Гаджети змінили нас усіх до невпізнання
Трагедія, яка сталася наприкінці минулого року, – коли двоє молодих людей жорстоко вбили продавців під час пограбування магазину – сколихнула не лише регіон, а й країну.
Як таке можливо? Чому варто приділити особливу увагу у процесі виховання дітей, щоб запобігти такій агресії?
Про це розповідає психолог Наталія Свойкіна:
“Про мотиви такого вчинку можна говорити тільки в загальному. А для більш детального осмислення треба знати все життя двох юнаків.
Саме вік став вирішальним фактором. Вплив родини закономірно слабшає, підліток віддасть за друзів все, лиш би його помітили і прийняли до групи. А якщо він не вміє протистояти тиску цієї групи, має слабкі вольові якості – вплинути на нього можна як завгодно.
Живучи в маленькому провінційному місті та одночасно маючи можливість спілкуватися з усім світом через інтернет, молода людина постійно перебуває наче в різних вимірах. Бо ж основна функція телефону давно втратила актуальність та поступилася місцем спілкуванню в мережі. Холод, сірість навколо з одного боку і яскраве розмаїття спокус – з іншого. Якщо врахувати, що один з юнаків працював у місці, де було повно гаджетів, з такою спокусою важко впоратись. Уявіть: щодня приходять різні люди і демонструють свою матеріальну спроможність – вибирають, прицінюються, врешті – купують. А працівник завжди продає і не завжди може придбати товар сам. Іноді навіть для дитини вибирають телефон з більшими можливостями. І розпирає почуття несправедливості, злості, роздратування. Оце найболючіше! Та й самі гаджети змінили нас усіх до невпізнання. “Я – крутий!” – кричить аватарка в соцмережах, “Я в тренді!” – волає відео з якогось дурнуватого флеш-мобу. І самооцінка, так притлумлена нестатками, родинними негараздами, кволо пнеться догори. Їй би знайти підтримку в спілкуванні, в освіті, в захопленнях, самореалізації, але все це – для “абонента поза зоною досяжності”. Краще – підміна, картинка для світу, що все о’кей.
Саме життя он-лайн для молодих людей сьогодні є мірилом статусу. Простий і легальний спосіб як не досягти щастя, то принаймні створити таку думку для інших. На мій погляд, це дуже глибока проблема. Адже спілкування через телефон чи комп’ютер затягує і обмежує.
І все ж, багато хто “зависає” у гаджетах, але не стає вбивцею. Рушійною силою завжди є моральні цінності. Якщо вони закладені в родині з дитинства, то не зникнуть навіть в моменти віддалення від сім’ї, стануть чіткою межею, яку не можна переступати. І ні друзі, ні заздрість до покупців, ні бажання похизуватися новим телефоном не стануть достатнім мотивом для посягання на чуже життя. Хіба що якась алкогольна чи наркотична мана, але кажуть, у цьому випадку такого наче не було.
Те, що люди вбивають інших через техніку, на жаль, має символічний підтекст: агресія, перевага матеріального над моральним, зубожіння суспільства іноді приводять до наслідків, від яких кров холоне. Тому нам треба якось пояснити дітям, що життя, з усіма його плюсами і навіть мінусами, вартує незрівнянно більше, ніж всі на світі мобілки”.
Медіа Дрогобиччина №1 (31) від 19 січня