Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Суспільство

 «Є багато такого, чого звичайні українці не знають про євреїв, а звичайні євреї – про українців. Мабуть так само багато чого українці та євреї не знають про самих себе. Що ж до решти світу, то там про ці два народи, які на землях України живуть поруч понад тисячу років, знають навіть менше».

Ці слова з книги «Євреї та українці. Тисячоліття співіснування» професора історії та політичних наук університету в Торонті, керівника катедри українознавчих студій Джона Яремка Павла Роберта Магочія (Paul Robert Magocsi) та професора Центру єврейських студій Кравн Фемілі (Crown Family) у Північно-Західному університеті Сполучених Штатів Америки Йоханана Петровського-Штерна стали лейтмотивом презентації, яку нещодавно на історичному факультеті ДДПУ імені Франка організувала  канадійська громадська організація «Українсько-єврейська зустріч» («Ukrainian Jewish Encounter”, UJE).

Студентам, викладачам-науковцям, громадським активістам і представникам місцевої єврейської громади було представлено три видання, що нещодавно побачили світ завдяки сприянню та за підтримки названої НГО: «Євреї та українці. Тисячоліття співіснування» (Ужгород, Видавництво Валерія Падяка), «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії. Альбом каталог мультимедійної виставки до 75-річчя трагедії, Київ. Laurus, 2017, упорядник Віталій Нахманович) та «Бабин Яр. Історія та пам’ять» («Дух і Літера», 2016, за редакцією Владислава Гриневича та Павла Роберта Магочія).

Вступник коротким словом зустріч розпочав декан історичного факультету Леонід Тимошенко.

Відтак професор Пол Роберт Магочій, історик і етнополітолог, провідний науковий співробітник Музею історії м. Києва, відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру, викладач Міждисциплінарної сертифікатної програми з юдаїки НаУКМА Віталій Нахманович та менеджер з комунікацій «Українсько-єврейської зустрічі Наталія Федущак детально говорили й про самі видання, й про українсько-єврейські взаємини в попередні епохи й сьогодні. Про Бабин Яр, як символ найбільшої гуманітарної трагедії ХХ століття, про пам’ять і необхідність порозуміння та подолання стереотипів.

Власне й представлені видання, й сама презентація – перший крок якщо не до повного зняття глибоко вкорінених стереотипів, але до відкриття правди українцям про євреїв, а євреям про  українців, що особливо є важливим і необхідним сьогодні, коли періодично знову стикаємося з проявами ксенофобії, зокрема – юдофобії…

Про Бабин Яр, знану у всьому світі місцину під Києвом, що стала спільною могилою тисяч і тисяч київських євреїв, Віталій Нахманович сказав: Насправді по всій Україні є чимало подібних місць. І десятки тисяч євреїв знищували не лише тут. Але Бабин Яр став визначним символом, бо розташований у Києві. Звісно, те, що відбувається в столиці, набуває значного розголосу. Тим більше, що й у радянські часи саме у Бабиному Яру проходили гучні несанкціоновані акції з вшанування пам’яті загиблих.

А так це була стандартна (у них взагалі все було стандартизоване, навіть вбивства) нацистська процедура знищення євреїв. Оголошення, збір, демонстративне проведення колон людей через населений пункт... Це дійство, на мою думку, було одним з елементів світоглядної війни із «жидобільшовизмом», яку оголосив Гітлер. Адже у такий спосіб нацисти вирішували ще й питання залякування решти населення — усім ставало зрозуміло, що меж терору немає і будь-хто може стати жертвою.»

Підсумком виступу гостей на презентації стали слова Павла Магочія: «Аби досягти порозуміння, кожен нарід має пізнавати й пізнати інший як особливу історичну реальність і як свого ближнього  – носія особливої культури, сукупності релігійних уявлень, мови та суспільних цінностей».

Відтак професор Леонід Тимошенко говорив про міжнаціональні взаємини на Дрогобиччині в міжвоєнну добу. Історик підкреслив, що в нашому «найдивнішому», за словами Мар’яна Гемара місті Галичини, фактично до приходу перших совітів» не було серйозних конфліктів на етнічному ґрунті: й українці, і євреї, і поляки співіснували доволі спокійно… Та потім була навала радянська, згодом – криваві дні нацистської окупації, одним з символів якої став Броницький ліс (кожна місцина в Україні має свій власний, більший чи менший за засягом, Бабин Яр).

На завершення гості відповіли на запитання присутніх і передали науковцям, студентам, представникам громадськості презентовані безцінні, без будь-якої пересади унікальні видання.

Відтак представники UJE відвідали Борислав.

Днем довше перебував в Дрогобичі Павло Роберт Магочій, для якого це перші відвідини старовинного міста. Для нього професор Леонід Тимошенко, доктор Наталія Борис (Женевський університет) та автор цих рядків організували прОходи «перехресними стежками» «особливої провінції».

Професор залишився задоволений мандрівкою і пообіцяв невдовзі знову завітати до Дрогобича – цього разу вже з презентацію своїх останніх монографій.

Довідка:

Канадійська громадська організація "Українсько-єврейська зустріч" (The Ukrainian Jewish Encounter, http://www.ukrainianjewishencounter.org/) – багатонаціональнаініціатива, що постала 2008 року в якості спільного проекту за участі українців, перейнятих збереженням юдейської та християнської спадщини, мешканців України, Ізраїлю та країн поселення, вчених, громадських діячів, митців і широкої громадськості задля зміцнення й поглиблення відносин між двома народами.

  Спільнота «Українсько-єврейської зустрічі», заснована в Північній Америці, Європі та Ізраїлі, надає різноманітні глобальні перспективи зі складних та спірних питань, які повідомляють про нашу роботу.

До складу Ради директорів «Українсько-єврейської зустрічі» (англ. The UJE Board of Directors) входить колектив із семи членів, які привносять вражаючий спектр знань та досвіду, контролюючи нашу місію, стратегію та дії. Двадцять чотири члени Консультативної ради (англ. Advisory Board) надають цінні рекомендації у сферах вищої освіти, бізнесу, права, влади, мистецтва та релігії. Сімнадцять науковців Академічна рада (англ. Academic Council) є провідними експертами у відповідних галузях, що висловлюють різноманітні точки зору.

Поглибити розуміння широти, складності та розмаїття українсько-єврейських стосунків протягом століть, з поглядом у перспективу. Якщо конкретніше, то допомогти обом народам:

  • зрозуміти історичний досвід і наративи один одного;

  • розібратися з укоріненими стереотипами;

  • зміцнити взаємне усвідомлення факту довгих періодів мирного співіснування, співпраці та міжкультурної взаємодії;

  • поглибити знання і розуміння кризових періодів, зокрема, Катастрофи, а також руйнівних наслідків панування тоталітарного комунізму, особливо Голодомору та Великого терору;

  • вчинити необхідні дії для вшанування жертв нацизму та радянського панування;

  • зробити внесок у зміцнення національних ідентичностей на основі кращого українсько-єврейського порозуміння та взаємної поваги.

Леонід ГОЛЬБЕРГ

Фото автора

 

 

вольєри де тримають собак в Трускавці називаючи їх притулками для тварин ГО «Мокрий ніс» має лише двох активних та постійних діячів, Наталю та Марію, і ще буквально кілька людей, які допомагають їм піклуватися про безхатніх собак. Волонтерів критично бракує і на численні прохання засновників організації, на жаль, практично ніхто не відгукується, В той же час  до самих жінок надходять численні дзвінки і люди буквально вимагають вирішення власних проблем.

Чому у місті, котре позиціонує себе, як маленька частинка Європи на Дрогобиччині жодним чином не можуть вирішити проблему безпритульних тварин?

Зокрема, нещодавно Трускавець вкотре сколихнуло жахливе повідомлення про те, як на вулиці Мазепи було отруєно двох собак, серед яких була вже стерилізована місцева улюблениця Герда. Це відбувалося просто на дитячому майданчику, бідолашні тварини довго мучилися на очах у дітей та, попри всі старання волонтерів, їх не вдалося врятувати.

За додатковими коментарями щодо цієї ситуації, а також за інформацією про наявні проблеми безпритульних собак у Трускавці ми звернулися до Наталії Пуртак, однієї із засновниць ГО «Мокрий ніс».

- Наталю, учасники вашої організації займаються вакцинацією, стерилізацією та допомогою безпритульним псам. Чи виділено у вас для цього приміщення?

- Так, нам виділено невеличку територію на базі комунального підприємства, за містом. Ми переобладнали приміщення і там здійснюємо стерилізацію і вакцинацію.

- Я знаю, що значну частину часу  часу ви перебуваєте за кордоном і виходить так, що на місці лишається тільки одна людина?

- Звісно, і ця людина не спроможна задовольнити всі запити, які до нас надходять. Ми удвох з Марією, голими руками, без жодного спорядження, виловили понад 80 собак для того, щоб їх стерилізувати, уклали  договір із лікарем зі Львова, який нам в цьому допоміг. На той час ситуація з безпритульними тваринами була жахлива, відбувалися масові «собачі весілля», люди скаржилися, й треба було щось із цим робити. Тож  щотижня ми ловили від п’ять-десять собак, аж поки не залишилися тільки дуже великі, яких ми просто боялися чіпати.

- Ви не пробували писати якісь гранти, щоби залучати кошти для закупівлі потрібних вам речей у такий спосіб?

- Для того, щоб це робити, має бути дуже велика підтримка влади, - відповідає Наталя, - не так все просто. Наприклад, представники міжнародної благодійної організації «Чотири лапи» нещодавно приїжджали до Трускавця в рамках гранту, але це не було за сприяння влади міста. Ми самі довго вели переговори, щоб ця благодійна кампанія відбулася, від влади в цьому випадку було потрібно єдине – відсутність заперечень та перешкод.

- Якими були наслідки вашої співпраці?

- Ви знаєте, ми дуже задоволені. Разом з цією організацією ми стерилізували 102 собаки, співзасновниця нашої громадської організації Марія особисто їздила з ними і відловлювала безпритульних тварин, яких перед тим порахували за допомогою команди Animal – id info.

Можу впевнено сказати, - додає Наталія, - що в місті стерилізовано 85 відсотків безпритульних собак.

- Проблема безпритульних тварин є гострою тільки в Трускавці чи в навколишніх містах також?

- Я б сказала, що так, ніде немає підтримки міської влади. Коли ми вели переговори з представниками «Чотири лапи», то відзначали, що вони потрібні не тільки в місті–курорті, а й у Дрогобичі, Бориславі тощо. Ще потрібно працювати з головами сільських рад, бо багато собак завозять до міста з сіл. Говорячи саме про Трускавець, то селяни гадають, що в курортному місті є санаторії, і тварин тут годувати, тобто вони не пропадуть.

- Ви  кажете, що собак привозять до міста з села спеціально для того, щоб просто викинути?

Так. Вони десь краєм вуха почули, що в лісах тварин викидати надто жорстоко, от і знайшли для себе рішення. Той факт, що ту собаку можуть просто загризти місцеві їх абсолютно не хвилює.

- В чому причина байдужості влади? Чи справді від них нема жодної допомоги?

- Чому ж, вони готові допомогти, коли ми прийдемо до них вже з усім готовим. Ось недавно були в нас великі проблеми з лікарем, бо з Трускавцем ніхто не хоче працювати. Ветеринарів немає в нас, як і ветеринарних клінік, тож мусимо запрошувати людей з інших міст, а вони, ще раз наголошу, їхати до нас не хочуть.

- Як це не хочуть, чому?

- Є певні причини, зокрема це наявність людей, котрі грубо заважають  їхній роботі, й лікарі про це знають. Йдеться  про добродійку Лідію Бугу, яка нібито «годує» і піклується про 15 собак, забороняючи їхню стерилізацію, бо каже, що стерилізація – це боляче.

Ось, наприклад, коли ми з Марією відловлювали тварин, вона переховувала їх. Користуючись тим, що її знають в місті, ця жінка розпускає про нас плітки і, як не дивно, знаходить підтримку, - продовжує співзасновниця ГО «Мокрий ніс».  – Я думаю, що тут приховані її особисті інтереси, фінансові. Вона збирає кошти на їжу для собак і заснувала організацію під назвою «З любов’ю до тварин».

Розумієте, як це відбувається? Ми виловлюємо собак для стерилізації, а пані Лідія може стати посеред дороги і кричати, що ми - вбивці і веземо тварин на їжу в китайські ресторани Львова, - обурюється Наталія Пуртак. – Це далеко не всі перешкоди, на превеликий жаль.

- Наталю, а хто ж отруює собак у місті?

- Якщо взяти останню ситуацію, що сталася на вулиці Мазепи, то ми знаємо хто це зробив, бо цей чоловік сам зателефонував до нас і зізнався в скоєному. Я кажу: «Хто вам дав право на це?» Він відповів: «Там ходять мої діти, на цьому майданчику.»

На тому майданчику не лише його діти ходять, - обурено продовжує активістка, - ці собаки вже давно там живуть, вони абсолютно безпечні. Одна з них була стерилізована ГО «Чотири лапи», діти знали їх, називали по імені і не могли зрозуміти, що коїться з їхніми улюбленцями Лордом та Гердою.

За такі дії догхантеруу має загрожувати покарання згідно з ухваленими нещодавно законами, але йому було байдуже. Він сказав: «Я розумію, що ви передасте цей номер до поліції, але мені все одно.»

- Ви повідомили поліцію?

- Звичайно, передала слідчому, триває розслідування.

- Але ж це не поодинокий  випадок, я чула про масові вбивства тварин, це правда?

- Не можу з впевненістю сказати щось про масові отруєння, бо в нас тут є казкарка Лідія Буга, яка полюбляє нагнітати атмосферу й навіть тварин, які померли природною смертю, вона фотографує і розповсюджує  світлини з інформацією про насильство.

- На вашу думку в місті є люди, котрі спеціально займаються отруєнням бездомних тварин чи це одинокі прояви агресії якогось божевільного татка чи матусі?

Кажу відверто – не знаю, але стерилізовані собаки час від часу зникають. Місцева активістка Ліда Буга, говорить, що їздить білий бус і виловлює тварин, що це від мера міста, але це цілковита неправда. Я не вірю, що влада міста цим займається, колись давно так справді було, але не зараз, адже тепер захист тварин – гарний для них  самопіар.

- Що ви маєте на увазі?

- Раніше ж як робили? Труїли,, а двірники тіла вивозизли. Сьогодні в головах людей щось трохи таки змінюється, і вони розуміють, що стерилізація потрібна. Саме тому акція, котра пройшла у Трускавці завдяки нашим зусиллям, є для них показовою.

До слова, ми хочемо також зробити порахувати  також і домашніх тварин.

- Для чого це?

- Бо вони тікають від господарів і збільшують чисельність безпритульних собак у місті.  Тікають вони від недогляду і безвідповідальності власних господарів, такі тварини часто теж є нестерилізованими, бо власники тварин не хочуть «калічити песика». Ми ось 15-го липня організовуємо тренінг для власників чотирилапих, де спеціалісти розповідатимуть про основні засади виховання собак та й взагалі підготували цікаву програму. Щоправда, на разі  зголосилося близько 12-ти людей, тож побачимо, як усе пройде.

- Я чула також про якісь самоорганізовані «притулки» для тварин у Трускавці, де це і хто ними займається?

- Є в нас так звані притулки. Влада про все це чудово знає і нічого не робить, а ті люди тим часом збирають собак, тримають їх в неймовірно антисанітарних умовах, де бідолашні просто гинуть. Я вам словами не передам, як там брудно. Все було б зовсім по-іншому, якби у місті був нормальний притулок яким би займалися люди, котрі справді турбуються про чотирилапих.

До слова, - додає Наталія, - фото цих брудних вольєрів були зроблені людьми, що приїхали на відпочинок до Трускавця. Гості нашого міста також все бачать і не розуміють, чому ситуація не змінюється.

- Як же вирішити ці проблеми, Наталю?

- Проблеми тут не з собаками, в нас проблеми з людьми. Люди мають стати добрішими, відповідальнішими, більш свідомими, ми намагатимемось  і далі достукатися до них та змінювати бодай якось ставлення людей до тварин.

 

Довідка

Верховна Рада України ухвалила  Закон № 5119-1 "Про внесення змін у деякі законодавчі акти України (щодо запровадження гуманного ставлення до тварин)". Закон визначає жорстоке поводження як "знущання над тваринами, в тому числі безпритульними, що спричинило муки, заподіяло їм фізичні страждання, тілесні пошкодження, каліцтва або призвело до загибелі". Крім того, жорстоким поводженням також вважається нацьковування тварин одна на одну і на інших тварин, залишення домашніх і сільськогосподарських тварин напризволяще і порушення правил утримання тварин.

За побої і знущання над тваринами передбачено штраф у розмірі від 3400 до 5100 гривень та конфіскацію тварини в тому випадку, якщо її життю загрожує небезпека.

Колективні знущання над тваринами змусять порушників "розщедритися" на суму від 5100 до 8500 гривень або відсидіти 15 діб адміністративного арешту. У разі небезпеки для життя тварина також може бути конфіскована.

Задоволення статевої пристрасті з тваринами обійдеться у 3400-8500 гривень штрафу, а тварину конфіскують.

Якщо поліція кваліфікує жорстоке поводження з твариною за статтею Кримінального кодексу, порушник може провести за гратами від півроку до трьох років (залежно від наслідків для тварини, включно з її загибеллю). За вбивство тварини на очах у дитини садистам загрожує від трьох до п'яти років в'язниці. Особливо жорстоке поводження з тваринами (повторне, вчинене групою осіб, щодо двох і більше тварин) карається позбавленням волі строком до восьми років.

 

Уляна САЛІЙ,  Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

 

 41Поспішаючи на ранковий ефір, щодня о 07.30, я часто зустрічаю дорогою відчайдухів, які не  сплять. Хтось гуляє з собакою або виходить на ранкову пробіжку. Хтось, як і я, поспішає на роботу. А ще є група людей, яка утворює ранковий жвавий натовп біля непоказних, на перший погляд, дверей. За цими дверима неначе відкривається окремий світ. Ймення йому - «Планета секонд-хенд».

За останні роки їх чимало з'явилося в регіоні. Мінімум шість можна нарахувати лише у центральній частині Дрогобича. Хтось за, хтось проти «імперії дешевого одягу». В будь-якому разі вона існує. Спробуємо дізнатися, за якими законами живе «Планета секонд-хенду» і які таємниці приховує.

Звідки асортимент уживаних товарів?

Недарма «секонд» у народі часто називають «гуманітаркою». Ношений одяг – це свого роду гуманітарна допомога з інших країн. Чи правда, що щедрі іноземці віддають речі  безкоштовно, а вже нам їх продають місцеві бізнесмени? І так, і ні. Міжнародні церковні товариства справді часто надсилають безоплатну допомогу до різних країн світу. Але дарують в основному канцелярські товари, дитячі речі та іграшки. А вживаний одяг сортують  великими стокілограмовими мішками і продають. За різними джерелами, його «собівартість» -  близько півтора євро за кілограм. Додамо вартість перевезення речей, оренду величезних приміщень,  заробітну платню  для персоналу тощо, і стане зрозуміло, що зовсім безкоштовними вживані речі бути таки не можуть. А якщо проаналізувати  ціни на місцевих «гуманітарках» (у день найбільшого вибору, себто завозу товару – близько  270 грн/кг, у найдешевший день – близько 15 грн/кг), нескладно порахувати, що справа ця аж ніяк  не збиткова.

Кому це шкодить?

Передусім, - підприємцям, які займаються продажем нового одягу. Потенційний покупець тепер має вибір: придбати добротну курточку за 1500 грн, чи таку собі, «на фарт», за 50. Враховуючи економічну ситуацію в країні і певну схильність  наших людей до ризику («Або пан, або пропав – двічі не вмирати!..»), другий варіант обирають усе частіше. Відповідно, секонд-хенди стали ще однією перешкодою на шляху розвитку малого та середнього бізнесу. Другий очевидний мінус – величезні, надто яскраві вивіски, які псують вигляд центральної частини міста (саме у цій вельми прибутковій зоні магазинів уживаного одягу зосереджено найбільше).

А ще, звісно, сервіс на секонд-хендах відчутно відрізняється від того, який отримуєш у магазинах з новим товаром. Пояснення просте: у звичайних крамницях продавці дуже зацікавлені в тому, щоб ви щось та й придбали, тому догоджають потенційному покупцеві з усіх сил. У секонд-хендах продавцям в принципі байдуже, купите ви щось чи ні: клієнтів тут і без того ніколи не бракує.

Хто є покупцями «одягу з чужого плеча»?

Насправді – дуже широка категорія людей. Молоді мами, які шукають для своїх чад «одяг, який не шкода нищити». Студенти та пенсіонери, які прагнуть заощадити. Креативні модники, які купують речі, щоб перешити, декорувати їх до невпізнання. А ще є така категорія клієнтів, про яку ви, ймовірно, навіть не здогадуєтеся, - винахідливі перекупники та підприємці. Вони скуповують найкращий одяг та взуття, щоб потім перепродувати його вам (з довільною та необґрунтованою націнкою, звісно ж) у своїх крихітних крамничках та ринкових контейнерах.

Що кажуть  люди?

Ірина, постійний клієнт секонд-хендів коментує: «Мені подобається знаходити тут красиві речі. На базарі зараз немає широкого вибору, в магазинах одяг надто дорогий і часто геть неякісний. Купуючи речі тут, я принаймні знаю, що не переплачу. А ще часто можна знайти дуже хороший фірмовий одяг, який цілком реально носити роками».

Є й менш позитивні точки зору. Михайло, чия квартира знаходиться просто над приміщенням секонд-хенду, вважає ранкові черги недоречними, надто гучними, а «мисливців за обновами» - агресивними: «Інколи здається, що ці жінки готові побитися за вигідну покупку. Думаю, це неправильно.»

Що говорить секонд-хенд?

У трьох магазинах ношеного одягу працівники відповідати на запитання відмовилися зовсім. «Ми не можемо розмовляти. Ми на роботі», - крізь зуби вторили мені. Це цікаво, бо я собі думала, що спілкування з потенційними клієнтами – це частина їх роботи. Але в четвертому «секонді» таки пощастило зустріти приємного продавця. Усміхнена, попри розпал робочого дня, жінка просила не вказувати її імені та адреси магазину, але коментар усе ж дала: «За день до нас приходить дуже багато людей. З них покупцями стає більшість, в середньому це 400 і більше виписаних чеків. Суми в них абсолютно різні: у когось 20 гривень, у когось – 200». На запитання «Чи є складною ваша робота?», продавець зізнається, що з деякими покупцями буває непросто: «Хтось сперечається за кожен грам на вазі. Хтось вимагає решти у вигляді двох копійок. Хтось висуває претензії щодо пошкодженого стану речей, хоча ми не несемо за нього відповідальності. Тут усе чесно: людина бачить річ у такому стані, в якому вона є. Купувати чи ні – абсолютно вільний і свідомий вибір».

Чи можливо придбати щось хороше на секонд-хенді?

Тут уже ми з фотографом «МД» Марією Тяжкун вирішили, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Як знана любителька моди та економії, заходжу у перший-ліпший секонд-хенд. Людей тут, як завжди, не бракує. Але я не зважаю – маю серйозну мету: підібрати  гарні речі за мінімальні кошти. Тривалий та наполегливий пошук, трохи фантазії, талант нашого фотографа – і, ось, представляємо вашій увазі фото-експеримент «Стильний образ за невеликі кошти». Речі демонструватиме модель Ірена Арабська. Перший образ моделі (одяг + взуття) обійшовся нам у 120 гривень, другий – 160 гривень, третій – 140 гривень.

Ця стаття в жодному разі не є рекламою чи антирекламою будь-якого підприємства. Ми розповіли вам про плюси і мінуси секонд-хендів, проаналізували думки людей і спробували показати, що навіть за невеликі гроші можна стильно одягнутися. Далі, як завше,  вибір за вами.

Оля РАДІОНОВА, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

 

1447160655 01051843 novyij razmerТРУСКАВЕЦЬ

Згідно з законом України «Про статус депутатів місцевих рад»  кожен обранець зобов’язаний не рідше одного разу на рік звітувати про свою роботу перед виборцями. Про проведення такого звіту виборці повинні бути попереджені не пізніше, як за сім днів до дня звіту через місцеві ЗМІ або в інший спосіб. Про результати звіту та зауваження виборців депутат інформує раду та її виконавчі органи й повідомляє про результати обговорення, зауваження і пропозиції, висловлені виборцями на адресу ради та її органів, а також про доручення, дані депутатові у зв'язку з його депутатською діяльністю.
На жаль, депутати трускавецької міської ради не подають інформації про власні звіти для оприлюднення  на офіційному сайті міської ради. Відсутність такої інформації значно ускладнює виборцям  можливість слідкувати за  діяльністю народних обранців.
Не знайшовши жодної офіційної інформації про депутатську звітність, я вирішив скористатись контактними формами, розміщеними на сайті Трускавецької міської ради для зв’язку з депутатами. Індивідуально кожному обранцю було надіслано прохання надати інформацію про звіт за 2016 рік.
Не очікуючи швидкої відповіді, я продовжив  власні пошуки, використовуючи пошукові системи та переглядаючи численні сторінки партійних осередків. З допомогою пошукової системи Google вдалось відшукати публікацію про звіт депутатів фракції КУН Романа Бучковича та Андрія Кісака. Згодом на електронну пошту я отримав скан-копію звіту від депутата Івана Герльовського у відповідь на звернення через контактну форму. На жаль, це була єдина відповідь на такого типу звернення.
Як виявляється, громадянину відшукати депутатський звіт доволі складно. Щоб збільшити власні шанси на отримання інформації, я продублював своє звернення та надіслав  його додатково депутатам в приватні повідомлення в соціальній мережі Facebook.
На звернення в соціальній мережі майже  одразу відповіли депутати  Ігор Стасик, Святослав Грабовський  та  Руслан Цехмейстер. Депутат Ігор Стасик повідомив: «Ми звітували про роботу фракцією: звіт був у соціальних  мережах та на шпальтах "ТВ". Крім того, член нашої фракції А.Ф. Степаненко  мав виступ на місцевому радіо, де звітував про роботу фракції, а я, як голова постійної депутатської комісії, звітував ще й на сесії міської ради». Завдяки цій інформації мені, все ж таки, вдалось відшукати в архівах сайту “Трускавецький Вісник” публікацію про звіт фракції “Громадянська позиція”. Святослав Грабовський пообіцяв надати аудіо та копію звіту наступного дня. Руслан Цехмейстер повідомив, що звіт фракції відбувався на радіо. Наступного дня, в Facebook відповідь на моє звернення надав ще депутат Олег Карпин, розповівши, що він та Зоряна Домбровська, як голови фракцій «Самопоміч» та «УКРОП», звітували спільно на Трускавецькому радіо, де мав би бути запис цього звіту.
Відповідей від інших депутатів, на жаль, отримати не вдалось, як і відшукати будь-яку інформацію про їх звіти.
Загалом, як виявилось, рядовому виборцю не так уже й просто відшукати інформацію про діяльність обраного ним депутата.
Безперечно правильним кроком було б оприлюднення  щорічних депутатських звітів на офіційному сайті міської ради. Таким чином кожен виборець отримав би шанс провести аналіз діяльності обранця та визначити рівень ефективності депутата.
Трохи статистики: з двадцяти шести депутатів Трускавецької міської ради вдалось отримати, інформацію про звіти восьми обранців, тобто тільки третини. Доля звітів решти депутатів - В. І. Вовчанського, Б. М. Габшія, М. М. Кіселичника, І. М. Кенц-Березюк, М. В. Малащака, Т. Б. Матолича, М. І. Мицька, Ю. О. Наконечного, А. Ю. Остапчука, Н. А. Пономаренко, Р. С. Пристая, О. Г. Савченко, В. М. Сазонової, М. В. Сеньківа, А. Г. Стародуба, А. Ф. Степаненка, В. І. Тимчишака, Ю. М. Яворського - залишилась невідомою.

БОРИСЛАВ

Депутатський корпус Бориславської міської ради сьомого демократичного скликання складається з 34 депутатів. З них 2016 року про свою депутатську діяльність прозвітували лише четверо:  Андрій Богданович Бігей,  Віктор Ігорович Руднєв,  Ярослав Всеволодович Струс та  Іван Васильович Сорока. Також ми знайшли анонс звіту депутата  Андрія Миколайовича Спаса.

Щодо Східниці, то тут надав звіт  лише селищний голова.

Звіти було оприлюднено на сторінці народного часопису «Нафтовик Борислава».

РАЙОН-СТЕБНИК

Знайти у вільному доступі звіти депутатів Дрогобицької районної ради чи Стебницької міської ради - завдання виявилось неможливим. На сайтах рад їх нема.

Тому зараз ми презентуватимемо досвід Дрогобича, який хоч і не ідеальний, але суттєво кращий від практики  міст-сусідів.

І звертаємось до керівництва Трускавця, Борислава Стебника та Дрогобицького району з проханням/вимогою створити на сайтах своїх рад відповідні розділи і зобов’язати депутатів подавати свої звіти на оприлюднення. Адже це, як мінімум, їх обов’язок, а взагалі - повага до свого виборця.

ДРОГОБИЧ

У Дрогобичі не оприлюдненими залишаються звіти 12 депутатів, зокрема секретаря ради та деяких голів фракцій.

Чи звітували і як звітували місцеві депутати? Чи є активною і дієвою місцева громада? Яких змін та успіхів може досягнути громада, якщо буде налагоджена комунікація між владою і громадою? Про це та інше йшлося під час Форуму “Синергія влади і громади – можлива?/!”, який нещодавно пройшов у м. Дрогобич.

Під час Форуму відбулося представлення результатів дослідження Інституту “Республіка” щодо звітування депутатів місцевих рад (всеукраїнський та місцевий розріз) та дослідження Інституту “Республіка” і дослідницької кампанії “Active Group” “Участь громадян у прийнятті рішень” (всеукраїнський та місцевий розріз).

Зокрема, цікавими є наступні результати дослідження:

Мешканці Дрогобича вважають себе менш активними та менш обізнаними щодо власних прав, аніж в середньому по Україні. Так тих, хто вважає, що він знає про власні права як людини та громадянина у Дрогобичі лише 17,6%, що на 11,5% менше аніж в середньому по Україні. Відповідно, ці люди бачать більше перешкод у знанні про власні права. Так тих, хто сказав, що «немає жодних перешкод» у відповідях на це запитання тут на 11, 5% менше, аніж в Україні в цілому. Це при тому, що «середній дрогобичанин» більше відвідує сайти органів влади так часто, як і середній українець. Причому, це стосується сайтів всіх органів влади.

Щодо участі громадян у прийнятті рішень на місцевому рівні, дрогобичани називали значно рідше звернення. Проте обізнаних про такий інструмент, як громадські слухання серед дорогобичан виявилось 34,7%, що на 15% більше ніж в середньому по Україні.

Мешканці Дрогобича частіше вважають за необхідне, щоб громадяни відвідували сесії міської ради (57,9% проти 45,8%). А людей, які сказали, що ходять на сесії коли вважають це за потрібне у Дорогибичі виявилось 19,4%, що на 5% більше аніж в середньому по Україні.

Щодо впливу на рішення питань на місцевому рівні, у Доробичі понад 40% вважають за необхідне активізувати громаду, що цілком відповідає загальнонаціональній тенденції. А от у тому, що для впливу на локальні рішення необхідно переобрати місцеву раду, переконані 37%, що на 13,3 більше ніж в середньому по країні.

Форум у Дрогобичі пройшов за участі заступниці голови ВГО «Інститут «Республіка» Олександри Скиби та координатора мережі ВІ «Активна Громада» Віталія Гліжинського.

Відбулася цікава дискусія за участі громадян, активістів. Підведено корисні висновки.

Водночас, прикро, але факт: з-поміж усіх персонально запрошених голів фракцій міської ради, на Форум прибув лише голова фракції ГР «Народний контроль» Юрій Кушлик, який відповідав на усі запитання громадян, роз’яснював специфіку роботи тощо.

У ході розмови Юрій Кушлик зазначив: «Ти можеш бути нормальною людиною. Але як тільки ти стаєш депутатом – за одну ніч ти перетворюєшся в очах людей в «злодія». Відповідно, ще нічого не зробивши – ні доброго, ні поганого, ти стаєш людиною з клеймом. Але депутати – це такі ж люди, як усі. З депутатами треба співпрацювати, а не «пресувати», критикувати їх ні за що. Тоді можливий результат».

Натомість,  депутати, які змогу налагодити комунікацію з громадою під час Форуму - проігнорували, зробили гірше лише собі. Адже, оскільки не були присутні -  не змогли пояснити, чому їх звіти досі не оприлюднені. Також вони не змогли відчути нові тренди у взаємодії з громадою.

У межах Форуму менеджер проектів КУ «Інститут міста» Тарас Перхун розповів про громадський бюджет та закликав подавати заявки більш активно: «Нам важливо, щоб громадськість показала, що вона зацікавлена в таких речах як партисипація». Співзасновник ГО «Вело Дрогобич» Маріна Шквиря ознайомила з метою побудови у місті вело-інфраструктури: «Ми розуміємо, що хочемо багато, але крок за кроком все можливо. Перший етап – вулиці Грушевського, на якій має з’явитись полоса для велосипедистів. Поступово зможемо збудувати в місті велоінфраструктуру». Школярка Аліна Сенюх розказала про ідею ГІ «Інше місто» - проект «Одне небо», який має об’єднати три міста – Дрогобич, Авдіївку, Станицю Луганську.

Відтак, тренер Марія Тяжкун провела тренінг «Взаємодія громадян з владою», під час якого учасники вивчили, зокрема, процедуру  подачі доручення виборця. З огляду, що на доручення виборців депутатський корпус Дрогобича отримує великі суми коштів, вміти користуватись цим інструментом – надзвичайно важливо. Адже якщо депутати не йдуть до виборців, до громади – громада має сама йти до тих, кого обирала. І ставити завдання та питати звіт про роботу.

Зазначимо, що станом на сьогодні у Дрогобичі досі не оприлюдненими залишалися звіти 12-ти депутатів. Серед них – секретаря Дрогобицької міської ради Олега Хруща, голови фракції ПП «Народний рух України» Романа Курчика, голови фракції БПП «Солідарність» Володимира Бернадовича.

З успіхів кампанії – новостворений розділ на сайті міської ради у розділі «Трибуна депутата», на якому акумулюються усі надані до оприлюднення депутатські звіти.

Додамо також, що в межах Форуму звучала цікава ідея щодо запровадження в місті електронного сервісу, у якому робота кожного депутата буде, як на долоні – як голосував той чи інший обранець, за які питання, які проблеми вирішив, які пропозиції вніс тощо. Від радника міського голови з інформаційно-комунікаційних систем Станіслава Гайдера прозвучала підтримка ініціативи: «Впевнений, що такий електронний сервіс розробити цілком реально, і, думаю,  він таки з’явиться у Дрогобичі».

Також депутатові міської ради Юрієві Кушлику було передано проект рішення щодо звітування депутатів, у якому чітко прописано і строки звітів, і їх зміст. Юрій Кушлик пообіцяв передати цей проект на регламентну комісію – з тим, щоб вивчила і , ймовірно, пропонувала на розгляд сесії.

Під час заходу йшлося і про Етичний кодекс депутата, який, очевидно, потрібен не лише Вінниці, а й іншим містам України, Дрогобичу зокрема.

Примітка. Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада” - об'єднання людей та громадських рухів задля самоорганізації та участі у вирішенні місцевих проблем. Ініціатива створена в рамках діяльності Інституту “Республіка”.

Проект “Активна Громада: право вибору” впроваджується за підтримки Національного Демократичного Інституту (NDI) за фінансової підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

 

Юлія Гасій, Марко Федоренко, Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

 

 

recwest slide1Економлять не там де треба – у Трускавці влада прогуляла два мільйони гривень на відзначення ювілейного Дня  курорту, а коштів на ремонт критичних класів у школах міста тепер вишукати не може !

Не спекотне цьогорічне літо принесло гарячі пристрасті у трускавецьку освіту: батьки майбутніх першокласників виставили владі міста ультиматум: відмовляються за власні гроші робити капітальний ремонт класу, в якому навчатимуться їхні діти та чекають виконання цих робіт за кошти міста. Та про все за порядком. Скандал виник  у СЗШ №3 курортного Трускавця . Батьки учнів 1-Б класу обурені та спантеличені не на жарт - на перших зборах  у навчальному закладі, де вже першого вересня за парти сядуть їхні малюки, їх одразу неприємно шокували: клас , в якому навчатимуться діти,  в жахливому стані. Ситуацію можна виправити зусиллями та коштами батьків, якщо вони цього бажають – наголосила педагог на зборах. За словами вчителів, ні із місцевого бюджету, ні з державного гроші на ремонт класів до трускавецьких шкіл не надходять, тож благоустрій кабінетів школи – добра справа батьків учнів. Не довго думаючи батьки майбутніх першокласників вирішили самі оцінити ситуацію із класом , в якому навчатимуть їхніх дітей. Побачене таки шокувало: фарба на стінах кабінету для навчань давно вицвіла, світильники поламані, лампочок бракує, дошка непридатна для використання, не в кращому стані сантехніка, паркет місцями здутий, стеля в тріщинах, шафа із битим склом, а біля умивальника   грибок. В такому класі і мають уже за півтора  місяці щодня “ гризти” граніт науки майбутні школярі.

- Кожен із батьків був готовий до того, що буде потрібно в класі щось підфарбувати, підлатати, відремонтувати якусь поличку. Але ми не сподівалися, що цілковито все буде так погано, - ділиться враженнями голова батьківського комітету 1-Б класу СЗШ №3 Марія Єващук. – Особисто мене вразили парти і стільці: вони у жалюгідному стані, таке враження, що це ті парти, за якими 20 років тому навчалася я. Із цих крісел стирчать ззаду штирі, а якщо хтось із дітей пораниться   ними, хто відповідатиме тоді ?  - бідкається жінка.

- У мене двоє дітей навчаються у цій школі, цьогоріч іде третя. Те , яким ми побачили цей клас, – обурило. Тут не обмежитися легкими ремонтними роботами, тут потрібен капітальний ремонт всього приміщення. А відповідно необхідні й  чималі кошти. Спочатку ми вирішили з батьками здавати по 500 гривень  на ремонт, однак згодом стало зрозумілим, що цих коштів буде замало на такий обсяг робіт. Тож ми, батьки, поставили  собі запитання: а чи мусимо ми це робити власним коштом? Є сім’ї, які можуть собі дозволити здати по 500 гривень, а є такі, в яких цих грошей немає. Чому ми маємо викручувати одне одному руки і здавати гроші на ремонт класу, у якому навіть ні фіранок, ні жалюзі немає? Чи за це стояли і боролися хлопці на Майдані, щоб ми нині й надалі підтримували цю злодійську систему? Це ж очевидна корупція!  - обурюється ситуацією в школі пан Едвард, батько першокласника.

Гнів батьків зрозуміти можна. Трускавецька влада напрочуд «цікаво» вимальовує для себе пріоритети використання коштів із бюджету міста. Не так давно Трускавець прославився на всю Україну помпезними святкуваннями 190- х уродин курорту. На гучні триденні урочистості, місто з легкістю витратило понад два мільйони гривень. І що важливо – святом задоволені були далеко не усі. Окремої розмови заслуговує і той факт, що завдяки процесу децентралізації , ініційованої урядом, тільки минулого року надходження до бюджету розвитку міста Трускавця зросли у кілька разів, і становили 50 млн.грн. Для  порівняння: у 2010 -2015 роках надходження складали лише п’ять мільйонів гривень.Зважаючи на такий стан речей, керівництво місцевого відділу освіти мало б лобіювати інтереси шкіл та ставити питання про виділення фінансування на ремонт занедбаних класів у Трускавці. Та от керівник місцевого відділу освіти Орест Лобик тільки виношує думки щодо ремонту запущених класів міста. На зустрічі у школі із невдоволеними батьками пан Лобик зізнався:запиту щодо коштів на ремонт класів під час формування видатків бюджету Трускавця-2017 він не подавав. Тому й кошти для цього не передбачені. Більше того, за словами головного освітянина міста, він тільки збирається вивчати ситуацію щодо кількості класів у школах, які потребують негайних капітальних ремонтів! І це у липні місяці, коли до навчального року  рукою подати. Також Орест Лобик запевнив: він вірить, що на ситуацію ще можна вплинути – у липні відбудеться сесія міської ради, під час якої розподілятимуть кошти, отримані від перевиконання бюджету. Тож завідувач відділу освіти ставитиме питання про виділення необхідного фінансування для ремонтів у приміщеннях шкіл, які є непридатними для перебування учнів. На завершення пан Лобик додав: він дає слово, що до початку навчального року усі класи, які потребують реконструкції, будуть доведені до ладу!

- В цілому без заробітної плати, енергоносіїв і харчуванням на школу №3 виділено 1 млн 45 тис. грн. З них: мультимедійна техніка – 100 тис. грн, комп’ютерний клас – 150 тис. грн, капітальний ремонт освітлення – 50 тис. грн, реконструкція даху – 500 тис. грн , капітальний ремонт сходів – 100 тис. грн. , спортивний майданчик із штучним покриттям (завершення будівництва) – 40 тис. грн., музичні інструменти – 40 тис. грн. та на інші дрібнички. Це великі суми, які ми виділяємо на освіту і, зокрема, на цю школу. Всі недоліки, які виникли стосовно умов навчання у цьому класі , ми виправимо і за рахунок міського бюджету зробимо ремонт у ньому. До першого вересня цей клас буде готовий приймати у хороших умовах першачків. Звісно, якщо батьки захочуть долучитися і допомогти, то немає проблем. Не захочуть -  самі зробимо все як має бути, - запевнив під час діалогу із батьками Орест Лобик.

Та от слова керівника відділу освіти не збігаються  із думками Трускавецького  міського голови  Андрія Кульчинського. Четвертого  липня обурені батьки мали зустріч із мером курортного міста. Та очікуваного порозуміння, на жаль, не знайшли. Пан мер близько двох годин запевняв присутніх, що Трускавець не має можливості вишукати кошти на ремонт класів, оскільки й без того  серйозно фінансує освітній процес. «Бюджет Трускавця не витягне таких видатків, ми і так чимало вкладаємо в освіту», - наголошував на зустрічі пан Кульчинський. Відтак, остаточний вердикт від міського голови лунав  так: «Я можу обіцяти вам, що ми ліквідуємо грибок, додамо лампи, яких бракує у старих світильниках, поміняємо кран, аби не текла труба. Хочете оновити паркет, купити нові меблі,  то вже ваші проблеми, не бачу у цьому першочергової необхідності». Звісно, батьків такі перемовини не влаштували. Вони в один голос кажуть, щот пильно спостерігатимуть за тими роботами, які обіцяла виконати влада у класі, одночасно  вони готують листи до компетентних органів державної влади із проханням втрутитися у ситуацію. У своєму прагненні розірвати порочне  коло «поборів» у школах трускавчани налаштовані рішуче й  наголошують: курортне місто останнім часом нагадує зачаровану країну, де не шкодують мільйонів на паркові скульптури в місті, помпезні святкування та дорогі урги ( шість тисяч гривень за одну штуку) , а от 30 тисяч  гривень на ремонт занедбаного класу у бюджеті оздоровниці вишукати ніяк не можуть.

Коли матеріал готували  до друку стало відомо, що керівник місцевого відділу освіти Орест Лобик цими днями у програмі Першого Західного “Великі перемовини”  запевнив батьків, що подав запит для виділення коштів  з бюджету міста для капітального ремонту класу. Питання розглянуть на сесії, яка відбудеться 20 липня.

 

Наталя ЗЕЛЕНА, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

w 7 2Цікава розмова з чудовою людиною. Про життя, про книги, про сіль землі та присутність великих ми говорили з Анною Литвин, авторкою проекту “Перехресні стежки”. 

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: