Андрій Веселий: «Допомагати – приємно і відповідально!»
Ми всі втомилися від карантину, ізоляції, рекомендацій і «зведень» зі статистикою нових інфікованих та версій походження коронавірусу. Людина так влаштована, що не може довго жити в напрузі та невизначеності. Якщо не змінюються обставини, ми змінюємо своє ставлення до них.
Але поруч з нами є люди, які невтомно працюють практично від початку оголошення карантину для запобігання поширенню коронавірусної інфекції, допомагають долати небачені досі виклики медикам Дрогобича та району, працівникам стратегічно важливих служб та всім, хто потребує допомоги захисними засобами, дефіцитними масками чи просто спілкуванням.
Йдеться про роботу волонтерів Центру опору коронавірусу, створеного з ініціативи дрогобичанина, підприємця Андрія Веселого в березні цього року.
Чому не сидів вдома, а втілив енерго та фінасово затратний задум, запитуємо у самого пана Андрія.
- Пане Андрію, розкажіть, будь ласка, як Вам прийшла ідея створення Центру опору коронавірусу?
- Попри те, що вже багато років я займаюся підприємництвом, вважаю себе ще й медиком. Маю медичну освіту – у 1992 році закінчив Бориславське медичне училище за спеціальністю фельдшер. Два роки пропрацював на Дрогобицькій станції швидкої допомоги санітаром. Тому просто не міг бути байдужим до стану наших лікарень, забезпечення обладнанням та захисними засобами наших медичних установ перед загрозою небаченої досі біди.
Якраз напередодні був закордоном – бачив, як у світі люди гуртуються, щоб протистояти епідемії. Тож і в Україні, в рідному Дрогобичі виникла ідея створити Центр, щоб скоординувати, об’єднати зусилля соціально відповідального бізнесу для допомоги медикам. Знав, що хлопці десь допомагали окремо, точково, а хотілось цю роботу зробити системною та продуманою.
- У вас уже був досвід благодійності?
- Я ніколи не вмів жити за принципом «моя хата скраю». У 2013 році заснував Благодійний фонд родини Веселого, який працював тихо та результативно – не для преси, а для допомоги релігійним громадам, ветеранам Майдану та АТО, родинам захисників, загиблих на сході тощо. Ми й роботу Центру опору коронавірусу у Дрогобичі почали активно висвітлювати лише для того, щоб долучалися благодійники та меценати і досягнути більших результатів.
А зробили ми і справді чимало. Я радий, що мені вдалося залучити Західноукраїнський бізнес-клуб (WUBC),учасником якого я є з 2016 року. Завдяки співпраці ми придбали кисневі концентратори, апарати контролю за станом пацієнта, два генератори холодного туману, захисні медичні комбінезони, антисептики, маски, медичні респіратори.
- Як визначали, що і кому потрібно?
- Для мене першочерговим завданням було захистити медиків, бо розумію, що таке інфекція і пандемія. Найперше сконцентрувалися на масках й антисептиках, а згодом зустрілися з медиками, дізналися конкретні побажання та потреби медустанов і почали працювати адресно.
- Як і де налагодили закупівлі необхідних матеріалів, обладнання?
- Маючи досвід підприємництва, виробництва і закупівель, вивчали ринок, інтернет-ресурси – дивилися, щоб ціна відповідала якості. Долучилися волонтери з Києва, допомогли знайти відповідальних постачальників. Так напрацювали базу і налагодили якісну роботу Центру.
- Чи зіштовхувалися із якимись неприємними несподіванками у ході роботи ЦОК?
- Найбільше вразили спекуляції на біді, штучне завищення цін. Цього я зрозуміти не можу, подібне суперечить моїм особистим етичним критеріям ведення бізнесу та співпраці.
Найважливіший урок цієї епідемії – це те, що забезпечення медичних закладів всім необхідним та сучасним обладнанням – стратегічне завдання держави для реального гарантування здоров’я нації. Необхідно, щоб медики мали все для якісної та вчасної медичної допомоги. Для цього потрібне адекватне оподаткування та цілеспрямоване цих податків використання.
- Давайте про хороше. Що навпаки Вас тішило в щоденній праці?
- Знайомства, спілкування з людьми, робити добро і бачити результат. Бачитипосмішки в очах медиків. Насправді найприємніше – це допомагати.
- Звідки такі відчуття, думки?
- З дитинства. Це все родинне, закладене на генетичному рівні. Я в сьомому коліні дрогобичанин. Батько і мама отримали гарне виховання, яке пронесли через все життя та передали мені. Я тішуся тим, що батьки живі, і я й сьогодні маю щастя чути і дослухатися до їх порад. Моя мама – вчитель, педагог з великим досвідом і вмінням давати знання. Батько працював в нафтовій галузі на керівних посадах, збудував одну з перших заправних станцій на Львівщині. Хороший керівник, наставник для своїх дітей і працівників.
- Окрім сім’ї, що вас надихає, додає сил?
- Природа – це заряд енергії. Гори Карпати.
- Які плани маєте на майбутнє?
- На сьогодні Центр опору коронавірусу продовжує свою роботу. Водночас Благодійний фонд родини Веселого започаткував дизайн-конкурс «Код міста», мета якого – оновити та покращити зовнішній вигляд історичного центру Дрогобича, зробити місто більш комфортним для життя та туристично привабливим.
- Крім того, з ініціативи Фонду, стартував конкурс соціальних ініціатив «Енергія поступу», спрямований на покращення умов для всебічного розвитку дітей та молоді Дрогобицької громади.І на тому ми не зупиняємося. Маємо багато задумів і, з Божою ласкою, сподіваємося втілити їх у життя. Адже допомагати – це не лише приємно, але й відповідально.
Ірина Циган
Газета “Медіа Дрогобиччина”, № 6 (30)