«Наша біда – незнання своєї історії»

Незалежність. У кожного із нею свої асоціації. Своє розуміння її ваги. І своя їй оцінка.
До 29-річчя від дня народження нашої держави ми поговорили з людьми, які цю незалежність втримали нам всім у буремні 2013-2016, і які, в міру своїх сил і можливостей, її тримають досі.

Військовий.
Парамедик.
І волонтер.

Їх ми запитали про те, чим для них є Незалежність? Чому її варто захищати? І хто найбільші вороги нашої держави (зовнішні і внутрішні)?

 

ЯРОСЛАВ РЕГЕЙ («БІЛАС»), ПАРАМЕДИК:


– Незалежність – це найкраща мотивація завжди. Якщо її нема – ти за неї весь час борешся, якщо вона є – ти повинен її оберігати. Її потребу весь час нівелюють тільки ті, кому вона не вигідна. Але чому її бояться самі ж українці? Мабуть, їм тяжко уявити майбутнє, де не можна традиційно скинути вину на когось, крім себе. Бо незалежність – це ще й велика відповідальність. Психологія жертви тут не працює. Якщо ви втратили незалежність, то у всіх випадках винна тільки жертва. Якщо ми не хотіли, не вміли чи злякалася – то це ми винні, і не маємо права на своє місце у цьому жорстокому світі.
День Незалежності як державне свято – для мене ще й річниця Іловайську. Це великий програш українського армії та нагадування, що буде з нами у відкритих боях, якщо ми не рухатимемо зміни в армії.

Найбільші вороги – це наш страх і пропаганда, яка завжди виставляє росіян як могутнього ворога, а українців слабкими гречкосіями. Насправді всі роки війни з РФ ми доказуємо, що здатні на більше, ніж є в головах наших командирів та планах політиків. Попри саботаж й тяжку гібридну війну, до якої ніхто не був готовий, ми зуміли зупинити наступ РФ. Тепер основне – робити правильні та швидкі висновки й готуватися. Бо незалежність все ще поки в мріях.

 

МАРІЯ ГОЛОВКЕВИЧ, ВОЛОНТЕРКА:


– Незалежність моя полинова… Це, насамперед, гордість, яка розпирає груди! Це – тернистий шлях до ідентичності Нації і жорстока боротьба багатьох поколінь за її існування… Це честь і слава наших  предків, це – історична пам’ять багатьох поколінь. Це – січовики і упівці, – предтечі нашої незалежності, це Небесна Сотня і герої АТО, які загинули в боротьбі за неї.
Незалежність – це стан душі… і тиха, але щоденна молитва та праця.
Незалежність – не для раба! Мільйони українців загинули у тюрмах та концтаборах, виборюючи для нащадків волю і незалежність. Будьмо гідними прадідівської слави. І нашим дітям, внукам і правнукам ми зобов’язані передати державу, вільну від московських пут!
Україні «пощастило» мати «воріженьків», і серед них – споконвічного, – російську
окупацію, чи то пак, федерацію. Ну не може московщина без України, без нашої
мови, половину якої вкрала і «перешила» на свій кшталт, без манкуртів-запроданців, які навіть у час війни їздять в Росію на роботу, без українських надр, без Криму, без українського Луганська і Донецька…
Казав Симон Петлюра, що «не такі страшні московські воші, як українські гниди!»
Першого ворога-окупанта ми неодмінно здолаємо, а ось з внутрішнім – з манкуртами, з «насєлєнієм», з байдужими «мояхатаскраю» – проблема… Боже, нам єдність подай!

 

ОРЕСТ КАРАКЕВИЧ, ВІЙСЬКОВИЙ:


– Незалежність – це, найперше, свобода. Свобода вибору, свобода мислення, сво-
бода життя. Незалежність не дається даром. Її треба завжди виборювати. Людям властиво бажати влади і контролю над іншими. Ми все життя боремось за незалежність один від одного, в матеріальному і моральному аспекті. Але забуваємо, що таке незалежність колективна. Це найбільша проблема українців. Зациклені на матеріальних благах, не розуміють, що без свободи і благ не буде. Незалежність – це не просто слова гімну чи дата в календарі. Це спосіб мислення, спосіб життя. Це гідність і честь, це майбутнє дітей. Це усе те, що не можна ставити нижче холодильника, комуналки, «миру любой ценой» і тупих «сватів» та 95-го кварталу.
Це незалежність мови, віри, армії. Так, це слова слогану Порошенка, але вони мені
цілком імпонують. Та і не секрет, що я є його прихильником. Коли українці зрозуміють, що незалежність (свобода) є найціннішим, що в них є – будуть нескорені.
Відповідь на друге питання випливає з першого, бо свобода – це основа життя, а не існування. Це майбутнє наших дітей, запорука їх нормального життя та права
вибору. Як можна це не боронити? В нашому світі, зі скаженим сусідом виживає сильніший. А той, хто цінить свободу і бореться за неї кожного дня, не тільки на фронті, але й в побутових речах (мислення, вміння сказати ні, відмова від  шкідливих звичок, вихід з зони комфорту, відстоювання права на власну думку), той і
буде сильнішим. З зовнішнім ворогом все просто. Росія. Внутрішній – складніше. В першу чергу це житель (не громадянин) який ведеться на пусті обіцянки і «відосіки». Який ставить холодильник, тєлік та комуналку вище базових принципів
свободи та незалежності – знову ж, свободи військової – армія, свободи мислення – мова, свободи віри. Наша біда – повальне незнання історії України. Тотальна відсутність інституту громадянства, як в Латвії. Чому «алкаш пупкін» має таке ж  право йти голосувати на виборах, як і я? Це ж майбутнє нашої країни обирається. Екзамен на знання мови, тестування політичних знань, орієнтація в політичній чи життєвій біографії кандидатів – де це все?
Або ж інакше – поділ на громадян і не громадян. Громадяни мають обов’язки – відслужити в армії, їздити на збори, бути готовим в будь-який момент стати на захист
держави. Але мають права – безкоштовне навчання, соцпакет, право голосувати на виборах, право займати державні посади управління. Не громадянин може не служити. Але не голосує і платить за все сам. Тоді все буде справедливо. І ніхто собі клоуна президентом не вибере. Простіше кажучи, головний внутрішній ворог – невігластво, лінь та тупість. З них і народжуються клоуни, готові «договориться по серединке» і заглядати в очі людожеру.

 

Марія Кульчицька 

Газета “Медіа Дрогобиччина”, № 5(62)

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *