Дрогобич культурний. Що цікавого відбулося?
Влітку міський шум поволі вщухає, мешканці покидають свої квартири та виїжджають хто куди: на дачу, в гори, на море чи просто за місто. Студенти після успішної чи не дуже успішної сесії давно втекли додому, не думаючи про вересень. Складається враження, що у місті залишились лише літні люди. Хоча звучить непогано: літо у місті для літніх людей.
Проте погодьтесь, якось не дуже перспективно. Для того, щоб повернути місту новий імпульс енергії, з нього потрібно створити простір, куди хочеться приїжджати, тусити з друзями, відпочивати, набиратись нових ідей та відчувати себе комфортно. Але влітку Дрогобич не так може стати осередком фестивалей та всіляких цікавих заходів, як просто тихим містом, де час від часу щось відбувається, але не настільки, щоб назвати його центром культури та безперервного руху.
Хоча таке питання залишається відкритим. Але не про це мова наразі. Після масштабного Восьмого Міжнародного фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі тут важко організувати щось схоже, але все ж зробімо короткий огляд мистецьких подій, що відбулись за останній місяць. Тільки не кажіть, що окрім одвічної проблеми «Коли заберуть сміття?» вас більше нічого не цікавить. Може, варто сфокусувати свій погляд на дещо іншому? Наприклад, на культурі.
Отож, Музей “Дрогобиччина” цього разу запропонував дрогобичанам дві експозиції. Перша відбулась у липні. Виставка “Густав Клімт – основоположник модерну”, де можна було ознайомитись із цікавими фактами про життя та творчість одного з найбільш знакових та найпопулярніших австрійських художників. Задум доволі хороший, але бракувало, по-перше, більше репродукцій художника, а не лише стендів, по-друге, мінус, що інформація на виставці була подана лише німецькою мовою. Так, наше місто мультикультурне і тут є факультет іноземних мов, але все ж таки хотілось, щоб інформація була перекладена як мінімум англійською або польською. Проте, гадаю, це була чудова нагода добряче попрактикувати свою німецьку для тих, хто нею володіє. До виставки бракувало ще й лекції про Клімта. Але все ж, попри певні недопрацювання виставки – це чудовий знак, що у нашому міському музеї розповідають та показують Густава Клімта.
Ще одна експозиція заслуговує на увагу. У Палаці мистецтв музею «Дрогобиччина» відбулась виставка робіт дрогобицької художниці Лідії Крипак-Уварової. Там вона представила свої графічні твори, котрі були виконані у техніці рельєфної пластики із шкіри. Сюди прийшло трохи більше глядачів, бо німецької мови тут не було, натомість читати зміст картин художниці можна було на її полотнах навіть без особливих пояснень. Здебільшого мисткиня використовує матеріал зі шкіри, роблячи свої роботи унікальними та створюючи серед них безмежну гаму різносюжетності, кожного разу надихаючись античною грецькою міфологією. Виставка має назву «Лабіринтом», що влучно пояснює різножанровий художній світ Лідії Крипак-Уварової.
Довідка: Лідія Крипак-Уварова народилася 28 листопада 1978 року у місті Дрогобич, Львівської області. У 2000 році закінчила Стрийське художнє технічно-професійне училище. В 2003 році закінчила Дрогобицький педагогічний університет ім. Івана Франка, факультет образотворчого мистецтва. Дрогобицька художниця, майстриня по граніту, займається живописом, графікою, рельєфною пластикою.
Окрім експозицій, у місті ще відбулось кавалок подій, на яких можна було побачити чимало молоді. Наприклад, Veranda Day. Вечірка, котру організували круті хлопці та дівчата, зібрала навколо себе цікаву та інтелектуальну молодь, де вони розважались, слухали лекції, танцювали, готували та займались йогою без алкоголю. Сюди справді було варто прийти принаймні для того, щоб послухати хороший джем від наших місцевих прогресивних музикантів. Учасники вечірки придумали хорошу програму заходу, чим і зацікавили тих, хто не знав, як провести свої вихідні. Марта Сея провела майстер клас з Yoga Balance. Роман Федуняк розповів “Як врятувати себе в майбутньому?” – лекція на тему екології та помірного споживання. Назар Задорожний пояснив що таке “Особисте право кожного”. Ростислав Малечкович розповів про « 33 уроки з подорожей” – від гуртожитків Гуанчжоу до елітних особняків Нью-Джерсі. Ярослав Проців заграв “Імпров Джем ” – музичний інтерактив. Словом, Veranda Day була вдалою ідеєю.
Окрім всього згаданого, у Дрогобичі були ще й танці. Улюблена вечірка латиноамериканських танців, доброго вина та чудової атмосфери традиційно відкрила літній спекотний сезон у дворику ратуші. Попри дуже мінливі кліматичні умови нашого регіону, все минуло ідеально. Під відкритим небом усі охочі танцювали кубинську ча-чу та насолоджувались екватором літа. Ініціює вечірку “Rathaos” та ГО «Затишне місто». Як на мене, схожі вечірки ідеальні для міста, куди можуть прийти абсолютно всі: літні люди, студенти, молодь та солідні пари. Організатори обіцяють провести ще декілька вечірок у цьому сезоні. Тож чекаємо.
Жодного літа без театру. Дуже вартісною подією для міста став приїзд Львівського незалежного театру «Домус», який завітав до нас із виставою «Метелики вільні» за п’єсою американського драматурга та сценариста Леонарда Герша. Театр Theatrum Domus мандрують Україною у рамках проекту «Бути вільним, бачити справжнє». Домусівців також сміливо можна назвати вільним і справжніми, оскільки театр народився два роки тому у Львові за ініціативи Наталі Меньшикової – переселенки з Криму та львів’янина Дениса Федєшова. Театр «Домус» знаходиться на Сихові в культурно-освітньому центрі ім. О. Довженка. За дуже короткий період актори вже встигли об’їхати чимало міст. Дрогобич став щасливим восьмим.
Режисер спектаклю «Метелики вільні» – Наталя Меньшикова. Актори – Денис Федєшов, Анна Саприкіна, Олег Ярошенко та Наталя Меньшикова. У своєму репертуарі «Домус» встиг поставити дев’ять вистав та періодично грає для львівської публіки. “Domus” з латинської перекладається як «Дім». Дім, який кожен з нас носить у своїй голові. Дім, який втрачаємо, шукаємо і віднаходимо. Дім, в якому кожен почує себе затишно добре та по-справжньому. Таким є Theatrum Domus. Дуже пощастило, що з цієї виставою актори обрали ще й Дрогобич. Саме це місто стало для них майже фінальним у поїздках. Лише не дуже пощастило мешканцям, котрі практично проігнорували таку вартісну театральну подію. Глядачів на спектаклі було всього шість чи сім осіб. Зате мені було ідеально, бо без надмірної кількості глядачів, я насолодилась виставою на всі 100%.
Якщо повернутись трохи ближче до початку літа, то, напевно, не всі мали можливість бути на відкритті крутої виставки польського художника Пйотра Луціана, яка відбулась у Нагуєвичах. Тому в декількох словах я ще раз про неї нагадаю. Село Івана Франка – ще одна хороша локація для мистецьких подій. Отож, виставка Пйотра Луціана відкрилась ще в червні, але діє і донині. Художник розкрив Івана Франка та його родичів у цікавому і нешаблонному власному баченні, вперше презентуючи свій «Дрогобицький триптих. Українці» в рамках першого міжнародного з’їзду архівістів та хранителів музеїв та міжнародної виставки «Посмертна маска вічно живого». Сам Пйотр пояснює свою власну візію цих трьох культур дещо наївним, утопічним баченням планети довірливих, відважних людей, на якій різні нації та різні групи живуть один з одним, тоді як поняття «різний», «інший» асоціюється не зі страхом, а з надією. «Саме тому, – каже Луціан, – ми заїхали до самого осердя «Дрогобицького триптиху. Українці», де під час третьої полеміки своє власне художнє кредо розвинув герой цієї виставки». Взагалі, проект «Дрогобицький триптих» польського художника не обмежується лише виставкою у Нагуєвичах. Це радше цикл концептуальної діяльності, у результаті якої було створено дві частини «Дрогобицького триптиху». Перший цикл мав назву «Маски листопадової смерті» і ще давніше був реалізований у Дрогобицькій хоральній синагозі, а згодом у Католицькому університеті в Любліні. Другий називався «Король духу» і також був втілений у Дрогобичі, у каплиці старого римо-католицького цвинтаря. І власне, над третім циклом, який отримав промовисту назву «Українці», як розповідає сам Пйотр, думав майже рік. Франко у польському контексті, а саме у візії художника з Любліна Пйотра Луціана, мені подобається куди більше, аніж той, якого я знала ще зі школи.
Літо завершилось. Та осінь точно обіцяє чимало гарних міських заходів. Тож викидайте з голови усе «сміття» та прийдешню осінню хандру і не прогавте найважливішого!
Єва Райська
Медіа Дрогобиччина, № 13 (43)