Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 27 Липень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Суспільство

 

231248

Щорічно кримські татари відзначають 18 травня як день національної жалоби. Водночас ця скорбна дата є днем демонстрації національної єдності в боротьби за відновлення прав кримськотатарського народу.

11 травня 1944 постанова ДКО №5859 «Про кримських татар» була підписана Сталіним. За цим підписом розпочалася примусова депортація кримців із Криму. Так, одним розчерком пера комуністичних правителів СРСР була вирішена доля цілого народу на наступні півстоліття. Мотивацією цього жахливого акту, який нині ми можемо назвати не інакше як етнічною чисткою, стало звинувачення всіх осіб цієї національності у колабораціонізмі – співпраці з німецькими фашистами під час окупації півострова. Однак у тогочасній пресі ця акція отримала велемовну назву – «очищення Криму від антирадянських елементів». Під час депортації з території Криму було виселено всіх кримців. Але наприкінці 60-х років деякі сім’ї повернулися, незважаючи на так звану «бульдозерну війну». У ході якої руйнувалися нові кримські будинки попри спротив влади. Тоді вдалося повернутися і залишитися лише одиницям.

30 червня 1945 року Президія Верховної ради СРСР позбавила Крим статусу автономії, затвердивши подання Президії Верховної Ради РРФСР про перетворення Кримської АРСР в Кримську область у складі РРФСР. Отже, колишня Кримська АРСР стала рядовою областю в складі Росії. Щезли з карти півострова кримськотатарські назви міст і селищ, які отримали нові імена (звісно ж «великою і могутньою» мовою). Фактично на офіційному рівні все робилося для того, щоб стерти в Криму саму згадку про корінних жителів півострова, а потужна ідеологічна машина країни безупинно продукувала міф про народ-зрадник .

Кримському народові, як і іншим, депортованим після звільнення їх території від фашистів, було пред’явлено звинувачення у колабораціонізмі з окупаційними військами. У надісланій 10 травня 1944 року на ім’я Сталіна спеціальній доповіді Берія писав: « Враховуючи зрадницькі дії кримських татар проти радянського народу і виходячи із небажаності дальшого проживання кримських татар на прикордонній території Радянського Союзу, НКВС СРСР вносить на Ваш розгляд проект рішення ДКО про виселення всіх татар з території Криму».

Депортація кримців розпочалася рано-вранці 18 травня 1944 року. Насильне вигнання людей зі свої домівок, їхнє етапування до залізниці і завантаження у завчасно накопичені на залізницях Криму вагони для перевезення худоби, здійснювалось солдатами і офіцерами військ НКВД, котрі ставились до нещасних людей вкрай жорстоко. Насильства застосовувалось в однаковій формі до дітей, старих, вагітних жінок. В усіх свідченнях співпадає одне – крики і лаяння військових, плач дітей, удари прикладами немічних. Прикуті до ліжка тяжкохворі люди, яких не можна було транспортувати у відведений для виселення термін, підлягали знищенню.

У результаті жахливих умов перевезення та переселення загинуло близько 46 відсотків кримськотатарського народу. Близько п’яти тисяч кримських татар було направлено у розпорядження “Московвугілля” для роботи на шахтах і торф’яних розробках. Близько 70% переселенців направлялися на спеціальні поселення в Узбецьку СРСР, інші – у Марійську АРСР, Горьковську, Свердловську, Костромську області РСФСР. З урахуванням колишніх військовослужбовців загальне число депортованих кримських татар перевищило 200 000 чоловік.

Всі роки незалежності України близько 15-20 тисяч кримських татар з’їжджалися з регіонів автономії 18 травня на мітинг у Сімферополі. Останні кілька років кримськотатарська молодь ввечері 17 травня проводила акцію «Запали вогонь у своєму серці», викладаючи зі свічок символ кримських татар – тамгу, контури Криму й цифри – кількість років, що минули з часу депортації.

Але так було до окупації Криму три роки тому. Сьогодні акції на підтримку гордого, свободолюбивого народу кримли й в пам’ять про 1944-й відбуваються по всії Україні. Водночас згадують і киримли, й уся Україна події пов’язані з окупацією (яку ще  досі сором’язливо називаємо чомусь «анексією») , йдеться й про те, що нині коїться в Криму, як кремлівський режим переслідує кримських татар.

Сьогодні й у Дрогобичі згадаємо страждання та жертви, яких зазнав кримськотатарськиЙ народ під час депортації.

У ці дні – кожен з нас – киримли.

Леонід Ґольберґ, матеріал з maydan.drohobych.net

FB IMG 1494427562055Діти з Дрогобича, Авдіївки та Станиці Луганської хочуть реалізувати спільний проект

Поміж проектних заявок, поданих на конкурс соціально-культурних проектів у Дрогобичі серед громадських організацій та громадських спілок, є чудовий задум дітей з Дрогобича, Авдіївки та Станиці Луганської, які були учасниками “Школи лідера та мистецтв”. Ця навчальна платформа створювалася в рамках фестивалю “Велика Гаївка - 2017” і була гарною нагодою для учнів отримати нові знання в обраному напрямі (журналістика, фотографія, театр тощо), поспілкуватися з фахівцями, розвинути таланти  та якості, необхідні для особистісного зростання, а ще стати організаторами самого заходу. Як бачимо, їхні старання не були марними, а плоди успішної співпраці є корисними для всіх.

02476.MTS snapshot 04.42 2017.05.04 13.31.08П’ять  років поспіль у Стебнику, в професійному ліцеї відбувається фестиваль “Стебницька сільничка”. Цьогоріч  захід проведено під гаслом “Українська вишиванка – українська традиція”

м1П’ятого травня у Дрогобичі відбувся творчий вечір леґенди українського театру та кіно Ади Роговцевої. Цього разу захід під назвою «З тими, кого люблю» мав благородний задум -  зібрати кошти на закупівлю медичного обладнання для Дрогобицької дитячої лікарні. Приємно, що мешканці нашого місто охоче підтримали ідею, а тому  в день творчого заходу зала Львівського обласного академічного музично-драматичного театру імені Юрія Дрогобича була вщент заповнена.

w 54Мистецтво заради допомоги українським воїнам на передовій. Цьогорічний фестиваль «Плащ Юра», котрий  відбувся у Дрогобичі на території дерев’яної церкви Святого Юра об’єднав одразу два задуми: підтримати бійців АТО, а також популяризувати унікальну дрогобицьку пам’ятку культурної спадщини ЮНЕСКО як центр сучасного та перформативного мистецтва.

Учасниками фестивалю стали знані мистці зі Львова, Дрогобича та Ужгорода: Володимир Топій, Олександр Максимов, Петро Старух, Левко Микитич, Ігор Стахнів, Олександр Ніколаєвський, Макс Миксимів, Марко Винницький, Наталя Курій – Максимів, Олег Піхота, Русецька, Галина Хорунжа, Данило Ковач, Дарія Міклашевська, Таня Боришок, Сергій Григорян, Марія Іванюта, Михайло Барабаш, Тереза Барабаш, Оксана Палій.

Світлина від Управління Служби безпеки України у Львівській області. Служба безпеки України закликає громадян бути пильними та інформувати правоохоронців про залишені без нагляду підозрілі предмети або транспортні засоби.

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: