно б зробив свій внесок на допомогу армії, кошти були б великі» – переконана Ірина.
Взагалі тема відпочинку в часі війни, коли на передовій у спеку під кулями та артилерійськими обстрілами день і ніч тримають стрій наші військові, для Ірини є незрозумілою. «Мені таке не дозволяє совість»- каже вона.
І хоча збирати кошти інколи досить важко, все ж з Божою допомогою це вдається. Ірина наводить приклади, коли виникали потреби в тих чи інших речах, яких до цього часу не було на складі, як відразу ж хтось із знайомих телефонував і пропонував це. Так було із потребою у 800 мішках для бліндажів, так було із кормами та медикаментами для тварин в притулки у прифронтових містах – щойно потребу озвучили, як у короткому часі телефонували люди, і запитували, чи, бува не потрібно те і те.
«Тож тепер я переконана – якщо хлопці мені поставили ціль – я її обов’язково виконаю, навіть якщо спочатку ще не уявляю, як це мені вдасться. Коли склади починають міліти я переживаю, але це триває недовго»- каже Ірина.
Особливість волонтерства Ірини Юрчак полягає у тому, що всю допомогу і військовим, і потребуючим вона відправляє адресно, нічого не залежується на складах, а йде туди, де цього чекають і де воно справді потрібне. Посилки та передачі, зокрема, відправляються хлопцям у 80 бригаду, де воюють земляки Ірини із Нового Кропивника, а також в 24 та 67 бригаду, неодноразово надавалася допомога нашій військовій частині. Важко навіть близько перерахувати число військових, що пройшли через склади. Серед людей, що звертаються, є й такі, що мають можливість оплатити частину, тож за бажанням залишають пожертву, таким чином закуповується новий товар. «Хотілося б, щоб люди розуміли «Скільки?» – це ваш благодійний внесок для подальшої закупівлі», – каже волонтерка.
Але не тільки військові отримують допомогу на волонтерських складах подружжя Юрчаків.
«Кругом дуже багато потребуючих, що залишилися без засобів для життя, опинилися у скрутному матеріальному становищі. Не обов’язково ці люди мають ходити в подертому одязі чи виглядати убого. Адже людина до війни могла жити цілком гідно, а тепер, втративши роботу, залишилася без засобів для існування, не має чим оплачувати комунальні послуги, купувати продукти і т.д. Таким людям я намагаюся допомогти, чим можу, за їхніми потребами -це продуктові набори, одяг, взуття, дитяче харчування та підгузники, іграшки тощо.
“Таку допомогу на наших складах отримувало більше місцевих мешканців, ніж переселенців. Хоча нікому із переселенців я не відмовляла. Також гуманітарну допомогу ми відправляємо на прифронтові території – там дуже потрібна підтримка”, -розповідає Юрина Юрчак.
30 червня Благодійний фонд «Тримаймо стрій» на території ресторану «Млин» у Дрогобичі провів благодійний захід для діток різних соціальних категорій. Ірина Юрчак стала ведучою і співорганізатором цього заходу, підготувала і провела цікаву та насичену програму -це і аніматори,і караоке, і флешмоб, і обід святковий,і подарунки… а вкінці діти запустили в небо синьо-жовті кульки, як віру в краще, як віру в перемогу.
А вже наступного дня, незважаючи на спеку, Ірина Юрчак проводила збір коштів разом із музикантами у центрі Дрогобича. Щоб із такого збору був добрий результат, потрібно після кожної пісні оголошувати та закликати перехожих кидати гроші у скриньки. Тож, якщо ви проходити поблизу такого імпровізованого вуличного концерту, не залишайтеся осторонь, згадуйте кожного разу слова Ірини Юрчак, що навіть одна гривня важлива. Волонтери не просто так витрачають свій час, техніку, виступаючи під палаючим сонцем – вони роблять добро, тож долучаймося до добрих справ і вносімо свою лепту у благодійну справу. Бо дуже гірко бачити волонтерам, коли люди байдуже проходять мимо скриньок…
За свою роботу волонтерка має безліч подяк від благодійних фондів, військових, громадських організацій. Свою волонтерську діяльність Ірина висвітлює на фейсбук.
«Добро робиться тихо, кажуть люди, але з іншої сторони – жертводавці мають бачити, на що ідуть їхні кошти, окрім цього мої дописи у фейсбуці спонукають інших перераховувати кошти. Те, що я показую на світлинах – лише малесенька частина того, що робимо протягом дня, бо все описувати і фотографувати просто не вистачає часу. Я ніколи не оголошую сум, бо всі пожертви важливі. Я дуже вдячна всім, хто це розуміє та допомагає нашим хлопцям», – підсумовує наша співрозмовниця.
Якщо ви бажаєте долучитися до допомоги та підтримати волонтерські ініціативи Ірини Юрчак, картка для переведення коштів:
4149499397103787 Юрчак Ірина Володимирівна, Приватбанк
Або заходьте на сторінку Ірини Юрчак у фейсбук тут
Віра ЧОПИК
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Американка, яка була волонтеркою Корпусу Миру в Дрогобичі, зібрала для України 10 тис. доларів