Науковець ДДПУ ім.І.Франка презентував монографію про дрогобицьку солеварню
Вийшло друком нове дослідження про дрогобицький солевиварювальний завод, автором якого є аспірант кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Дрогобицького педуніверситету Назарій Юрчишин.
Презентація монографії відбулася в останній день січня у молодіжному центрі «Під КОЦом» за сприяння Управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради, Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», підприємства «Солевиварювальний дрогобицький завод».
Про це повідомляє офіційний сайт ДДПУ ім. І. Франка.
Модерував захід Леонід Тимошенко – доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та спеціальних історичних дисциплін університету. Презентація монографії зібрала знаних і молодих науковців, краєзнавців, гостей зі Львова, Трускавця, Борислава, Стебника.
У вступному слові Леонід Тимошенко представив автора книжки: Назарій Юрчишин – молодий науковець, випускник ДДПУ ім. І. Франка, був одним з найкращих студентів, у період навчання мав наукові публікації, брав участь у конференціях.
Модератор нагадав присутнім, що історія дрогобицького солевиварювального заводу ґрунтовно досліджується – торік у квітні побачило світ академічне видання «Дрогобицька солеварня: нарис історії від найдавніших часів до початку ХХІ ст.», авторами якої виступили науковці-історики Микола Галів, Леонід Тимошенко, Василь Ільницький, Юрій Стецик, Світлана Біла, Богдан Лазорак, Ірина Лозинська, Руслана Попп, Володимир Галик.
“Наукове видання, очевидно, не всім доступне і нелегке для сприйняття, – зазначив Леонід Тимошенко. – Тому нова монографія про дрогобицьку солеварню буде гарною промоцією міста. До цього часу, попри масові видання з історії краю, які робляться інституціями, осередками, краєзнавцями, є голод на краєзнавчу літературу”.
“Брошура розрахована на широке коло читачів, у першу чергу на туристів, які приїжджають до Дрогобича і хочуть дізнатися про наш край, – продовжив Назарій Юрчишин. – У проспекті є тези, які можуть здаватися контроверсійними. Наприклад, під час розкопок на території солеварні знайшли речі, які пов’язують з археологічною культурою фракійського гельштату (5 ст. до н.е.), що дозволяє припустити: у Дрогобичі сіль добували у часи, коли ще Рим був маленьким містечком. Вважається, що на Дрогобицькій солеварні виробничий процес ніколи не зупинявся, починаючи з 1250 року. Однак, достовірного документального підтвердження цьому немає”.
“Монографія «Дрогобицька солеварня» є потрібною, оскільки сьогодні люди неохоче читають академічні, вузькоспеціалізовані праці, а хочуть мати ознайомчу характеристику, – зазначив кандидат історичних наук, начальник управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради Володимир Ханас. – Історія дрогобицької солеварні бере початок з княжого періоду. Дуже важливо показати нашу первинну історичність, тяглість державотворчих процесів, адже це – самоусвідомлення, платформа, на базі якої маємо розвивати національну ідею, засади твореннясильної української державності».
Про нинішній стан справ на дрогобицькому солевиварювальному заводі розповів директор підприємства Олег Петренко. Підприємство збільшує потужності виробництва, одним з напрямком розвитку є популяризація та продаж елітних сортів солі. Однак підприємство потребує чималих інвестицій у розвиток, є загроза, що Фонд держмайна виставить його на аукціон.
Зазначимо, що дрогобицький солевиварювальний завод є унікальним підприємством, яке пережило не одне століття і продовжує виварювати сіль за автентичною середньовічною технологією: виробництво тут засноване на випарюванні природних неочищених розсолів у черенах.
Завод – найстаріше діюче підприємство в Україні та одне з найстаріших – у Східній Європі, має статус культурної спадщини обласного значення. Дрогобицька солеварня – є популярною і відвідуваною туристичною локацією.
Фото Сергій Матійко