У неділю переведіть годинник, прийдіть на вибори і … не продавайте своє майбутнє

ДрогМедіа нагадує: у неділю, 25 жовтня, Україна переходить на «зимовий» час. А тому не забуте перевести свої годинники на годину назад і поспати трішки довше.

Також у неділю ми обиратимемо нових міських голів і нових депутатів місцевих, районних та обласних рад.

Обов’язково прийдіть на вибори і проголосуйте – аби це не зробили замість Вас. Пам’ятайте, за Вашу можливість вільно висловлювати свою позицію тисячі людей поклали свої життя. Першою була Небесна сотня, яка протистояла режиму Януковича. За нею – тисячі бійців АТО, які стримали навалу східного окупанта, і покладають на кожного із Вас велику надію – що поки вони в окопах бережуть наш із Вами мирний он, усі ми тут зуміємо змінювати країну і робити її такою, за яку полягла Сотня і усі вони…

Тож опівночі переводимо годинники, вранці йдем до Храму за благословенням, а відтак – на свої виборчі дільниці.

 

Як не помилитися?

Поки триває “24 години тиші”, давайте поміркуємо (без жодної політики і агітації) як бути далі, як не помилитися.

Маємо розуміти: ми обираємо тих, від кого залежатиме наше життя – наша медицина і освіта, наші рівні дороги, наші теплі будинки, наші робочі місця і достойні, а не рабські зарплати.

Наші, і тих хлопців, які на передовій. Їх дітей, рідних, посивілих батьків.

Революція Гідності дала колосальний поштовх до зародження і становлення направду громадянського, свідомого суспільства. Проявили себе кращі з кращих. Вони, відкинувши страх, відчай і паніку, зібрали волю в кулак і пішли туди, де були найпотрібнішими своїй країні – на Майдан, на фронт, почали об’єднуватись у волонтерські ініціативи, шукати і «з-під землі» діставати потрібне спорядження, налагоджувати логістику. Вони за короткий термін зуміли створити ту модель держави, про яку мріють:оперативну, мобільну, справедливу, прозору, відповідальну.

 

Привіт, граблі, знову ми?!

Водночас, «роблячи роботу», вони бачили як оговтується від революційного шоку уся нечисть суспільства – ті, хто чверть століття розкрадав країну, хто «сидів» на грошових потоках держави, хто створював корупційні схеми і сам ставав їх елементом, хто щовиборів змінював політичні прапори – аби лиш бути при владі, хто купував свої округи і своїх виборців… Зрештою, кожен й зараз може переконатися: жоден з безчинників не сів за грати, пройшовші до рад різних рівнів «діячі» під прапорами «Партії Регіонів», «Сильної України» та ін., сьогодні лише змінили «вивіску» – і знову йдуть на вибори.

Поки бійці, волонтери, активісти робили роботу, пов’язану із створенням і забезпеченням армії, ці – здається, почали думати, що все знову зійде на нуль, і їх провини залишаться непокараними.

То як бути? Мовчки за цим спостерігати? Дозволити країні знову стати на ті ж граблі?

Зараз дуже важливо зробити усвідомлений вибір, а не «продатись» – за лавочки-качельки, асфальт раз у чотири роки тощо.

Бо ж якщо кандидати вас «купили» – вони вам нічого не винні. Нічого! Нікому. Ви «продалися»

 

Не продаваймося!

Ми зібрали думки достойних людей  на тему продажу голосів на виборах.

Почитайте. Подумайте. Поширте. Країна – це МИ. Не продаваймося

Марія Головкевич, історик, краєзнавець, координатор волонтерської групи «Дрогобич-Захід»:
«У нас проводити просвітницьку роботу треба, необхідно. Але не завжди словом. Іноді, видається, ще й «дрючком»! Бо часом 100-гривнева купюра замінює у людини власну гідність.

А після виборів…”воплі Відоплясова” : «До влади прийшли москалі і безсрібники путіна!.Будь вони прокляті!»
І отак вже 25 літ. Але, головне, не “плач Ярославни” після, а прокльони на всіх і вся під час виборів!
А щодо поствиборчого синдрому,то гидко і боляче слухати 25 літ вже, що запроданці путіна і москалі не дають будувати Україну
Якщо кожен хрунь- “патріот” почав із себе будувати Україну, то нині не було б такого кровопролиття на Сході»

 

Міла Іванцова, письменниця, волонтер
«Продаж голосів? Однозначно проти такого – чи за гречку, чи за гроші… байдуже

Люди, які продають свій голос, живуть сьогоднішнім днем та потребами свого шлунку в сьогоднішньому обіді. Навіть можна зрозуміти немічних старих із мізерною пенсією, але ж і там не всі такі. А хто продає, той не думає, що в цій країні жити їхнім онукам. І що то за обранці народу, що купують народ за гречку?
Але ще є багато людей, які голос не продають, а просто ніби живуть на іншій планеті – їм взагалі байдуже, кого обирати. А дехто б і хотів вибрати свідомо, але не може визначитися в цих потоках брехні 
Як навчитись розрізняти? Не маю поради. І самій важко у цьому коктейлі обіцянок та розчарувань розібратися. Треба думати, читати, слухати, порівнювати. Колись я казала – я не ходжу на вибори, я поза політикою. Це було наприкінці 90-х. А невдовзі мої студенти сказали: “Через таких, як Ви, що не ходили на вибори, МИ маємо те що маємо. А нам ще тоді голосувати було рано”. 
І мені й досі соромно.»

 

Іван Спринський, керівник ГФ «Рабів до раю не пускають»
“Моя думка на тему продаж голосів на виборах? Звісно, що виключно негативна.

Якщо люди торгують своїм голосом, не мають жодного морального права потім вимагати до себе гідного ставлення.»

 

Анна Майборода, волонтер (Рада волонтерів при МО)
«Продаж свого голосу – це продаж себе, свого “я”. 

Сіра маса, яка готова заради дріб’язкової подачки зараз (яка, як правило, не вирішує нічого) закрити очі, заклеїти собі рот і терпіти, терпіти і терпіти, по суті, за тарілку супу. Просто рабство якесь. 
Чесно, якщо кожен – ми – більшість не переламаємо всередині себе це, то країна так і буде жити в болоті.
В більшості, це просто від бідності, розчарованості, втоми. Тому правлять нами люди, яких ми заслуговуємо… А от не продай голос, а реально вибери, і ще вибравши щоб розуміли, що кожне “за” – це кредит довіри, і “я” дорожу цією довірою і відповідаю перед людьми про справи свої, і служу тим “Хто вибрав і сказав “так”” . І спитають з мене, і зняти можуть.. 
Депутат – це не почестное звання або трон, це відповідальність і обов’язки. Слуга народу, а не навпаки.»

 

Анатолій Іванюк, гурт НеМо:
“Право вибору дане людині Богом. Торгівля цим правом – гріх.

Кожна дія кожної людини має свою вартість і ціну. Одні продають свої голоси задешево, обмінявши на одноденний раціон, потім ті, які купили голоси, продають свої трохи дорожче, ставши депутатами. І так аж до Президента. 
Який народ, такі ж і правителі. Тому ми так і живемо. 
Доки не викинемо сміття з хати, доті не наповнимо її новим.”

 

Кому Ви готові довірити своє життя? Життя своїх дітей? Вирішувати Вам.

М.К.