У Музеї І.Франка в Нагуєвичах учасники Майдану вшанували пам’ять Героїв Небесної Сотні
Сьогодні у Музеї Івана Франка в Нагуєвичах відбулася Науково-мистецька академія до Дня пам’яті героїв Небесної Сотні. Ініціатором заходу виступив майданівець, народний депутат України 8 скликання, військовослужбовець НГУ Богдан Матківський. Серед присутніх – майданівці, воїни, волонтери.
Розпочався захід зі спільної молитви, яку відправив місцевий парох о.Андрій Безушко. Відтак модератор заходу, директор ДІКЗ “Нагуєвичі” Богдан Лазорак поділився своєю історією з Майдан та надавав слово промовцям.
Цього вечора багато говорили про те, як у вогні під кулями гартувалася нація, як пульсувало її серце на головній площі країни, як українці не дозволили вкрасти свою ідентичність. Не без болю та смутку дрогобицькі майданівці згадували, як падали на бруківку під пробитими дерев’яними щитами юнаки і зводили в розпуці руки до небес очевидці. Як закрадалися в такі моменти у душах зневіра та страх і як із цим боролися та, попри все, йшли до перемоги.
«Перед нами падали побратими, а ми йшли далі. Бо лише перемога Майдану могла забезпечити в майбутньому незалежну Україну. Чітке розуміння нашої мети дозволяло нам долати страх. Любов до побратимів як єдиного організму Майдану давало сил нам боротися до кінця», – поділився своїми враженнями про гарячі дні протистояння на Інститутській Богдан Матківський.
Тарас Кучма наголосив про тяглість боротьби українського народу, яка передавалася з покоління у покоління, а також відмітив знакові постаті з історії, які цю боротьбу очолювали.
“Ті події, які були на Майдані – вони набагато страшніші, ніж будь-які події, які може пережити нація. Бо з дерев’яними щитами захищати своє право на гідність та свободу, своє право бути українцем в Україні і за це тебе розстрілюють – це дуже важко пояснити. Коли перші хлопці падали на Інститутській, то ми не вірили – думали, що вони просто спотикаються об залишки шин. І лише коли підійшли ближче, то зрозуміли, що це був розстріл…. Коли постало питання “Свобода або смерть” – ми вибрали свободу”. І ці події стали зародженням нової цивілізації на теренах нашої держави”, – зазначив Тарас Кучма.
Спогадами про найважчі дні Майдану також поділилися Лев Скоп, Марія Головкевич, Зеновій Медюх.
Іконописець та волонтер Лев Скоп пройшов Майдан від початку до кінця, відлучившись лише двічі, коли здолала гарячка. Був на Інститутській разом з молоддю у найкривавіші дні – 19 та 20 лютого.
«Протягом цих морозних місяців я писав багато ікон для церкви, що діяла на Майдані. Потім все згоріло до тла… А потім я не йняв віри, коли на моїх очах падали перші хлопці… На їхніх похоронах я мало з розуму не зійшов. Ніколи не забуду відчуття, коли вже здавалося, що все втрачено, і тоді до нас прийшла підмога, зокрема там були й наші з Дрогобича. Разом з дрогобичанами тоді приїхала і моя дружина Тетяна Думан. Коли за кілька тижнів потому почалася війна, ми відразу ж започаткували благодійні аукціони наших з Танею ікон і за виручені кошти купляли перші бронежилети воїнам, що були з нами на Майдані», – розповів Лев Скоп, який свою благодійну місію з іконами для ЗСУ не припиняє й досі.
Марія Головкевич поділилася своїми спогадами про тогочасні події з Дрогобицького Майдану та розповіла, як опісля разом з музейниками створювали Меморіальну кімнату Героїв Небесної Сотні та Героїв АТО.
«Зараз меморіальна кімната у музеї є центром пошанування Героїв, що віддали за нас життя. Тут і мотоциклетні шоломи від Богдана Матківського, пластмасова каска з білим хрестом від Тараса Кучми, а також артефакти з Майдану, які передали Василь Масний та Максим Перев’язко. Всі ці речі символізують квінтесенцію нашої боротьби. Тут ми проводимо зустрічі із молоддю. Берегти пам’ять і передавати її майбутнім поколінням – це найважливіша місія музейної кімнати», – розповіла Марія Головкевич.
Окрім промовців у залі були присутні також учасники Майдану Василь Масний, Мирон Матківський та Святослав Матківський.
На завершення лунали патріотичні пісні у виконанні дуету майданівців Зеновія Медюха та Максима Перев’язка.
Варто зазначити, що гостею Академії стала також науковиця з Польщі, професорка Колегіуму Вітелона Беата Скварек, яка ось уже 10 років як співпрацює з Дрогобицьким педуніверситетом – її перший приїзд у Дрогобич випав саме на період подій на Майдані. У своїй промові вона згадувала ті часи, зокрема як спілкувалася із студентами з Харкова. Від початку великої війни Беата неодноразово привозила у Дрогобич гуманітарні вантажі, а зараз за грантові кошти уряду Польщі у співпраці з науковцями ДІКЗ «Нагуєвичі» реалізує проєкт «Мандрівки з історією – від землі Вітелон до землі Івана Франка» результатом якої стане книга про Дрогобич.
“Попри те, що робиться зараз на польському кордоні, маємо розуміти, що це не вся Польща і звідки це все фінансується. Наші ж справжні брати-поляки надають нам постійну підтримку і допомогу. Навіть сьогодні, їдучи в Дрогобич, пані Беата привезла у гуртожиток, де мешкають переселенці, надпотужний генератор на 20 кВт”, – наголосив Богдан Лазорак.
Віра ЧОПИК, фоторепортаж з місця події за посиланням: