Засновник перших дитячих садків у Галичині о.Кирило Селецький народився в Підбужі

  •  
  •  
  •  
  •  

Отець Кирило Селецький – український греко-католицький священик, письменник, публіцист, активний громадський діяч,  видатна людина, яка все своє життя присвятила Богові та людям. Народився майбутній священник на Дрогобиччині  у Підбужі,  29 квітня 1835 року. Його рід походив із давньої української шляхти. Зараз постать о.Кирила несправедливо забута, і мало хто навіть з його земляків знає про цю Людину з великої літери.

о.Селецький – це один із тих подвижників, які працювали на добро людей у важкий період ХІХ-ХХ століть. Він вів просвітницьку діяльність, боровся з пияцтвом і бідністю, заснував позичкові каси для бідних людей по селах,  створював братства тверезості, відкрив першу українську “захоронку” (так в Галичині називали перші дитячі садки), переклав українською народною мовою “Катехизм”,  автор читанки та ряду книг українською мовою,  заснував перші жіночі згромадження: Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та Сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії,

Родина переїхала в м.Самбір, коли Кирило був ще малий. Здобув освіту в місцевій гімназії. Згодом  три роки вчився в Генеральній Духовній Семінарії у Львові, на четвертому році перейшов до семінарії у Перемишлі. 8 січня 1860 р. Кирило прийняв єрейські свячення з рук владики Григорія Яхимовича (1792—1863), єпископа Перемиської єпархії. Протягом 14-ти років не міг отримати парафії, жив досить скромно. Свою діяльність о. Кирило розпочав з оновлення релігійного життя парафії, він намагався  допомогти усвідомити вірянам, що вони мусять шанувати Святу Літургію.

В 1874 р. на довіреній йому парафії в селах Жужель і Цеблів(тепер Червоноградський район), о.Кирило  застав страшний занепад і пияцтво. За допомогою місцевого вчителя Івана Геруса негайно заложив Братства тверезості. Отець дбав про поширення освіти серед сільського населення. Сам був освіченим, добре знав латинську, французьку і німецьку мови. Він був переконаний, що люди праці мусять здобувати освіту. Тому заложив у своїх парафіях читальні, де мешканці села могли безплатно позичати книжки.

Отець Селецький піклувався і про матеріальне становище своїх парафіян. Допомагав найубогішим. В 1895 р. з ініціативи о. Кирила в Жужелю повстало Товариство Івана Милостивого. Члени того Товариства зобов’язалися уділяти матеріальну поміч вдовам, сиротам і опущеним на території свого села.

В Цеблові завдяки успішній співпраці о. Селецького та Івана Геруса були засновані такі інституції як молочарня, малопроцентова позичкова каса Райффензена.

Отець щиро цікавився сиротами і уможливлював їм гідне життя та навчання. Мав звичку говорити до бідних: Не плач, віддайся на Божу волю, а якщо тобі чогось бракує, скажи мені, я тобі допоможу.

Щоб допомогти селянам, яків сезон польових робіт були додатково обтяжені опікою над маленькими дітьми, о. Кирило зайнявся заснуванням захоронок.  З його ініціативи, 19 листопада 1893 р., у Жужелі, постала перша в Галичині українська захоронка. Бачачи матеріальну і моральну убогість сільського населення,  опущених і занедбаних дітей,  священник хотів зарадити тій сумній ситуації. Створені ним захоронки ставали носіями християнського і народного виховання.

Отець Кирило Селецький також долучився до відродження чернецтва східного обряду УГКЦ, він випередив у своїй праці багатьох церковних діячів. У той час, щоб дівчині потрапити в монастир, потрібна була певна грошова плата, яку священник скасував. Він вважав, що краще нехай кандидатка принесе розум, серце й любов до Христа. Так завдяки співпраці отця Кирила й отця Єремії Ломницького, а також молодої львів’янки Михайлини Гордашевської, стало можливим заснування нового Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії 27 серпня 1892 року у селі Жужеляни.

Духовна влада довго не дооцінювала працю о. Кирила Селецького, але настав час, і отець був пошанований різного роду відзначеннями. А після низки вагомих нагород, 8 серпня 1910 року о. Кирило Селецький отримав звання Папський Камергер та найвище цісарське відзначення – Лицарський хрест Ордена Франца Йосифа.

Останніх десять років життя священник присвятив виключно новозаснованому в Цеблові Згромадженню сестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії. Після налагодження служіння першого Згромадження, отець не планував створювати ще одне, але було так багато дівчат, які ходили за ним і просилися, що він усе-таки погодився та побудував їм один дім, потім другий. Спершу планувалося, що це будуть доми молитви і праці. Закупив дівчатам різні верстати (ткацький, для витискання олії тощо.),  щоб вони працювали і молилися. І, крім цього, при Згромадженні також створили захоронки.

Помер  о.Кирило Селецький 28 квітня 1918 р. у віці 83 роки. Урочисте відкриття беатифікаційного процесу слуги Божого отця Кирила відбулося 11 липня 2009 р. у місті Сокалі.

10 грудня 2015 року, за ініціативи голови Українського Шляхетського Товариства Івана Матковського в рідному селищі Підбуж вшановано пам’ять отця Кирила Селецького, а на фасаді місцевої школи встановлено меморіальну дошку.

Підготувала Віра ЧОПИК 

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *