Шульцфест-2018

Протягом цілих семи днів Дрогобич перетворився на культурну шульцівську Мекку, куди з’їхались найвідоміші люди мистецтва, літератури, науки, театру та музики із найвіддаленіших частин світу. Цього року організатори вже незмінного Восьмого Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца ще більше доклались, аби збільшити географію та масштаби Шульцфесту-2018.

Фестиваль, котрий немає аналогів у цілій Україні, безперечно, став значимою, актуальною та вартісною подією як для українських, так і для іноземних дослідників творчості Бруно Шульца, а також для усіх тих, кому польський письменник єврейського походження з Дрогобича став творчою лабораторією та пошуком нових ідей. Потужна міжнародна наукова конференція – найбільша у світовому шульцознавстві, відбулася з успіхом. Участь у ній взяли більше п’ятдесяти науковців з тридцяти країн світу, які детально розповідали і дискутували про  роль філософії та поетики у творчому житті Бруно Шульца. Окрім науки було й також багато літератури, музики, театру та сучасного мистецтва. В усій артистичній атмосфері фестивалю можна було віднайти для себе те, що найбільше інспірує.

Офіційний перший день фестивалю розпочався першого червня у приміщенні дрогобицького музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича, де виголосили свої вітальні промови почесні гості та друзі фестивалю. Згодом відомий в усьому світі  легендарний польський прозаїк та есеїст Адам Заґаєвський виступив із лекцією «У напрямку Дрогобича». А потім усі присутні в залі метафізично помандрували до далекої острівної країни, розташованої на півночі Атлантичного океану – Ісландії, звідки й приїхав у Дрогобич один з найпопулярніших ісландських поетів та прозаїків – Сьйон – великий симпатик і дослідник  Шульца та автор текстів і пісень для Бйорк. Зустріч модерував патріарх української літератури Юрій Андрухович, завдяки якому Сйон вперше відвідав місто Шульца.

«Якось на одному літературному фестивалі у Німеччині я випадково почув, як  у відповідь на запитання про те, хто для вас є важливим автором у літературі, пролунало ім’я Бруно Шульца.  Це, власне, і був Сйон, якому я згодом сказав, що він неодмінно повинен приїхати саме у Дрогобич», – розповів  Юрій Андрухович про своє перше знайомство із тепер уже знаним в Україні ісландським прозаїком, палким дослідником Бруно Шульца. Сьйон дуже детально розповів про історію свого особистого знайомства з шульцівською графікою та літературою, додавши, що саме цей геній з Дрогобича суттєво вплинув і на його власне творче життя. Після лекції «Бруно Шульц мандрує до країни чотирьох годин денного світла» за участю Сьйона та Юрія Андруховича можна було також ознайомитись та придбати роман ісландського прозаїка «Дитя Землі», котрий нещодавно з’явився в українському перекладі. Наступна частина першого дня фестивалю продовжилась мандрівкою вернісажами та зустрічами з малярами, котрі презентували свій живопис у гімнастичній залі головного корпусу Дрогобицького університету. Тут можна було побачити індивідуальні виставки художників з Польщі, України та Росії. Ще одна «шульцівська подорож Галичиною» відбулась у хоральній дрогобицькій синагозі, де паризький фотохудожник Марк  Саньйоль презентував публіці виставку своїх фоторобіт.

Локацією фестивалю став публічний простір не лише Дрогобича, але й частково курортного Трускавця, де протягом декількох днів продовжували відбуватись вернісажі, відвідини колишньої Вілли Ґопляна – резиденції Раймунда Яроша (колишнього бургомістра Дрогобича). Перформативні мистецькі акції були невідривними елементами фестивалю. Наприклад, ще однією важливою частиною Шульцфесту стала OFF-Програма фестивалю.  Кураторами цього сегменту стали знана польська перформерка з Вроцлава – Ева Зажицька та митець з Дрогобича – Ігор Стахнів. У рамках OFF-у було здебільшого представлене сучасне мистецтво у візії художників з Дрогобича, Львова, Ужгорода та Вроцлава. Протягом фестивалю у просторі міста можна було спостерігати за мистецькими акціями львівської формації Zabih, яка сформувалась не так давно, проте володіє потужною базою перформерів зі Львова та Ужгорода. В OFF-Програмі експонувалась виставка «Дім» художника Максима Заверики (Micro Cutc), яку Максим готував спеціально для Шульцівського OFF-у. Була також представлена інсталяція «Гніздо» митця Олександра Максимова та химерна скульптура-манекен дрогобицького скульптора Максима Таранова, яка частково перегукувалась із шульцівськими мотивами манекенів. Відбулась також презентація поетичної збірки «Je De» польської репортерки, документалістки, есеїстки, головної редакторки часопису ‘Kultura Enter’ – Александри Зінчук за участю  польського літератора – Богдана Задури та українського прозаїка – Андрія Любки.

Якщо повернутись на декілька років назад, то обов’язково варто згадати і віддати належне «Полоністичному науково-інформаційному центру ім. Ігоря Менька», котрий повернув Шульца Галичині, а зокрема, і Дрогобичу. Організаторка та ініціаторка Шульцфесту – Віра Меньок вже восьмий рік робить усе, аби Бруно Шульц продовжував існувати з нами.

«Для мене, як для дослідниці і читачки, Шульц не змінився. Він залишається таким глибоким та таємничим. З кожним новим відкриттям відкривається наступне. І так до безкінечності. Шульц для мене ніколи не є остаточним… Зрештою, за одною Мексикою існує ще інша Мексика,  – це його слова. А якщо йдеться про фестиваль, то, очевидно, я бачу його розвиток. Те, як він більшає. Архітектура фестивалю достатньо розширилась, стала багатошарова та розгалужена. На сьогоднішній день Шульцфест є дуже багато багатогранним та цікавим, оскільки тут представлені найрізноманітніші сфери мистецтва», – каже організаторка фестивалю, керівник «Полоністичного науково-інформаційного центру ім. І. Менька» у Дрогобичі – Віра Меньок.  Варто віддати належне п. Вірі й за те, що організація фестивалю кожного разу відбувається на високому рівні. Усю концепцію Шульцфесту розробляє особисто вона, тож можна собі лише уявити, скільки роботи, сили та енергії витрачається для належної організації заходу.

Артистичним директором фестивалю є голова Товариства «Фестиваль Бруно Шульца» (Люблін) Ґжеґош Юзефчук, котрий у команді з Вірою Меньок займається мистецькою частиною.

Під час Шульцфесту-2018 було представлено декілька театрів, географічно віддалених  один від іншого, проте тісно сполучених та зближених текстами Бруно Шульца. Театр “Студійний” з Варшави зіграв спектакль «Історії про мого батька» за мотивами «Цинамонових крамниць», режисерки Анни Дзєдзіц. Моновиставу «Санаторій» у виконанні бразилійського театру, а зокрема, актора Джерсона Вінценте Фонтана можна було почути виключно португальською мовою. Перекладу тут не було потрібно, бо актор зумів передати усю шульцівську шаленість та енергію мовою оригіналу. Ще одна театральна прем’єра відбулась на камерній сцені дрогобицького  театру – спекталь «Невичерпний Перетворювач» (студентський театр “Альтер” з Дрогобича), режисером якого став Олександр Максимов спільно із польським колегою Вєславом Холдисем. Рівно п’ять років той самий спектакль був вперше зіграний у Кракові в рамках стипендіальної програми Міністра Культури Польщі – Gaude Polonia, стипендіатом якої тоді й став Олександр Максимов. Це була польська версія “Невичерпного Перетворювача” за мотивами оповідань Бруно Шульца. Ну а цього разу глядачі мали можливість побачити його вже в українській версії, звісно, в чудовому перекладі Юрія Андруховича та у складі дрогобицьких альтерівських акторів – Олександра Максимова, Ігора Стахніва іМаріанни Максимової. Ще одна прем’єра від студентського театру “Альтер” відбулась у той самий день, коли ще один склад акторів зіграв п’єсу «Таргани» за Сергієм Слєпухіним, у перекладі Леоніда Ґольберґа. Режисером спекталю став художній керівник студентського театру, стипендіант Gaude Polonia – Андрій Юркевич.

Львівський «Театр у Кошику» на Шульцфесті презентував моновиставу «Стара пані висиджує» за мотивами Тадеуша Ружевича, режисерки Ірини Волицької у виконанні Лідії Данильчук. Ще одна моновистава  від уже дрогобицького театру ім. Юрій Дрогобича – «Маргарита і Абульфаз» за мотивами «Час second-hand. Кінець червоної людини» Світлани Алексієвич, режисерки Ірини Мельник, у виконанні Олени Дудуч. Зрештою, театральна багатожанровість  стала досить феєричною частиною фесту.

«Неможливо нав’язувати Шульца. Але водночас варто показувати, що він відкритий для всіх. І те, що його тексти є вибірковими та елітарними – це ще одна особливість. Шульца варто переповідати через найрізноманітніші способи. Але найкраще виходить тоді, коли кожен може знайти свого Шульца», – розповідає організаторка Шульфесту Віра Меньок, поки ми разом спілкуємось у затишному подвір’ї театру. І попри увесь масштаб та високий рівень фестивалю вхід на всі події традиційно є безкоштовним, що вкотре доводить про відкритість феномену Бруно Шульца у Дрогобичі. Цього року Віра Меньок, котра особисто формує концепцію програми, не обійшла і тему жіноцтва у житті Бруно. Знаємо, що важливою і ще не до кінця пізнаною дослідниками жінкою для Шульца була Дебора Фоґель, котра досить суттєво вплинула на його прозу, намовляючи тоді ще несміливого прозаїка до письма. Зустріч із перекладачами Аріко Като та Юрком Прохаськом у контексті «Пригод з Деборою Фоґель» також відбулись у рамках Шульцфесту-2018.

Юрій Андрухович привіз своїх свіжих «Коханців Юстиції» також спеціально на фестиваль. Презентація його нового філософсько-історичного роману відбулась у великій залі дрогобицького театру. Модерував авторську зустріч Олександр Бойченко.

Ще одна збірка поезій про Дрогобич відбулась у міській бібліотеці. Її презентував Сергій Жадан. Поетична збірка, написана польською мовою «Дрогобич» у перекладі Яцека Посядло стала приємною несподіванкою для публіки. Як сказав Сергій Жадан, у книжці немає конкретних натяків на Дрогобич, проте багато віршів, котрі увійшли до збірки, були написані саме під час перебування у цьому домашньому місті. Ілюстрації до збірки поезій створила дрогобицька художниця Ольга Чигрик.

Під час Восьмого Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца до Дрогобича з’їхались найкращі та найвідоміші  письменники, прозаїки та критики української і польської літератури. Олександр Бойченко розповідав про свої дві нові книги – «Ваші, наші та інші» і «Країна за Збручем», котрі наприкінці червня повинні з’явитись на світ польською мовою. Андрій Любка теж поділився про свою «Кімнату для печалі», яку от-от побачить публіка  у перекладі Богдана Задури. Тарас Прохасько привіз із собою примірник нового роману «НепрОстих». Юрій Винничук та Остап Сливинський також взяли участь у літературних розмовах, котрі відбувалися декілька годин в останній день фестивалю.

Андрій Бондар прочитав уривок зі своєї нової книги, котра, за його словами, з’явиться  на львівському Форумі видавців уже цього року. Софія Андрухович також частково розповіла про те, чого варто  очікувати її читачам згодом. Очевидно, що це буде глибокий історичний роман про національну пам’ять. Принаймні, так натякнула авторка.

За доброю традицією під час кожного фестивалю в передостанній день відбувається смолоскипний похід слідами життя та творчості Бруно Шульца – «Місто, в якому доля дозволила знайти мені блаженну пристрасть». Цього разу Шульц незмінно лунав різними мовами світу. Уривки із оповідань Бруно мали змогу зачитувати усі гості та учасники фестивалю, мандруючи  нічними вулицями міста. Лауреатка Міжнародної Букерівської премії, польська письменниця та есеїстка – Ольга Токарчук ініціювала літературний диспут про утраченого месію. Йшлось, передусім, про нібито ще один неопублікований текст Шульца, де він згадує галицьке місто – Самбір, куди наче мав прийти месія. За участю усіх запрошених українських та польських письменників,  поетів та літераторів можна було почути цілком незвичні варіації тексту Шульца.

Музична частина фестивалю цілком задовільнила слух усіх меломанів. Дуже характерну і атмосферну музику зіграли гурт «Кроке», що з ідишу перекладається як «Краків». Ще одна вечірка «Театр у фойє» від акторів дрогобицького театру ім. Юрія Дрогобича відбулась для гостей та учасників фестивалю. Фрагменти «Театру у фойє» взяті із текстів Анжея Хцюка. Фінальним концертом Шульцфесту-2018 став виступ Сергія Жадана та «Собак», котрі виступили на головній міській сцені на площі Т. Шевченка. Загалом під час фестивалю з першого по сьоме червня відбулось понад сто подій, а географія гостей сягала майже вісімдесяти країн світу.

Єва Райська

Медіа Дрогобиччина, № 11 (41)

Додати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *