Любов, що зцілює: як у Центрі Св.Пантелеймона в Стебнику допомагають дітям ставати сильнішими
У світі, де так часто не вистачає уваги й простого людського тепла, особливі діти вчать нас найважливішому — любити життя без умов. Їм потрібні не жаль і не співчуття, а турбота, підтримка і віра у власні сили. Саме таку віру дарують у Обласному центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Святого Пантелеймона, що діє у місті Стебник. Центр надає послуги мешканцям з усієї Львівської області. Та, на жаль, навіть на Дрогобиччині не всі знають про існування цього місця. Щоб це змінити, 28 жовтня керівництво закладу провело День відкритих дверей.
Подія розпочалася зі знайомства з навчальним і реабілітаційним простором Центру. Виконувачка обов’язки директора Олена Малетич зустріла гостей і запросила до оглядової екскурсії. Перший поверх став своєрідним стартом подорожі у світ дитячої віри й наполегливості — світ, де кожен крок, кожен порух руки може бути великим досягненням і навіть дивом. Те, що для більшості людей є дрібницею – чіткий рух чи вільно вимовлене слово – тут для багатьох стає успіхом.
У кабінетах центру працюють кваліфіковані фахівці і кожен з них знайомив гостей з можливостями та методикою, яку застосовують саме у їх кабінетах. Це медики, психологи, педагоги, реабілітологи. Відчувалося, що вони не просто знають свою справу, а живуть нею.
До Центру завітали депутат Львівської обласної ради Сергій Оленич і його помічник, підприємець Віктор Тюска, який уже багато років підтримує заклад, депутат Львівської обласної ради, заступник міського голови Трускавця Святослав Стефанків, представники департаменту соціального захисту Львівської обласної військової адміністрації, зокрема заступниця директора Департаменту Леся Нашора, начальниця відділу Департаменту Юлія Мельнікова, а також директори інклюзивно-ресурсних і навчально-реабілітаційних центрів області.
Гості ознайомилися з матеріальною базою установи та методиками, за якими відбувається розвиток і реабілітація дітей. Вони побачили, як проходять заняття в кабінетах сенсорної інтеграції, ерготерапії, трудотерапії, фізичної реабілітації. Особливу увагу присутніх привернула сучасна методика FORBRINE, яку тут активно застосовують.
У медичному відділенні презентували можливості фізіотерапії, кінезотерапії, масажу, гідрокінезотерапії тощо. Лікар-невролог Софія Бєла розповіла, що Центр надає понад двадцять видів реабілітаційних процедур, описала у чому їх особливість та як вони впливають на фізичний та емоційний стан дітей.
Серед них — логопедичний масаж, розробка суглобів, заняття за методиками Floortime та АВА-терапії, індивідуальні психологічні консультації, складання індивідуальних програм розвитку та ін.
Всього ж у Центрі діє сім структурних підрозділів, серед яких чотири безпосередньо працюють із дітьми та дорослими. Це відділення раннього втручання, психолого-педагогічне, трудової та медичної реабілітації. Щодня тут проходять заняття близько тридцяти дітей, частина з них — з проживанням. Упродовж року допомогу отримують понад дві сотні осіб із різних куточків області, зокрема й із сімей внутрішньо переміщених осіб.
У Центрі наголошують: головне — не згаяти час. Тому надзвичайно важливим напрямом є раннє втручання — комплексна допомога дітям від народження до чотирьох років, яка дозволяє вчасно виявити труднощі розвитку і запобігти їх ускладненню.
Окрім лікувальних процедур, у Центрі велика увага приділяється творчій та трудовій реабілітації. У майстернях діти та дорослі виготовляють вироби з глини, печуть булочки, вишивають і шиють м’які іграшки. Ці заняття не лише розвивають дрібну моторику, а й додають віри у власні сили — бо тут кожен може відчути себе успішним.
У рамках Дня відкритих дверей гості мали змогу долучитися до психологічних тренінгів і майстер-класів. Атмосфера у Центрі — щира й родинна. Діти відкриті, не відчувають напруги чи остраху. Тут немає лікарняного холоду — лише тепло сердець, підтримка й сприйняття.
«Ми всі живемо цим місцем, — говорить Олена Малетич. — Щоб працювати тут, треба мати любов у серці. Іншої мотивації для таких закладів просто не буває».
Завдяки її керівництву, яке триває лише неповних 3 місяці, Центр подолав складний період і сьогодні впевнено розвивається. Сьогодні тут уже сміливо обговорюють плани на майбутнє, а їх чимало. Уже планується відкриття фізіокабінету з найсучаснішим обладнанням, створення соляної кімнати, придбання додаткового обладнання та встановлення сонячних панелей, які зроблять установу енергонезалежною.
Пані Олена додає, якщо вдасться реалізувати плани, то Центр Пантелеймона за можливостями реабілітації не поступатиметься навіть найбільш розрекламованим реабілітаційним центрам регіону.
А ще Олена Малетич прагне перетворити великі спальні кімнати у менші, приватніші, щоб кожен мав свій простір. Дві такі кімнати вже розділили на 5 3-місних та окрему кухню, у планах – ще дві. Окрім того, нова очільниця закладу прагне розширення його площі, що дасть змогу в майбутньому охопити послугами ще більшу кількість дітей.
Свою підтримку Центру висловив депутат Львівської обласної ради Сергій Оленич, наголосивши, що це вкрай необхідний заклад для дітей з інвалідністю і зараз необхідно його розвивати, а питання про закриття назавжди має зникнути з порядку денного. Депутат зазначив, що громадам області варто через управління соцзахисту та освіти напрацювати механізми співпраці з Центром Св.Пантелеймона у Стебнику.
«Коли повертається — то ще й яблучко в руку кладуть»: відгук батька
Під час Дня відкритих дверей у Центрі Святого Пантелеймона працівники закладу ретельно підготували презентацію, щоб показати свою щоденну роботу, розповісти про досягнення та нові напрямки реабілітації. Але нам хотілося почути не лише офіційну частину — а й живі враження тих, хто знає центр ізсередини.
Ми звернулися до одного з батьків, чий син відвідує Центр Святого Пантелеймона з раннього дитинства. До повноліття хлопець перебував там з проживанням, а тепер їздить двічі на тиждень. Ось що розповів дрогобичанин Юрій Федчак про свій досвід і про те, чому цей заклад став для сім’ї справді таким важливим:
“Центр Святого Пантелеймона – дуже важлива установа, бо тут під кожну дитину складають індивідуальний план реабілітації. Приймають дитину з її діагнозом, вивчають, які вади є і чого потрібно досягти, і батькам оголошують мету — щоб усі розуміли, до чого рухаємось. Там – щоб дитина почала говорити, там — щоб навчилася сама обслуговувати себе, і вони цієї мети досягають. Результат просто вражає.
Коли син був малий, його забирали на тиждень чи повний день — там повне обслуговування. Я як батько був повністю спокійний: дитина в безпеці, її ніхто не ображає, про неї піклуються, з нею працюють — і це приносить результати. Діти соціалізуються між собою; адже сидіти в чотирьох стінах — це тюрма. Наше суспільство не завжди приймає таких дітей. Ми пробували одну зі спеціалізованих шкіл-інтернатів, але там сина били, тож ми його забрали. Були й інші спроби — у садку в спецгрупі, але там, принаймні в той час, за таких дітей не дбали взагалі.
У Центрі Святого Пантелеймона — зовсім інша справа. Дати дитину туди і через кілька років забирати — видно прогрес. Діти туди хочуть, вони щасливі; вони розвиваються, бо опиняються в сприятливому середовищі. Батьки — не фахівці, ми не можемо всього дати дітям, які потребують особливого догляду. А там працюють справжні професіонали: спеціалісти високого класу, няньки, вихователі, психологи, лікарі. Це справжній острівець Європи, де дитину приймають і допомагають їй та сім’ї. Віддавши дитину, трохи розвантажуєш і себе — маєш більше часу, і можна бути спокійним за її безпеку.
Син уже дорослий, але й далі двічі на тиждень відвідує Центр. Автобус його забирає та привозить до Дрогобича — ми нічого не платимо, усе дуже зручно, там є харчування. А на дорогу часто йому ще й яблучко в руку кладуть. Якщо підсумувати: дбайливе ставлення, всі умови створені, мікроклімат — правильний, дуже хороші фахівці. Я задоволений.”
Центр Святого Пантелеймона у Стебнику — це не просто місце реабілітації. Це простір, де турбота стає ліками, а любов — найкращою терапією.
Віра ЧОПИК, фото авторки