Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 27 Липень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

w 1Нещодавно протягом короткої  прогулянки я помітила в Дрогобичі аж три туристичні групи. Вони захоплено слухали екскурсовода, робили фото на пам'ять і видно було, наскільки щасливі вони від знайомства з містом. Одним словом,  робили все те, що зазвичай кожен з туристів робить за кордоном.. Виникло бажання довідадтися, звідки до  Дрогобича приїздять  гості, що саме роблять в нас і  яку користь від їх присутності має  місто.  Про це говоримо з керівником Комунального підприємства “Туристично-інформаційний центр Дрогобича” Ігорем Чавою.

- Ігоре, туристично-інформаційний центр (ТІЦ) працює у Дрогобичі вже рік. Чим загалом займається ця структура?

- Інформуванням туристів про визначні місця, пам’ятки архітектури, заклади дозвілля, відпочинку та харчування. Інформацію можна отримати безпосередньо у приміщенні ТІЦу (площа Ринок, приміщення міської радиАвт). Також у нас можна замовити екскурсії за п’ятьма темами:  оглядову містом, на вежу Ратуші, місцями Івана Франка, Бруно Шульца та на солеварний завод.

Ще ми розробили безкоштовні аудіо екскурсії та он-лайн мапи. Для зручності туристів мапи створено українською, англійською та польською мовами. Уже готові два проморолики: «П’ять причин відвідати Дрогобич» та «Дрогобицькі сурмачі» (почути чарівні мелодії дрогобицьких сурм, що лунають з ратуші міста, можна у вихідні дні о 16 годині Авт.). Також зараз активно триває робота над створенням логотипу міста. Взагалі Туристично-інформаційний центр – це Google для туриста. Та ми намагаємося не лише інформувати, а й робити щось більше – створювати сам туристичний продукт.

- Що змінилося у місті з часу відкриття ТІЦу?

- Про це нехай кажуть люди, не нам оцінювати себе. Головне, що можу відзначити: ТІЦ почав опікуватися вежею Ратуші. Тепер не потрібно шукати якихось обхідних шляхів: просто приходиш, купуєш вхідний квиток – і маєш змогу послухати дивовижну  історію міста та побачити його з висоти пташиного лету... Коштує він насправді дуже дорого – десять гривень, а для дітей ще дорожче – аж п’ять. (сміється - Авт.).  Відколи почався чималий попит на такі екскурсії, ми встановили на вежі невелику огорожу, щоб знаходитися там було безпечно та комфортно. Тішить неабияк те, що вже в  дрогобичан з'явилася гарна традиція: вести гостей міста на ратушу. Часто приходять самі мешканці міста, до того ж не  один раз – кажуть, що місто щоразу бачать інакше. Це зрозуміло, адже наша ратуша – унікальне, прекрасне місце.

- Це вигідно для міста?

- Я дуже критично ставлюся до нашої роботи, але насправді люди кажуть, що туристів побільшало. Чи добре це?  Порахуймо. За цей рік у нас (у ТІЦі - Авт.) побувало близько 6000 людей. Зрозуміло, що кожен турист витрачає  тут гроші – як мінімум, на сувеніри, воду і так далі. Але він не залишиться, якщо йому буде нецікаво. Наше завдання – зробити  так, щоб подорожньому захотілося затриматися в місті. А в ідеалі – щоб він розповів про Дрогобич на своїй батьківщині і заохочував приїхати сюди друзів. Якщо говорити про фінансовий бік, то туризм - це непрямий прибуток для міста. Щось отримують підприємці (магазини, заклади харчування), щось - скарбниця міста у вигляді податків. Та  в будь-якому разі, це все гроші, які залишилися тут, у Дрогобичі.

Другий дуже важливий момент – це імідж міста. Він не коштує нічого, але водночас є безцінним. Якщо місто постійно «на слуху» – це приваблює нових туристів, а також  інвесторів. Візьмімо приклад Львова, який свого часу вклав величезні ресурси у створення бренду міста, і тепер пожинає непогані плоди. Тому, на мій погляд, усі суми, вкладені в туризм, місто отримує назад, ще й із прибутком, нехай навіть й непрямим.

- Чи сприяє вам міська рада?

- Скажу відверто: так. Досі постійно виникало  запитання: «Чи потрібен взагалі Дрогобичу туризм? Чи є у нас що показати, окрім ям?» На щастя, міський голова переконаний, що туристичний центр має існувати. Так все і закрутилося: співпраця з туристичними фірмами, оригінальні ідеї екскурсій… Я переконаний, що якщо ми надалі розвиватимемося у правильному напрямку, до Дрогобича приїздитимуть не лише зі Львова, а й з різних країн світу.

- Що у найближчих планах роботи ТІЦу?

Зараз ми прагнемо затримувати туриста в Дрогобичі на один день. Далі мріємо спланувати тури на кшталт «Дрогобич у вихідні». Це дуже потужна робота, за рік її не зробиш. Але ми рухаємося в цьому напрямку. Віднедавна у дворику ратуші з'явилася літня кав’ярня. Намагатимемось  організувати там постійний музичний супровід, щоб і туристи, і самі дрогобичани відчували смак неповторного міста. Сподіваємося, невдовзі продовжимо справу із вказівниками, бо в місті має бути навігація такого плану. Це корисна річ як для туристів, так і для самих місцевих мешканців Зараз ми організовуємо різні екскурсії – і вечірні, і театралізовані. В планах ще одна – надзвичайно цікава, однак на разі  це таємниця. Загалом наша найближча мета – сто тисяч задоволених туристів у місті, у подальших планах – цілий мільйон, чом би й ні? Дрогобич вартує цього.

w 13

- Як, на ваш погляд,  можна покращити репутацію міста?

- У нас немає великої суми коштів для реклами. Проте ми маємо надзвичайно цінний ресурс, за який не потрібно нічого платити, – це самі дрогобичани. Тобто якщо ми, попри всі проблеми (а вони є в кожному домі, - не те, що в місті), принаймні  не будемо погано відгукуватися про свій Дрогобич (я вже мовчу про те, щоб хвалити) – кожен зробить свій внесок. Багато людей знають про давню історію нашого міста, але не їдуть сюди. Знаєте, чому? Бо чують, як самі дрогобичани кажуть: «Та тут нічого нема». Ось так кожен другий нарікає – і вже готова  антиреклама. Я знаю, що у нас є проблеми. Але ще у нас (і тільки в нас) є балкони, старші за самі будинки.  Тільки в нас  можна випити кави з легендарною дрогобицькою сіллю. Скуштувати смаколики за рецептами невістки Івана Франка. Привезти комусь справжньої дрогобицької ковбаси (сміється. - Авт.). Зійти  на Ратушу, з якої не хочеться спускатися. Поринути  в автентичну атмосферу солеварного заводу. Побачити три сакральні пам’ятки архітектури, розташовані поряд – церкву Юра, костьол та синагогу. І це все так красиво, так велично...

- Ігоре, ви любите свою роботу?

- Моя мама завжди мене вчила: «Якщо мовчиш - мовчи з любов'ю, якщо слухаєш – слухай з любов'ю, якщо робиш – роби з любов'ю. І тоді все буде гаразд».  Я вірю в це. Думаю, що це Божа воля: щоб я тут працював. Отже,  маю це робити добре. Не хочеться, щоб люди, які колись прийдуть на моє місце, скаржилися, що залишив безлад. Хоча, звісно, не все робилося ідеально, та й усім не догодиш. Але ми прийшли на місце, на якому все потрібно було робити з початку. Це неймовірно складно. Добре, що була допомога з усіх боків, отже, усі люблять Дрогобич, не лише я.

- Що б ви порадили містам, які поки тільки мріють мати свій ТІЦ?

- Зробити так, щоб їх почула влада. Бо це не той випадок, коли щось потрібно окремим людям – це потрібно всім, усьому місту.

- Що б іще сказали мешканцям регіону?

- Будь-ласка, не перехиляйтеся через огорожу Ратуші й не сідайте на неї  під час екскурсії (усміхається - Авт.). А взагалі, заходьте до Дрогобицького туристично-інформаційного центру, відвідуйте екскурсії, піднімайтеся на вежу ратуші - для того, щоб відчути історію свого міста. Тільки так ви по-справжньому пізнаєте Дрогобич, і зрозумієте: любите ви це місто чи ні.

Ольга РАДІОНОВА, Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: