В США дрогобичани відкрили українську школу
Не так давно в містечку Омаха штату Небраска США було відкрито українську школу.
Що надихнуло до створення, як відбулося усе – про це говоримо з один із організаторів, дрогобичанином Тарасом Харівим.
– Як виникла думка створити в штатах українську школу?
– Що можу сказати… Ми, українці – віруючий, освічений і законопослушний народ. Зараз як ніколи, актуальні слова Тараса Шевченка, які він сказав ще століття тому: «Нашого цвіту та й по всьому світу». Ми тут, в Омаха, вчимося, працюємо, здобуваємо професійні навики і взагалі – ростем. Ми з сім’ями – одинокі, різні. Створюємо сім`ї, народжуємо і виховуємо дітей – таких же законопослушних і освічених. Наші діти ходять з нами до церкви, ходять в садочки, в школи, в університети. Спілкуються з англомовними дітьми, і поступово забувають українську мову. До прикладу, моя семирічна річна дочка Тетяна не розмовляє українською, взагалі. Дещо вона розуміє з діалогу і навіть знає деякі слова з повсякденних розмов, але загалом вона її не знає. Деякі сім`ї стараються говорити з своїми дітьми виключно українською, деколи воно працює, а деколи – ні! От ми і подумали – а чому б і не створити при церкві школу, де б вивчали українську мову. Українців тут небагато, на вулиці зустрітися майже нереально. Тому Церква – єдине місце, де ти можеш побачитися з «земляками», від малого до старого.
– Наскільки легко чи складно було втілювати задумане? Чи виникали непорозуміння або перешкоди?
– Як сказати… Звичайно, є і такі, яких взагалі не цікавить українське суспільство. Відверто кажучи, ініціатор української школи тут не один, а декілька сімей, у яких є діти, і які небайдужі до їхнього українського виховання. Одразу зголосилася і відгукнулась бути вчителькою-волонтером на цю пропозицію п. Олеся Рапоховська – дуже дякую їй за це. Вона уже давно проживає в Омаха, десь ще з 70-х, завжди приймала активну участь в існуванні української церкви разом з чоловіком. Вона з тих добрих, щирих, порядних людей, на яких ми, молоді, стараємось рівнятися. Виникло питання – а де взяти початкові букварі? Шукали на eBay, online stores, дзвонили в Нью-Йоркську і Чикагську школи, але безрезультатно.
В інтернеті неможливо закупити великої кількості однакових українських букварів, принаймні ми не знайшли. В Нью-Йорку мені відповіли, що вони закуповують книги безпосередньо в українських виданнях в Україні, що і нам порадили.
В Чикаго після багатьох залишених звукових повідомлень так ніхто й не передзвонив.
Чекати не було часу, діяти потрібно було негайно. Тому я зв’язався з мером міста Дрогобича п. Тарасом Кучмою. Він відповів: «Це добра справа». Доклав зусиль і вислав нам букварі для цілого класу. Щиро йому за це вдячні! І за підтримку, і за цікавість до нашої школи..
Відданість та щедрість українського народу продовжує нас приємно дивувати. Ми особливо вдячні тим, хто обрав шлях підтримки власної культури та релігії, незважаючи на життя за кордоном, чи простий візит по бізнесу. Тепер наші діти не тільки ходять до української церкви на Служби Божі, а й на уроки української мови.
Вл.інф.