Сьогодні Тарасові Матоличу могло б виповнитися 40…

Починаючи з 1983 р., 39 років традиційно цього дня, 16 серпня, в нашій родині було свято відзначення дня народження сина Тараса, а згодом і його дружини Стефи. Цього року залишився лише гіркий спомин – наш Тарасик відійшов в інші світи і його 40-річчя згадуємо без нього. Чому і за що таке випробування? Важко передати невимовний біль, який щоденно крає серце…

Тарас любив життя, завжди був у колі друзів, активно домагався свого місця в суспільстві: дві вищі освіти, кандидат наук, доцент, державний службовець. Він спішив жити і робити добро. Тарас не тільки тішився своїми донечками, він душевно, по-батьківськи, пишався ними. А найбільше всі в родині сподівалися і розраховували на майбутню опору і підтримку від Тараса, очікували, що він досягатиме все нових висот та успіхів у житті. Не сталося – життя нашого синочка, татка, чоловіка, друга зупинилося на 40 році…

Помолімося, всі хто знав нашого Тараса, за упокій його душі, попросімо Всевишнього в молитвах, нехай дарує йому життя вічне у Царстві Небесному.

Рідні та близькі