У Трускавці освятили нагробну стелу загиблому воїну з Борислава Артуру Гулику
На Трускавецькому міському кладовищі освятили встановлену надгробну стелу над могилою героя АТО з Борислава Артура Гулика.
Герой загинув одним із перших минулого року під Слов’янськом.
Участь у спільній молитві та освяті пам’ятника взяли рідні та близькі Артура Гулика, священнослужителі міста Борислава, Трускавця, Дрогобича та військовий капелан, а також представники місцевої влади і громадських організацій «Самооборона м. Борислава», «Спілка воїнів АТО м. Борислава», «Цвіт нації».
Присутніх на церемонії чину освячення стели найбільше вразив виступ гвардійця Олександра, який воював пліч-о-пліч з нашим героєм.
На закінчення освяти прозвучала пісня, яка була написана в той день, коли Борислав отримав сумну звістку про загибель Артура. Автор пісні – Віктор Кравцов.
Народився 1983 року в місті Борислав на Львівщині. Навчався у загальноосвітній школі № 5. У 1989 році загинув батько.
Після закінчення 9-ти класів продовжує навчання в Підбузькому профтехучилищі, де опанував професії маляра, штукатура та плиточника.[1]
У 2005 році втратив матір.
Активний учасник подій Революції Гідності, — перебував у складі 5-ї, а потім 2-ї сотні Самооборони Майдану. Був поранений під час останніх лютневих протистоянь — дістав заряд дробу й осколків в лице. Збирався їхати на лікування до Польщі, але почались бойові дії на сході, й Артур добровольцем пішов на фронт у складі сформованого з майданівців резервного батальйону Нацгвардії.
Солдат резерву, кулеметник 2-го відділення 2-го взводу 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення (резервістів) військової частини 3027 Національної гвардії України (в подальшому на базі 1-го та 2-го резервних батальйонів було сформовано 1-й батальйон оперативного призначення НГУ імені Кульчицького).
З червня 2014 брав участь в антитерористичній операції, виконував завдання на блокпосту біля Слов’янська.
26 червня 2014, в часі оголошеного «перемир’я», російські терористи здійснили масований — із застосуванням танків та мінометів — штурм блокпоста № 1, що був розташований на північно-західній околиці Слов’янська в районі водойми Рибгоспу — поблизу селища Мирне. Бойовики почали обстріл з боку дамби і дороги, після чого пішли на штурм. У перші хвилини бою було підбито два БТРа десантників 95-ї аеромобільної бригади. В підбитому БТР-80 загинув солдат Ігор Ващук. Нацгвардійці Артур Гулик з товаришем Олександром намагались врятувати десантника, але він вже помер. Коли відходили від БТРа, поряд влучив снаряд. Артуру перебило судину під ключицею, побратими надали йому першу допомогу, але він втратив свідомість і помер у бліндажі за кілька годин.
30 червня з добровольцем прощались у Бориславі, в місті було оголошено триденну жалобу. Похований на Новому кладовищі Трускавця поряд із могилою матері.
В Артура залишилися дві сестри — Люба й Оксана.
8 вересня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Рішенням сесії Бориславської міської ради у 2014 році присвоєне звання «Почесний громадянин міста Борислава» (посмертно).
Нагороджений недержавною медаллю «За визволення Слов’янська» (посмертно).
Інф. про Героя – з Вікіпедії