Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Новини

Нас відвідали

80.9%Ukraine Ukraine
7%United States United States
2.5%Russian Federation Russian Federation
2.3%Italy Italy
2.1%Poland Poland
0.7%Czech Republic Czech Republic
0.5%European Union European Union
0.4%Spain Spain
0.4%Germany Germany
0.3%Netherlands Netherlands

Сьогодні: 3
Вчора: 161
Цього тижня: 280
Минулого тижня: 3685
Цього місяця: 5548
Минулого місяця: 6050
Всього: 128640
Real time web analytics, Heat map tracking

Zmi4e2rGcr0У Дрогобичі діє мережа нелегальних точок продажу алкоголю сумнівної якості. Таких місць є чимало - лише в центральній частині міста їх близько чотирьох. Вони працюють абсолютно відкрито, приносять своїм власникам чималі прибутки, а своїм клієнтам  - пришвидшують смерть.

Загроз від діяльності таких закладів є чимало - від шкоди здоров'ю, погіршенню криміногенної ситуації, і аж до втягнення у пияцтво неповнолітніх, бо насправді тут наллють кожному. Не зважатимуть, що дитина.

Найпопулярнішою серед дорогобичан, узалежнених від алкоголю, є точка в центрі міста, на вулиці Шолом-Алейхема, а саме на першому поверсі будинку №10. Цей будинок розташований позаду торговельного центру, де знаходяться кінотеатр та кафе “Крила”.

Вхід з вулиці, темний коридор, і вже в кінці - металеві двері з віконечком, через яке видають алкоголь...

Продавець - це може бути або жінка, або чоловік - навіть не ховає свого обличчя, либонь, боятися нічого. Клієнтами є вантажники з ринку, алкоголіки, неповнолітні,  загалом - люди, які мають проблеми з надмірним уживанням алкоголю.

Ціни більше ніж “демократичні”: 100 грамів сумнівного напою коштує п’ять гривень, 250 грамів - 12 з половиною гривень, 500 грамів - 25 гривень. З урахуванням того,  що в Україні постійно зростає вартість алкоголю, і мінімальна ціна півлітрової пляшки горілки становить 70 гривень (а невдовзі  відбудеться чергове подорожчання), то не дивно, що таке місце користується шаленою полярністю у любителів оковитої. І ось ця любов проявляється у тому, що за горілкою стоять у довжелезній черзі. Люди напиваються, а потім влаштовують гучні нетверезі (і часто незаконні) забави у тому ж дворі. Зрештою, це центр міста. Хіба личать Дрогобичу такі речі?

“Те, що тут твориться після отих п'яних гулянь, - важко розповісти й передати. Вони б'ються, потім падають на землю, тут же ходять в туалет. Зрозумійте, тут у нас бізнес, і дуже хочеться, щоби наші клієнти не бачили цього безладу”, - розповідає пан Андрій, підприємець, крамниця якого знаходиться неподалік. Загалом підприємці, які працюють біля цієї “точки збуту”, солідарні у свої намірах:  хочуть, аби алкопритон закрили й незаконна та небезпечна торгівля припинилася. Тож вони періодично звертаються до поліції, пишуть заяви, проте наслідків - жодних, і розв’язання проблеми на разі  не видно.

“Точка працює в нашому дворі вже досить давно. За цей час була одна дуже активна фаза, під час якої було багато шуму, бійок, п'яних людей, молоді, яка тут збиралася і порушувала громадський порядок, розпиваючи алкоголь… Потім цей притон перейшов у своєрідне підпілля, але досі працює:  часто тут розкидані тіла п'яних людей. Це ж повна деградація”, - ділиться з “МД” своїми враженнями від сусідства з цим страшним місцем підприємець Олег.

Коли ми дізналися про таку складну ситуацію, вирішили провести експеримент: чи продадуть нам у цій “підвальній крамниці” алкоголь?

Зрештою, можливо, якщо точка нелегальна, алкоголь продають підроблений, без акцизу, (швидше за все, його там же й готують і розливають), то прийти та купити можуть лише “свої” люди? Такі собі “посвячені”, перевірені постійні клієнти?..

Отож, зранку, близько дев’ятої години, “озброївшись” 50 гривнями, відеокамерою та півлітровою пластиковою пляшкою, ми вирушили в розвідку. Відверто кажучи, ми готувалися до таємної інтервенції та спецоперації, але … Усе відбулося доволі спокійно та відкрито. Цей підпільний локаль, “таємна” корчма, як виявилося, - не така вже і таємна, а працює у режимі стовідсоткової публічності. Тож довелося навіть постояти  у невеликій черзі, поки молодий хлопець (на вигляд йому всього 22 - 23 роки і, мабуть, він працює вантажником на ринку) хильнув собі 100 - 200 грамів тієї  невідомої речовини. Нарешті підійшла наша черга.

У відкрите в металевих дверях віконце звертаємося до “продавця”, простягаючи йому пластикову пляшку.

Добрий день. Нам 250, - робимо замовлення.

Продавець (чоловік років 50-ти) мовчки ставить на спеціально приварену полицю мірку і починає з пластикової пляшки майстерно міряти алкоголь. Одна склянка, а потім ще половина - все, готово. Через вікно він передає пляшку і нахиляється для того, аби підготувати решту з п'ятдесяти гривень. Робить все акуратно, практично машинально. Через відкрите в дверях віконце, передає гроші. Ми виходимо, а весь процес знімаємо на камеру.

Також звертаємо увагу, що біля отих металевих дверей знаходиться полиця, на якій стоїть склянка води та пластмасова миска з акуратно покраяним чорним хлібом. Щоправда, ці кусники дуже маленькі, але ж “досвідченому” пияку і їх вистачить, та й  ковток води зі спільної склянки повністю влаштує, - сюди не приходять за щастям для гурмана. Місцеві підприємці жартують, називаючи похід за алкоголем для постійних клієнтів цього притону процедурами… Зранку “причастилися” - і цілий день працюють, а потім знову - вже на вечірні “процедури”.

Отож, нам продали алкоголь. Висновок: тут придбати його може кожен, незалежно від віку. Дуже сумніваюся, що ці ділки прискіпливо обирають собі клієнтів, а тим паче - перевіряють документи.

Ми зателефонували до поліції і повідомили, що стали свідками злочину, хоча - ні, радше -  ми викрили злочин. За час, поки ми чекали поліцію, (а пройшло близько 20 хвилин), до цього притону зайшло ще щонайменше двадцять людей. Справжній конвеєр. Одні заходять, інші виходять - і так цілий день… Поліціянти, що прибули на місце злочину, намагалися потрапити у середину приміщення, заахованого за металевими дверима. Проте за прилавком застали вже спритну жіночку, яка швиденько зачинила віконце і вимкнула світло. Поліціянти стукали - грюкали, але жодної реакції, - двері так і не відчинили.

Біля алкопритону поліція затримала чоловіка, який і продав нам алкоголь. Мабуть, поки ми чекали на поліцію, він вийшов зі свого “робочого місця”, а ось коли невчасно повертався, - натрапив на правоохоронців. Поліціянти взяли  пояснення, встановили особу чоловіка і відпустили його. Відтак, ми написали заяву про виявлене порушення та передали правоохоронцям придбаний алкоголь і відеоматеріали.

Через тиждень після рейду ми вирішили знову навідатися у цей притулок маргіналів, і, на наше велике здивування, “заклад” працював на всі 100 відсотків “потужностей”. У коридорі звичні черги, у повітрі чути запах алкоголю і важке дихання нещасних та залежних людей. Словом, усе йде за планом:  Дрогобич спивається.

Ми запитали у дрогобичан, чи відомо їм про існування цього місця. Як виявилося, практично кожен другий опитаний знає про цей притон, а кожен третій розповів нам і про інші точки такого типу.

Висновок такий: якщо вже й пересічні дрогобичани знають про це місце, то чи відомо про них правоохоронцям чи фіскальній службі? Звичайно, що так!

Чим можна пояснити таку зухвалість та відкритість незаконної діяльності? Мабуть, надійним захистом та протекторатом.

Тому хочемо поставити декілька запитань:

Чому поліція працює лише тоді, коли її викликають?!

Чому органи фіскальної служби не виявляють особливого інтересу до такої незаконної діяльності?!

Де, врешті, влада, під самісіньким носом якої кояться такі речі?!

Невже так важко спланувати операцію з ліквідації подібних  місць у Дрогобичі та, врешті, навести з цим лад? Думаю, що і активний громадський сектор долучився б, лиш би ці алкопритони припинили свою діяльність у Дрогобичі.

Станом на 28 липня матеріали справи передано  до територіального  відділення фіскальної служби. Тепер слово за ним. А ось “крамниця, у якій продають те, що не годиться” досі успішно функціонує. Тож  ми обіцяємо, що триматимемо руку на пульсі, й у наступних публікаціях розповімо про розвиток цієї історії.

Хто “дахує” цей бізнес у Дрогобичі, - нам доведеться ще з’ясувати. А поки залишимо цю справу правоохоронцям і подивимося, як під громадським контролем вони виконають свою роботу.

Олег ДЬОРКА, Медіа Дрогобиччина №7 (21) від 04 серпня

 

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: