Вірити кандидату чи … вірувати в нього? ЯК ОБИРАТИ ПРЕЗИДЕНТА

«Закликаємо на виборах підтримувати тих, хто обстоює принципи державного суверенітету, цілісності і цивілізаційного вибору українського народу. Особливо слід бути обережними щодо осіб, які пропонують легкі та швидкі способи вирішення дуже непростих питань, зокрема війни і миру.»

Такий заклик зробили члени Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви у своєму Зверненні до вірних та всіх громадян України з нагоди президентських виборів.
Єпископи наголошують, що для здійснення справді усвідомленого і зрілого вибору ми повинні насамперед уникати дій, викликаних поверховими емоціями – поважаймо власну гідність як виборців і розуміймо вагу нашого вибору.
Члени Синоду УГКЦ просять українців звертати увагу на те, яку конкретну модель розвитку країни пропонують кандидати на найвищу посаду в державі та якими шляхами вони хочуть осягати визначені цілі.
Адже Президент України несе відповідальність за такі дуже важливі ділянки суспільно-політичного буття, як державний суверенітет і територіальна цілісність держави, захист країни від посягань зовнішніх ворогів, національна безпека і оборонна здатність України, її міжнародні відносини та інші важливі функції державного управління і контролю.

Про Звернення і його основні меседжі ми говоримо з дрогобицьким священиком отцем Ігорем Цмоканичем.

 

Як трактувати послання Синоду? Чи не є це втручанням церкви в те, що її не стосується? І як взагалі ставитися до виборів?


«У людей є переважно невірне розуміння духовності. Для більшостілюдей духовність – це щось всередині. Щось таке на рівні йоги, тільки християнське. А, між тим, з того часу, як Син Божий став людиною, як Бог воплотився – духовність не може обмежитися стінами храму, – каже отець Ігор Цмоканич. – Духовність – це ніщо інше, як життя з віри. А життя з віри повинно проявлятися у щоденних вчинках.

Про це є багато в Новому заповіті, де йдеться, що моє ставлення до Бога перевіряється моїм ставленням до ближнього. Гарно говорить Іван Богослов: «Як ти можеш казати, що любиш Бога, якого не бачиш, якщо не любиш ближнього, якого бачиш?»
Тож справжня духовність завжди повинна конвертуватися у певну громадську позицію.
Зрештою, заповідь «шануй батька і матір» – це також шануй землю, на якій ти живеш, шануй батьківські звичаї, бо ти відповідальний за Батьківщину!
Несправжня, фейкова духовність – та, яка зводиться до смаку духовності, смаку молитви.
Є деякі конфесії, які часто наголошуючи на канонічності і т.д – на тому паразитують. Бо значно легше піти до храму, щось відчути, щоб душа розгорнулась і згорнулась. Значно важче, переживши щось у храмі, з тим йти у світ. Але справжня духовність – вона завжди відображається в твоїй активній громадській позиції і твоїй небайдужості.
Віра в Бога вимагає бути і діяти.
Наша віра тісно пов’язана з любов’ю – як любов’ю до ближнього, так і загалом до держави.
Тож не можна сказати, що церква, говорячи про вибори, втручається в те, що її не стосується.

Про що йдеться у самому посланні? По-перше, прийти обов’язково проголосувати. Бо від цього залежить не тільки моє майбутнє, але й тих, хто коло мене.

Друге: цей вибір має бути свідомим, вирозумілим, неемоційним. Важливо бути чесним найперше з самим собою. Бо, виглядає, дуже часто люди розглядають кандидатів з релігійної точки зору. Тобто , вони вірять не кандидату, вони в них вірують, … яко в Бога.

І третій важливий момент: ідучи голосувати, пам’ятайте що є компетенцією президента, за що він насправді відповідає. Звертайте увагу на цінності, якими він (вона) живе не лише перед виборами, а й задовго до них. Наскільки послідовий (послідовна), наскільки вірний (вірна) колись зайнятій позиції.
Судити кандидата треба за його ставленням до державного суверенітету, до всього того, що визначає державу.

І, як би воно не звучало, напевно брешуть всі. Ми хочемо, щоб був в нас Рузвельт. Але Рузвельт сказав :«Не можу пообіцяти нічого, крім поту, крові і багато роботи». В нас за такого не проголосують. Тому, мабуть, всі брешуть. Але найбільше брешуть ті, хто забуває сказати, що в нас є війна. Саме війна на сході є найбільшою проблемою, яку не є можливо розв’язати домовленостями. Брешуть ті, хто забуває сказати про війну і Крим.


Як зазначив один журналіст, «на цих виборах я боюсь не кандидатів, а виборців». І в тих словах багато правди. Рейтинги, які ми бачимо (нехай навіть трохи фейкові) – вони відображають стан народу. Люди, голосуючи, дають кандидатові ліцензію на брехню. Вони будуть голосувати за того кандидата, який зараз немовби знімає з них відповідальність за них самих, їх діяльність. А потім, звичайно, будуть на нього ображатися, нарікати, що не виправдав очікувань. Але все починається зараз.
Люди, напевне, бояться думати. Бо думати – завжди нагадує про твою найперше відповідальність, яка полягає і у виборі, і потім в тому, щоб вимагати, контролювати, допомагати
Але, як би там не було, важливо прийти і проголосувати, і щоб цей вибір був свідомий, відповідальний, чесний перед самим собою. Бо в цьому і проявляється наша віра – в позиції, яку займаємо, і ділах, які робимо».

Марія Кульчицька

Медіа Дрогобиччина, № 2 (49)

 

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *