Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Суспільство

324Вчув'їм нидавно, люде, жи дают пашпОрти, за якіми мож їздити де хоч, навит не тре по консулятах жебрати. І тиж ми сі захтіло такій мати. Но, аби в кажнім моменті мож було скочіти на пєший та й кільо-два кубаси чи йогуртів привезти. Та й пивка в Перемишлю попити заїдно. Посидів'єм в антернеті, подививсі шо до чого, вдарив по коробці і поїхав кразом до нашої деградацийної служби. А тамка колєйка, курча, як до канацкого посольства, люде ! Людий купа, єдні шось на руках пишут і по двіста гривинь збирают, другі навприсядкі в карти ся ріжут, дітиска на асвальті класікі понакреслювали... То я подививсі на то та й включів задню, думаю приїду зовтра, бо шо бду ту ходити, як заволока якась, нє ? Наступного днє, рано йду до роботи, див'юсі, сема рана і знов та сама картина ! Жиют вни під тим відділком чи шо ? Але в обід, люде, коли ми сі захтіло їсти, ситуація сі змінила, нима нікого, на дверах великіми буквами пише  : НЕПРИЙОМНИЙ день. Але я хлоп, шо має антернет і колєгів мудрих, валю просто в двері. Заходжу, сидит си така ладна пані, з ондуляційов* на голові, як за сересеру носили. О! І каже мині, жи нині ніц сі не получит з тими документами, бо в них день неприйомний. Я зразу чогось відчув себе склотаров, та й кажу :

  - Але ж, прошпані, я сі дивив нині по вайфаю, шо у вас кажен день ПРИЙОМНИЙ ! Як то може бути - РОБОЧИЙ, але НЕПРИЙОМНИЙ, га ? Покажіт но мені якійсь папір з печєтков, шо то не так !

  І ту з нев зачєли сі робити цуда. На почєток відкривсі писок, шо капот від мого краза, звідтам пішла піна, як з перегрітого радіатора, а накінец - купа негарних слів, котрі я не можу ту наклоцати, бо головна Питарда Дрогобиччини ми не позволєє.

  Але слухав я то спокійно, слухав, слухав, вже'м тиж хтів отворити свого капота, але тутка прийшов хлоп (мєнт, певне, бо на мене так остро зиркнув. А я їх пізнаю момент, ше відтодий, як стояв на учьоті в дєцкій комнаті міліциї). Подививсі він на мене, підойшов до тої пані, шось прошипотів у її вушко з півкільовим золотим кульчиком та й пішов. А я їй продовжив пояснювати про двіста гривень з носа, про нічні та ранкові черги у "неприйомні дні", про імовірно умисне створені колєйки та й ше пару анікдотів...

  І ту в єднім моменті всьо ся перевирнуло, люде. Перших пітнайціть секунд кубіта стала штивна, як жовнір перед прапором, потомка ї попустило і вна голосно зачєла сі молити і бігати по габінеті в пошуках невідомо чого, врешті хопила флєжку з водов і зачєла хлебтати ї просто з гвінта*. Здолавши більшу половину, видихнула :
- Пане Кубо, я у вас, звичайно, всьо прийму. Всьо шо хочите, але ви мине зрозумійте, то є МІЙ чєс і я го на ВАС трачу, але мені не жєль для вас НИЧ !
Я раптом помислив, шо вчора в неї, певне, був вдала забава, якшо нині ї так палИт і сушняк ї мордує, та й кажу :
- Прошпані чорівна, би'сте знали, шо то ЦІЛКОМ не так, як ви ми повідаєте, бо то я ВАМ плачу зарплату і то ВИ мусите робити, шо вам належит. Так в телєвізиї казали, а вни нігди НЕ брешут !
А вна :
- О, видите, якій ви є ? Але, якби то я до вас прийшла і шось попросила, то ви б мене не послухали, то я знаю точно !!!
  Я зразу так си подумав - то люкс би було, коби я в себе на сторожівці міг так працювати !
(.......Приїжжєє якійсь начєльник і каже :
- Отворєй браму !
А я му :
  - В мене НЕПРИЙОМНИЙ день, іди до сракі !.....)
Але слово за слово, взєлисі ми до роботи з тов паньов. Папери порозкладали, перивірєєм всьо до міліметра. І тіко я сів до знимкі, як ту, холєра ясна... Зазирає єден з черевом, шо акваріум мого внука, тиж мєнт, мабуть :

  - Влодкови з Раточини вже зробили пашпорт ???

А вна :

  - Та шо ви низнаєте, шо в нас ниніка НЕПРИЙОМНИЙ день ?

  - А Штефкови з Тустанович, га ???

Потомка другий, третий... Ту ше єден селянин прийшов і врешті "спалив" її на місци :

- Мені казали, жи ту мож папери здати за двіста гривинь, то тутка ?

  Пані з ондуляційов весь цей чєс червоніла, зеленіла, відбріхувалась, як могла, денервуваласі, як в школі на випускнім, але тре віддати їй належне, потужно опиралась спокусі послати мене за відомою адресою і зайнятись більш корисними для ї кішені, справами. Я вже зачєв сі мартвити, бо ніяк не міг'єм ся позбирати аби ладно на знимці виглідати, би мене з тим пашпОртом потім на якихось "німцєх" не завернули "з повротем". Але якось, врешті, то всьо сі зробило - і знимка, і документи. А за двайціт днів я получів свій перший в життю пашпорт, люде, і теперка можу їхати де забажаю і робити тамка, шо ми сі схоче, але дотепер навит си не уявлєю, чого в тої кубіти була така фист алергічна риакція на моє просте їство.
                                                              Завше Ваш, Яків Кутовий.

*Заволока - бродяга, ондуляція - завивка, з гвінта - з горла

 Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

лл21 червня в Авдіївці загинули двоє військових-добровольців з Дрогобиччини -Володимир Іваник (Стебник) та Андрій Луців (Борислав). Служили в Українській добровольчій армії, батальйон "Аратта".

Сьогодні, 24 червня, тіла загиблих привезуть додому.

19441826 1539198079463737 8466979044838260869 oБільшість із читачів, мабуть, чула про конфлікт керівництва гімназії із міською владою, який триває уже понад рік, але минулого тижня досяг свого апогею. Директор і вчителі оголосили почергове голодування, вийшли на протести, міський відділ освіти наполягає на своєму, а думки громадськості розділилися.

У чім, власне річ, а головне -  чи є вихід із ситуації, що склалася,- це й намагаємось з’ясувати.

Проблема. Через відмову влади фінансувати поділ класів на уроках української літератури та математики в Дрогобицькій гімназії імені Богдана Лепкого виникає ризик втрати гімназією свого статусу.

Ціна питання: близько 32 тисяч гривень на місяць.

Офіційна позиція влади, висловлена 13 червня цього року на прес-конференції за участі міського голови Тараса Кучми й начальника управління освіти Петра Сушка.

  • На додаткове фінансування гімназії (зазначимо: це -  близько  700 тисяч гривень на рік - Авт.) у бюджеті немає коштів.

  • Новий статут гімназії не передбачає додаткового поділу класів.

  • Зараз, навіть без урахування доплати за престижність праці (нагадаємо, що від жовтня минулого року вчителі гімназії відмовились від дев’яти відсотків  цієї доплати на користь виплати заробітних плат п’ятьом учителям, які могли б потрапити під скорочення - Авт.)  заробітна платня працівників гімназії більша, ніж посадовий оклад працівників інших навчальних закладів.

  • У всіх дітей має бути рівний доступ до освіти. Додаткове фінансування одних закладів означає не повне фінансування інших.

  • За додатковий поділ класів на окремих уроках можуть доплачувати батьки учнів.

  • Міська рада виділяє кошти на навчання у гімназії 132 дітей соціальних категорій.

  • Цьогоріч було профінансовано 18 мікропроектів від різних навчальних закладів міста на покращення матеріальної бази, а це майже чотири мільйони гривень з міського бюджету.

  • Влада не має наміру прирівнювати гімназію до середньої школи, а конфлікт вважає не економічним, а політичним.

Того ж дня 15 директорів шкіл Дрогобича та Стебника написали звернення, у якому назвали вимоги керівництва гімназії “некоректними і такими, що вносять деструктив у функціонування усієї освітньої галузі”.

Офіційна позиція директора Дрогобицької гімназії імені Богдана Лепкого Івана Лепкого та голови ініціативної групи для порятунку Дрогобицької гімназії Андрія Юрківа, висловлена на прес-конференції, яка відбулася 14 червня цього року.

  • Чинним є статут Дрогобицької гімназії, затверджений рішенням № 1372 сесії Дрогобицької міської ради шостого скликання від 28 травня  2014 року, оскільки нову редакцію статуту  ухвалювали з грубими порушеннями, вона так і не була затверджена відповідними органами, а зараз є оскарженою в суді.

  • Відповідно  до статуту додаткові поділи класів на уроках української літератури та математики є обов’язковими. Тому відмова фінансувати роботу вчителів є порушенням трудового законодавства. Таким самим порушенням є і недоотримання вчителями своїх доплат за престижність праці.

  • Середня освіта в Україні є безкоштовною. Платні послуги в освіті - це гуртки, додаткові студії, але не уроки. Це означає, що жодних інших, окрім міського бюджету, джерел фінансування поділів класів на уроках, у тім числі й доплат із кишень батьків учнів, просто не може бути. Гімназія може знайти донорські кошти на ремонт чи проекти модернізації, але не на виплату заробітних плат учителям.

  • Рівний доступ до освіти полягає у праві вступити до гімназії, ліцею тощо, тобто створення навчальних закладів для обдарованих дітей не позбавляє інших учнів їхніх прав. Гімназії - це особливі навчальні заклади, які й фінансуються по-іншому. Додаткові поділи української літератури, математики, фізичної культури чи інших предметів для таких навчальних закладів є обов’язковими. Інакше, вони нічим не відрізнятимуться від загальноосвітніх шкіл.

  • Влада ділить субвенції Міносвіти порівну, тобто на загальну кількість учнів у неоптимізованих школах Дрогобиччини. Під час цього не враховано, що навчання учнів у різних навчальних закладах і коштує по-різному. Не можна ігнорувати того, що в гімназії найвища категорійність педагогічного колективу, а також найбільша кількість учнів у класах (середня наповнюваність - 30 і більше).

  • Педагогічний колектив гімназії вимагає лише того, що має надаватися їм за законом. До того ж, як і вчителі решти шкіл, не протестує проти того, що їм не платять за завідуваннями кабінетами та не виділяються кошти на відрядження. Хоча це теж цілковите безправ'я.

Директор Дрогобицької гімназії Іван Лепкий зазначив, що не воює з владою чи окремими посадовцями, а воює за гімназію.

Чи дійдуть обидві сторони конфлікту компромісу, який означає збереження статусу гімназії, що успішно функціонує вже 25 років, а чи продовжуватимуть протистояння,  - вирішить суд. Сподіваймося, що новий навчальний рік розпочнуть у гімназії без проблем і “війни”.

Ірина ВОЛОЩАК, Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

 

19400588 1539155902801288 8940830935818480391 oДоволі гарна тенденція, коли у храмах та костьолах звучить музика. Так було і у нашому костьолі святого Варфоломія, коли шостого червня тут відбувся музичний вечір хорової музики.  Гостями були хористи  з німецького  Дрездена, диригентом якого є Олаф Катцер. Понад дві години усі присутні у храмі мали чудову можливість насолоджуватись духовною музикою, котру виконував німецький хор,  що подорожує  в Україною в рамках гастрольного проекту «Музика в діалозі».

Гості з Німеччини  мали можливість відвідати також Львів, Тернопіль, Київ, а кульмінацію цього туру став Дрогобич. Доповнити музичну ідилію вирішили також хористи нашого студентського  хору «Гаудеамус» ДДПУ імені І. Франка під орудою Степана Дацюка. Зі смаком вбрані в національний стрій, вони виконали кілька легендарних музичних творів.  Завершенням концерту духовної та музики у найдавнішій сакральній пам’ятці нашого старовинного міста був гімн-молитва «Боже Великий Єдиний...» Миколи Лисенка, спільно виконаний дрезденськими та дрогобицькими хористами. Ті, хто не потрапив до костьолу, мали чудову можливість послухати  цю  молитву ззовні, на Замковій Горі,  біля пам’ятника Ю. Дрогобичу.  

Організаторами концерту у нашому місті були Марія Каралюс та Тобіс Геншвайн з керівниками та диригентами Олафом Катцером і Степаном Дацюком. До музичного дійства також долучились Ярослав Лопушанський, Олег Радченко та Світлана Волошанська.
Музика у храмі - це один з кращих способів інакше  побачити й духовну музику, й релігію, й себе самого та глибше зрозуміти світ довкола…

Єва РАЙСЬКА, Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

ч жО, як ми ними захоплюємось: Мадлен Олбрайт, Маргарет Тетчер, Даля Грибаускайте – жінки, які змінювали чи змінюють цей світ.

А чи багато цих жінок поміж нас? Чи багато творять сьогодення? Скільки їх – у місцевій політиці та керівництві регіону?

Ми проаналізували, і ось що побачили.

Андрусечко25 – 27 травня у Львові відбувся медіафорум - одна із найбільших подій в галузі медіа в Центрально – Східній Європі, котра цього року зібрала понад 100 спікерів із 15 країн світу.

Одним із спікерів медіафоруму був Пьотр Андрусечко, журналіст провідної польської «Газети Виборчої», головний редактор «Українського журналу», політолог, етнограф, який від 2014-го року пише про війну на Сході України і за це 2014 року в Польщі отримав нагороду «Журналіст року».

Пьотр Андрусечко погодився дати відповіді на декілька запитань про стосунки між Україною та Польщею, війну та журналістику.

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: