Яке опалення ефективніше: автономне чи централізоване?

Борги Бориславського, Стебницького та, навіть, Дрогобицького теплоенерго, – тривожать. 26, 16 та 5,5 млн. грн.

 

Чому останніми роками комунальні теплоустанови стають збиткові, і чому їх важливо зберегти? – пояснюють аналітики Асоціації “Енергоефективні міста України”.

Проводимо паралелі з Трускавцем.

У Держенергоефективності в цілому позитивно ставляться до прикладу Трускавця, який одним із перших повністю відмовився від централізованого теплопостачання, проте запевняють: кожен перехід населеного пункту потрібно ретельно аналізувати.

 

Перехід квартир із центрального на індивідуальне опалення розпочався наприкінці 1990-х  на початку 2000-х років. Це було – не дешево. Дозвіл отримати – не просто. Тому скористались нагодою – не усі. Але ті, що скористались – розбалансували систему централізованого опалення.

У 2007 році держава заборонила відключення окремих квартир. Проте Постанова Закону № 1268 “Про житлово-комунальні послуги” від 31 жовтня 2007 р. не забороняла встановлення котлів і бойлерів у будинках, де вже було відключено більше половини квартир.

У 2011 році депутатський корпус, який у той час очолював Руслан Козир, підтримав Програму переведення міста на індивідуальне опалення.

Спершу місто почало переводити на індивідуальне опалення ті будинки, де 65-70% жителів вже поставили власні системи. Близько 30-35% жителів переходили на електричне опалення і водонагрів. З цією метою КП «Трускавецьтепло»у багатьох будинках змінило внутрішньобудинкові мережі.

Щодо соціальної складової програми, то у 2013-2015 роках 73 малозабезпечених родини отримали з міської скарбниці допомогу на встановлення індивідуального опалення. На кінець 2015 року у Трускавці залишилось 1050 чоловік, які ще користувались централізованим теплом.

Улітку 2017 року було ініційовано процес передачі автономних котелень, які обслуговувало «Трускавецьтепло», відділам освіти, культури та міської лікарні. Таке рішення було зумовлене економічними цілями: соціальні об’єкти обігріваються котельнями, розташованими поруч із ними, тож тепловтрати практично зведені до нуля.

 

Причини переходу на автономне опалення

Технічно фахівцями в усьому світі доведено й практика показує, що централізовані мережі є більш ефективними. Однак проблеми з ними виникають або через неякісне обслуговування в мережі, або застаріле обладнання, яке не дозволяє надавати якісні послуги (не витримується температурний графік тощо). З боку теплопостачальних компаній – це зношеність мереж, постійні прориви, як наслідок – постійні відключення споживачів від послуги. Отже, перекладати всю провину за перехід на автономне опалення на споживача – неправильно. Люди думають, як зекономити, а тарифи постійно зростають. Доки не буде якісного обліку послуги – не просто за обсягом, а саме за якістю (в плані опалення йдеться про температуру повітря всередині приміщення) – мешканці шукатимуть альтернативу.

Перехід на автономне опалення – не єдине й не найкраще рішення проблем із опаленням.

Якщо говорити про багатоповерхівки, то сьогодні дуже гостро стоїть питання інформаційного вакууму, тобто інформаційної обізнаності споживача. Він знає лише про рішення, які на слуху, тобто про котел. Однак не знає, що економити свої кошти за тепло й водночас мати комфорту температуру в квартирі можна в інший, дешевший, спосіб – якщо модернізувати діючу систему ЦО. Зокрема, встановити тепловий пункт у будинку та здійснити балансування. За підрахунками фахівців, модернізація будинкового теплового пункту буде коштувати в 5-7 разів дешевше, ніж встановлення поквартирних систем.

 

Котел потребує безпечної вентиляції

Висока ціна переходу на індивідуальне опалення – не єдиний фактор, який слід взяти до уваги бажаючим відрізатися від центрального опалення.

Відповідно до норм, котел можна ставити лише у приміщенні площею не менше 8 квадратних метрів. Однак біда в тому, що наші будинки практично не проєктувалися для індивідуального теплопостачання, тому в них немає ані місця на котли, ані необхідної системи вентиляції. Йдеться про димовивідний і хоча би ще один (а краще два) вентиляційні канали для того, щоб у разі потрапляння газу він мав куди вийти. Оскільки таких приміщень в багатоквартирних будинках небагато, ініціатори ігнорують зазначені вимоги.

Люди ставлять дешеві котли та системи, які передбачають просто виведення труб під вікно кожної квартири, тобто на фасад будинку, що в принципі заборонено. Через це, зазначає експерт, всі мешканці будинку дихають чадним газом. Фактично вони самі себе отруюють, не розуміючи цього, а також гинуть від вибухів газу. Люди вдихають бензопірен – дуже сильний канцероген. Про наслідки ніхто не говорить, але йдеться про виникнення раку легенів та розвиток інших ракових захворювань. Цими “нюансами” у нас нехтують. Заради чого? Якою насправді буде ціна такого обігріву? В Ужгороді спочатку хизувалися, що вони молодці, бо в них вже немає проблем із опалювальним сезоном, що кожен може сам собі увімкнути тепло. Але хизувалися до того часу, доки люди не почали розуміти, що в них тепер немає чим дихати. Раніше про це ніхто не думав, а тепер повернути систему назад неможливо.

Безпека – це вимога номер один, підкреслюють експерти. І власне централізоване теплопостачання, вважають вони, є найбільш безпечним. Користуючись ним, у найгіршому випадку, ви можете залити сусідів. З автономною системою усе набагато складніше. Якщо в ній буде витік природного газу, то можливий вибух, в результаті якого можуть загинути люди. А якщо в результаті роботи системи буде утворюватися й накопичуватися чадний газ, то можна задихнутися.

 

Яке опалення ефективніше: автономне чи центральне

Голови міських рад, які закривають котельні, пояснюють свої дії тим, що система центрального опалення є економічно неефективною.

“Якщо проаналізувати економічну доцільність тих чи інших систем опалення, то центральні мережі – найбільш ефективні та енергомісткі. Розрахунковий ККД по таких мережах – 0,98. Тобто ефективність їх використання є дуже високою. А чим меншим є агрегат (наприклад, індивідуальний котел), тим менше він ефективний у використанні”, – зазначає Андрій Туцький.

Однак експерт зауважує, що через втрати тепла на магістральних і розподільних трубопроводах ККД українських ТЕЦ становить 40-45%. Зовсім інша картина в Данії. Там ККД ТЕЦ вдвічі вищий – 90%, оскільки втрати тепла в мережах становлять лише близько 4%. Тому не дивно, що у світі надають перевагу централізованій системі опалення.

 

На відміну від України, світ йде до центрального опалення. Наприклад, частка тепла, що виробляється в централізованих системах Латвії, становить – 65%, Литви – 57%, Естонії – 62%, Данії – 63%, Польщі – 53%, Швеції – 52% (проте в містах ця частка сягає 98%), Фінляндії – 50%, Ісландії – 92%. Частка ЦО в Євросоюзі поки що 13%, проте відповідно до енергетичної стратегії ЄС до 2050 року вона має зрости до 50%. Ми рухаємося в іншому напрямку. Якщо говорити про декарбонізацію, то централізована система може працювати на абсолютно різних джерелах тепла, а індивідуальна – лише на газі (здебільшого люди встановлюють саме газові котли). Її неможливо переключити на щось інше. Тому якщо з газом почнуться якісь проблеми, то все – з цим нічого не можна буде зробити, бо альтернативи немає. На жаль, власники “автономок” не думають про це. А коли діє система центрального опалення, вона дозволяє переходити на резервні джерела – мазутні, відновлювані. Зрештою, кожне обласне місто має біля себе ТЕЦ, що виробляє масу скидного тепла за рахунок того, що головна функція ТЕЦ – це генерація електроенергії в пікові моменти. І все це тепло ми, замість того, щоб використати, змиваємо в річку. Водночас спалюємо газ, щоб гріти воду.

“Для нас поки що фантастично звучить, що європейці використовують у системі ЦО тепло, яке викидають у величезній кількості холодильники в супермаркетах, – розповідає Олександр Гут. – У нашій країні супермаркети є на кожному кроці, а в них – шалені обсяги викидної теплової енергії, яка не використовується, але забруднює атмосферу. Однак поки що наші міста не думають про це. Їм легше позбутися системи централізованого опалення”.

 

Споживачі тікають, а тепловикам – байдуже

Масштаби від’єднань від системи ЦО вражають. Здавалося б, теплоенерго мали би бути зацікавлені в тому, щоб від них не тікали споживачі. Адже якщо всі почнуть встановлювати котли, то тепловики залишаться без роботи. Однак в реаліях вони нічого не роблять, щоб втримати клієнтів. Чому?

Щоб зрозуміти це, треба аналізувати ситуацію від зворотного. Риба, як відомо, гниє з голови, тому треба піднімати питання, чи є в конкретного міста генеральний план розвитку тепломережі і чи дотримуються його. Можливо, виконкоми видають дозволи на підключення “автономок” на противагу цьому плану. Йдеться про чітку політику міста. Наприклад, якщо поблизу вашого будинку є траса централізованого опалення, то ви не можете ставити індивідуальні системи опалення, бо це різко підвищує загазованість повітря. Якщо ми говоримо про боротьбу з кліматичними змінами, екологічність нашого господарства, то повинні бути певні обмеження. І важливо, щоб  були перевірки того, як міста дотримуються схем теплопостачання. А ще потрібна стратегія держави щодо системи теплопостачання.

 

8 листопада 2020 р. Міністерством юстиції України  було проведено державну реєстрацію наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02 жовтня 2020 р. № 235 «Про затвердження Методики розроблення схем теплопостачання населених пунктів України». Органи місцевого самоврядування отримали повноцінний та ефективний інструмент довгострокового планування теплопостачання населених пунктів. Адже діючі дотепер методичні рекомендації, не давали можливості системно вирішити це питання.

Методика визначає покроковий алгоритм планування найбільш оптимального варіанту теплопостачання населеного пункту, що дозволить зменшити обсяг використання енергоресурсів, потрібних для виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам. Завдяки чому споживачі, зокрема, співвласники багатоповерхових будинків, зможуть прийняти рішення про відмову від централізованого теплопостачання, якщо розробленою схемою буде визначена доцільність переведення будинку на автономне чи індивідуальне опалення.

Розробку схеми теплопостачання забезпечує орган місцевого самоврядування на основі генерального плану відповідного населеного пункту строком на 10 років. Періодичний перегляд схеми здійснюється щонайменше один раз на 5 років.

 

 

Джерело: інформаційно-аналітичний ресурс “Українська енергетика UA-Energy.org”

Пресслужба Асоціації “Енергоефективні міста України”

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *