Веломандрівка в село Сторона: храм відомого архітектора, місце баталій, описане Франком, благополуччя та мальовничі пейзажі

Подорож велосипедом дарує більшу повноту вражень, аніж поїздка на авто. Літом 2020 року я побувала майже у всіх селах Східницької громади, і в кожному з них є своя цікава сторінка, сукупність яких творить цілісну історію нашого краю.

Село Сторона в моєму персональному рейтингу сіл Східницької ТГ неочікувано посіло перше місце. Тут радує око не лише природа, але й рівень життя місцевих мешканців. Тож не дивно, що село має свій прапор і герб, на яких зображено грона винограду, як символ щедрості і багатства.

Очевидно, ця традиція дбати і створювати навколо себе комфорт та затишок у місцевих ведеться здавна. Бо далеко не в  кожному селі можна зустріти столітній мурований храм за проектом іменитого архітектора.

Місцева церква мене особливо вразила: красою зовнішньою і внутрішньою, облагородженою територією, ну, і відчиненими дверима теж (мається на увазі, що в неділю після служби, церкви в селах зазвичай закриті на замок).

Мурований храм Святого Миколая (ПЦУ) споруджений ще 1910 року за проектом галицького архітектора Василя Нагірного, авторству якого на Дрогобиччині також належить проект храму Св.Петра і Павла в Східниці.

Церква стоїть на схилі гори, а внизу, на фоні гірських краєвидів розкинулося красиве багате село із добротними житловими будинками – їхати таким селом приємно і, я б сказала, оптимістично. Тут відчувається розвиток та погляд в майбутнє.

Село Сторо‌на (перша назва Сторонна) розкинулось на берегах потоків Сторонявки і Тисовця. Висота над рівнем моря- 434 м. Тут проживає 1887 мешканців. На території виявлено сліди селища давньоруського періоду.

В давнину село славилося виробництвом дерев’яних іграшок, решіт, сит та іншого дерев’яного начиння

Також читала, що в Стороні, де бере початок потік Тисовець, стоїть старий тис, з яким пов’язані місцеві легенди.

В селі Сторона також є дерев’яна церква Благовіщення Пр. Богородиці, УГКЦ, 1830 р., яка розташована на схилі гори в самому кінці села.  Вона є дочірнім храмом парафії Вознесіння Господнього у Підбужі.

На території церкви у сонячну днину можна милуватися гірськими вершинами та насолоджуватися тишею і спокоєм – помешкань тут уже практично немає. Кажуть, якщо пройти трохи вище церкви, то там відкривається чудовий вид на Самбірщину, але я туди не доїхала, бо на час відвідин не знала про цю місцину.

21 листопада 2016 р. в с.Сторона посвячено пам’ятник Небесній Сотні, а поруч – пам’ятник місцевим жителям – жертвам комуністичного терору 1940-1941 років.

У 2017 році відкрито нове приміщення школи.

Село Сторона було ареною кровавої битви в 1-шій світовій, яку описав у своєму вірші “Пригода в Підбужи” Іван Франко. І хоч конкретно Сторона у творі не згадується, йдеться саме про ці події. Восени 1914 р. Сторона опинилася між двома фронтами, запеклі бої між російськими та австрійськими військами велися 3 тижні, зокрема і рукопашні. Загинуло понад 600 солдатів, у тому числі кілька десятків безневинних селян стали жертвами кровавої м’ясорубки. Очевидець цих подій Йосиф Клисяк згадував: “…на свято Покрови, заїхали в село російські козаки, а між ними багато черкесів, які перевертали село, як кажуть, догори корінням. Їхня поведінка заставила жінок і дівчат не виходити з хати навіть на подвір’я. Насильного ґвалтування жінок та дівчат вони доконували навіть білими днями…За два тижні їхнього побуту мерзавці залишили село без курей, гусей, баранів, телят та вівса і сіна для худоби.”

Полеглих в боях селяни похоронили спочатку в Стороні, пізніше автрійська влада перепоховала їх у Підбужі, а в 50-их рр. радянська влада зруйнувала цвинтар і зробила там склад…

Прикметно, що після проголошення ЗУНР аж 79 молодих хлопців, у т.ч. 3 малолітні, добровільно зголосилися служити в Українській Галицькій Армії. До 1939 р. в Стороні діяли осередки товариств «Просвіта», «Сільський господар» та ін. Звичайно, що тут діяло підпілля, як і у всіх довколишніх селах, а найвідоміший діяч повстанської боротьби Терентій Піхоцький сягнув у своїй діяльності державних масштабів – він був окружним провідником Дрогобицької округи ОУНР, старшина УПА, командир охорони Першого великого збору, на якому в лісничівці поблизу с. Сприня була утворена Українська Головна Визвольна Рада (УГВР). Терентій був одним з організаторів старшинської школи у селі Недільна Старосамбірського району. Очолював охорону Президента УГВР Кирила Осьмака. Загинув у бою за Україну в 1944 році.

Із Сторони бере початок рід по батьковій ліній відомої письменниці Галини Пагутяк, це прізвище є поширеним в селі.

Ще однією відомою уродженкою села є письменниця Дарія Кундик.

 

Автор тексту та фото Віра ЧОПИК


Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *