«ТуСтань»: тут замальовують білі плями в історії України

Кожного року на початку серпня вони одягають лляний одяг ручної роботи, надівають прикраси із дерева, металу та кераміки, на ногах – шкіряне взуття без твердої підошви, теж пошите вручну.  Вони відмовляються від благ цивілізації і цілими сім’ями поринають в атмосферу середньовічної фортеці Тустань на Сколівщині, де з розваг – лицарські поєдинки, кінні звитяги, штурм фортеці, гра на старовинних інструментах, а весь нехитрий побут поміщається в невеликому наметі просто неба.  Це реконструктори, яких ми щороку бачимо на фестивалі «ТуСтань».

Багато із їх сімей зародилися саме тут, під стінами фортеці. А тепер, споглядаючи  їхніх босих дитинчат  у довгих сорочечках, не відрізниш – чи це фільм, чи реальність. Із реманенту – примітивне за нашими мірками знаряддя. Із вигод – вода із джерела та багаття…

Фестиваль «ТуСтань» з кожним роком набирає все більшої популярності, і  замість 2 традиційних днів цього року він триває цілий тиждень.

Сьогодні пройшов третій день таборування на території заповідника. Учасників і гостей поки не дуже багато, але саме такий тихий і спокійний темп запланували організатори.

Як  розповів нашому виданню «МедіаДрогобиччина» один із співорганізаторів фестивалю Ярема Іванців,  проживання розтягнули у часі, щоб максимально наблизитися до історії та зануритися в атмосферу середньовічного поселення.

– Це не фестиваль музики, «ТуСтань» – це про нашу історію, – наголошує Ярема. – Досвід попередніх років показав нам, що 2 дні добре, але замало, щоб проникнутися та зрозуміти, що відбувалося, в яких умовах жили люди в часи фортеці на скелях. Тому «ТуСтань» – це своєрідний, не музейний формат  живої історії, де кожен охочий може зблизька доторкнутися і спробувати прожити ті відчуття, які проживали наші предки, що вони їли, як одягалися, якими ремеслами володіли, випробувати знаряддя праці того часу, а також подивитися лицарські поєдинки.

Також цього року в організації фестивалю ми підійшли так, щоб тут було максимально автентичних локацій і мінімум синтетики, мінімум штучних речей, не притаманних добі того часу.  Тому локацій менше, але без кітчу і синтетики.

Скільки учасників фестивалю заявлено та скільки в середньому гостей очікуєте?

Цього року виявили бажання взяти участь близько 150 учасників із Львова, Києва, Стрия, Дрогобича, Бродів, Білої Церкви, Вінниці, Луцька, Івано-Франківська. Сьогодні вже маємо 35 мешканців табору.  Щодо гостей, то щорічно  фестиваль відвідувало від 3 до 5 тисяч осіб. Думаю, цього року буде не менше.

Як вам живеться в табірних умовах? Чим займаються мешканці табору протягом дня?  

Ми відтворюємо умови життя похідного табору часів  13-14 століття. Тут мінімум зручностей і максимальне зближення з природою.  Жінки готують їсти, шиють, чоловіки вправляються із зброєю та займаються ремісництвом.

А звідки берете одяг, обладунки, інвентар?

Все це відтворюємо самі за давніми гравюрами, графікою, музейними експонатами. Для цього ми вивчаємо і досліджуємо історію доби середньовіччя на наших теренах.

Яка мета цього, адже такі спорядження вимагають і немалих матеріальних затрат? Хто організатор фестивалю?

Організовує фестиваль ЛО ГО «Тустань» та ГО «Чорна Галич» разом із заповідником. Абсолютно все що ми маємо – від одягу до лицарської збруї – ми робимо за власні кошти. Це свого роду хобі, але воно має високу мету: така візуалізація дає краще розуміння історії для гостей нашого фестивалю, особливо це важливо для дітей та молоді.

Якою буде кульмінація фестивалю?

Найбільше подій припаде на суботу-неділю. Тут виступатимуть музичні гурти, зокрема «Хорея козацька», відбудеться турнір лицарів, кінні поєдинки, а також штурм фортеці, який триватиме близько 30 хвилин.

***

Після розмови з Яремою ближче знайомлюся із мешканцями табору. Пан Ігор із Бродів виставив свій швецький крам, посвятив у тонкощі роботи з шкірою.

Пан Микола приїхав із Києва і продає сувенірні вироби й прикраси виготовлені методом литва. Красиві, але й ціни ого! Браслет, який мені приглянувся потягнув на 100 у.о.! Бо все це ручна робота, тут не варто шукати дешевих речей.

Поруч жінка розклала керамічний посуд та дерев’яне намисто. Далі дівчата вчать стріляти гостей із лука. Хлопці випробовують каменеметну машину. А ще тут можна і головою поплатитися – кат на помості вже чекає свою жертву із величезною сокирою. Ось саме зловили рудоволосу жінку, яка ще й, як виявилося, вміє рахувати до 10(!), тож участь її  тепер незавидна.

Гостям  фестивалю дозволяють приміряти кольчугу, лицарській шолом та інші обладунки. Якщо вдіти все – то вийде цілих 25 кілограм! Євген, який розповів про екіпірування воїна, виявилося, мешкає зараз в Дрогобичі, хоча приїхав сюди кілька років тому із сходу України.

 

Марія Іванців, яка разом із жінками готувала обід, посвятила не тільки в кухню  того часу, але й окреслила концепцію реконструкторського руху загалом: «У нашому середовищі є люди найрізноманітніших професій – лікарі, юристи,економісти, «айтішники». Ми експериментуємо в музейній галузі, залучаємо людей, молодь до вивчення історії, традицій, ремесел, тим самим заповнюємо білі плями в історії України. В сучасному світі  реконструкція є  частиною музейної справи. Фестивалі такого формату,як наш, дають можливість стирати стіну між експозицією та глядачем. Це свого роду інтерактивний музей під відкритим небом, де експонатів можна те тільки торкатися, але й випробовувати їх у користуванні».

Мешканці табору привітні і охочі до спілкування, вони з радістю розповідають про все, що цікавить  відвідувачів. Бо в  «ТуСтані» справжнє і органічне все, в тому числі непідробне бажання реконструкторів ділитися власними знаннями та досвідом із якомога ширшою авдиторією.

Приїжджайте, тут вам будуть по-справжньому раді!

 Автор тексту і фото Віра ЧОПИК

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *