Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Понеділок, 26 Червень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

1414587739 feodosiyskiy vodokanal podchinyayut simferopolyu feodosiyskiy vodokanal podchinyayut simferopolyu 1 2013 01 22 22 15 40

Спраглий страйк-2015

Другого  червня минуло два  роки від  дня «Спраглого страйку» в Бориславі. В місті, збудованому на нафті та річках, в окремих районах якого люди «ловили» холодну воду по годинах, вже близько чотирьох місяців води практично не було. Тож бориславці з шинами та пустими пляшками вийшли під міську раду висловити своє обурення безгосподарності влади та водоканалу, а ЗМІ усій країні показали, який є той бориславський «сміх». Громаду було почуто (щоправда, не на площі і не з вікон міської ради. Поки люди страйкували, тодішнє керівництво міста знаходилось на бенкеті в одній із кнайп), тодішній мер В.Фірман та виконком пішли у відставку, разом із ними – тодішній директор КП «Бориславводоканал» О.Винар. Виколнувачем обов’язків  мера став Яворський І.

Збиткове КП “Бориславводоканал”

Така ситуація з водою виникла через вихід з ладу  двох насосів водопостачання та борг перед ПАТ «Львівобленерго» у розмірі одного мільйона 562 тисяч грнивень. 20 травня 2015 року  воно припинило енергопостачання на водозаборі «Рибник». До слова, від’єднання  електроенергії у зв’язку із заборгованістю ставалось і раніше.  Через незаконне  від’єднання КП «Бориславводоканал» від енергопостачання стосовно службових осіб ПАТ «Львівобленерго» прокуратурою Львівської області було відкрито кримінальне провадження.

Від  2011 до  2015 року  КП «Бориславводоканал» знаходилось у стані ліквідації. Збитковість підприємства була спричинена багатьма чинниками, серед яких - зростання оплати праці та ціни на електроенергію (тариф на водопостачання востаннє затверджувався ще 2008 року), втрата води через незадовільний технічний стан труб, несанкціоновані під’єднання до мереж трубопроводів (за даними теперішнього керівника водоканалу Я. Лопушанського, відсоток крадіжок в Бориславі та Східниці майже однаковий).

Активісти Борислава, які не хотіли втрачати стратегічний об’єкт, вважають, що вихід з ладу насосів на водозаборі «Ріпне» не була випадковою. Вода з водозабору через очисну систему на перевалі Бухів розподіляється на місто Борислав та селище  Східницю. Різницю в тарифах має компенсувати місцевий бюджет. Позаяк Східниця жодного разу не сплачувала цю  різницю та не інвестувала в розвиток водоканалу, можна вважати, що її влаштовує такий стан підприємства. 24 травня на засіданні виконавчого комітету Бориславської міської ради Східницький  селищний  голова І. Піляк сказав, що може виділити кошти з бюджету селища на підтримку водоканалу, якщо директор комунального підприємства запропонує стратегію його розвитку. Директор водоканалу  стверджує, що це не перша подібна  заява очільника Східниці, а усі попередні так і залишались в статусі «заяви».

Вихід з кризи

Директором водоканалу було призначено Я. Лопушанського., який вже очолював це підприємство і раніше. Борг ПАТ «Львівобленерго» був сплачений водоканалом поступово. Сума коштів з погашення різниці для «Бориславодоканалу» складала близько 5,3 мільйона гривень. Вийти з кризової ситуації також допомогли надходження з міського бюджету та покриття різниці в тарифах за рахунок субвенції з державного бюджету.

Так само директор водоканалу у поступовому виведенні підприємства з кризи завдячує підтримці влади та ТОВ "Група спецтехнологія" (основний вид діяльності - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього). Ця фірма погодилась замінювати труби в місті на бартерній основі: за прокладені пластикові викопують залізні. Залізні труби водоканал передає ТОВ "Група спецтехнологія" як металобрухт по три з половиною гривні  за кілограм. Є думка активістів, що труби продають у значно більшій кількості, за ту, яка доходить до оцінкових експертів.

Ще раз про труби

Про викопування труб на різних вулицях громада Борислава, яка являється їх власником, почала повідомляти ще від 2011 року. Невідомі особи називалися  працівниками водоканалу, казали, що проводять заміну труб, відтак  вивозили резервний водогін без дозвільних документів в невідомому напрямку й залишали по собі  не засипані  траншеї. Восени 2015 року  було порушено кримінальну справу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (розкрадання труб) керівникам КП «Бориславводоканал» згідно з частиною  2 статті  367 КК України «Службова недбалість».

«Відповідальність за матеріальні цінності несе Лопушанський. Персональну. На кожен трубопровід є ухвала сесії, за кожен трубопровід він повинен відзвітуватись. На черговій сесії з виділення нових об’єктів. Інакше не отримає нових доручень на демонтаж. Тут потрібен контроль громади» - каже заступник  міського голови Е. Бринь.

2016 року в Бориславі було ліквідовано 650 аварій та замінено десять кілометрів водогону, що збільшило відсоток реалізації води та зменшило витрати на електроенергію. Заміна проводилась частково ТОВ "Група спецтехнологія", частково МКП «Мажор» та ТОВ «БКП Еліт» на правах субпідрядника (вул.Дорошенка, В.Великого,) за кошти, виділені з обласного бюджету (майже два мільйони гривень). Виділені, але профінансовані частково, через що працівники досі не отримали зарплатню. На під’єднання водогону виділили кошти з міського бюджету - 138 тисяч  778 гривень (виконавець - ТОВ «БКП Еліт»).  Орієнтовний термін введення в експлуатацію водопроводів – третій  квартал 2017 року. ТОВ “Група Спецтехнологія ” здійснювало  реконструкцію водогону  на  вулиці  С. Бандери. Вартість реконструкції – один мільйон 136тисяч 286 гривень,  платник - ЖКГ Львівської обласної державної адміністрації. Як бачимо, ця фірма і труби викопує, і державних коштів не цурається.

Міні-ГЕС. Інвестор - співучасник життя міста

За інформацією Я. Лопушанського, в 2000-х роках керівництво міста вело активні перемовини з ПАТ «Укрнафта», яка займається видобутком нафти в Бориславі зокрема. Результатом цих переговорів стала допомога в розмірі восьми мільйонів гривень. Кошти використано на закупівлю нових водогонів і спецтехніки та придбання Міні-ГЕС у 2004 році за ціною два мільйони 137тисяч 570 гривень шостого травня 2016 року.  Міні-ГЕС було продано за два мільйони 503 тисячі 443 гривні.  З них до місцевий бюджету. Борислава надійшов  один мільйон 60тисяч 130 гривень.  Бориславський водоканал отримав 262 тисячі 878 гривень, які повністю були скеровані  на виплату  заборгованої заробітної платні. Власником Міні-ГЕС стала Українська гірничо-промислова компанія (Київ), власниками  якої є донеччани  Леонід Миколайович Зима  та Денис Леонідович Зима , а основний вид діяльності - оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них. Згідно з даними, знайденими нами в єдиному державному реєстрі судових рішень, названа  компанія по отриманні  за 638 тисяч 100 гривень право вимоги за борговими зобов'язаннями державного підприємства «Селидіввугілля» на суму 13 мільйонів 871 тисячу 628 гривень 12.02 лютого 2013 року  звернулася до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство відносно ДП «Селидіввугілля» (заявник Д. Л.Зима ). Окрім цього, 15 березня 2013 року  ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" звернулося до господарського суду із заявою, в якій просило суд порушити справу про банкрутство ДП "Селидіввугілля" та стягнути з ДП "Селидіввугілля" на користь ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" основну суму боргу в розмірі 27 мільйонів 193 тисячі 149 гривень. На ДП «Селидіввугілля» працювало вісім тисяч осіб.

Коментар з приводу продажу Міні-ГЕС Е.Бриня:  «Устаткування було застарілим і невідомо чи підлягало ремонту. Добре що продали. А щодо покупця – ризик є завжди. Нехай він хоч злочинець, але і йому треба дати шанс. Інвестору треба буде поставити такі умови, щоб він був співучасником життя міста. Угоду про співпрацю ми ще не уклали».

Виконавцем робіт із будівництва Міні-ГЕС було визначено ТзОВ «Енерджі-Гідро Компані» (власник – Л. М.Зима , керівник –  Б.В. Коваль, Борислав).Повністю завершити будівництво міні-ГЕС планують у вересні поточного року – із відповіді міської ради. В той самий час Інтернет-ресурс ZIK повідомляє, що роботи проводитиме ТзОВ «Райт-Сіті» (власник – Л. М.Зима ,керівник - Коваль Б.В.,  Борислав). Завершення повного будівництва планується на вересень поточного року. Станом на червень 2017 року будівництво розпочато В час придбання інвестор обіцяв ввести міні-ГЕС в експлуатацію ще у вересні 2016 року.

Напрям подальшого руху

Про систему водопостачання нам розповів тепер вже колишній перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Едуард Бринь:

«Борислав – протяжне місто. Відповідно 250 кілометрів труб на стадії зносу.

Цього року ми стикнулись із проблемою надлишку води. Звідси – всі ті витоки, через які велика частина доріг взимку була вкрита кригою. Вирішили взяти під контроль систему водопостачання. Накладена на мапу картина витоків показує, що водоканал обрав кардинально неправильний  шлях вирішення даної проблеми. Локальне усунення основної причини витоків – заміна пошкоджених водогонів на нові – спричиняло появу все більшої кількості нових витоків. Раніше старі труби різного ступеню зношеності відігравали роль свого роду регуляторів тиску. І, якщо нараз замінити  всі труби на нові, -  при сучасній системі водопостачання – прорвати може в самих неочікуваних місцях. Навіть в будинках. Тому паралельно із заміною труб будуть встановлюватись регулятори тиску (50 тисяч  гривень за штуку). Такі вже є на вулицях  Дрогобицькій, Луговій, Володимира Великого. Скільки часу піде на  диспетчеризацію і заміну труб – невідомо, адже на це потрібні сотні тисяч гривень. Але ми повинні брати ресурси на  контроль, бо цим ми багаті. Борислав може цілий регіон напоїти».

Стабілізації Водоканалу повинне сприяти і підвищення тарифів на водопостачання від 15 червня 2017 року   (від  2008 року ціна для населення складала 9,12 гривні, новий тариф – 16 гривень). Також з метою економії електроенергії буде введено новий графік подачі води: субота – ввечері від 18 до 21 години, в інші  дні - зранку від шостої до дев’ятої години.

Вода є життєво необхідною для повноцінного розвитку і функціонування усіх форм життя. Можливо, через привабливість цього  ресурсу Водоканал став таким збитковим?  Але кожен охочий пирога чи бодай часточки ласого шматочка повинен пам’ятати, що насамперед водоканал потрібен громаді Борислава. І вона буде боротися за своє право на належний їй ресурс.

Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №3 (17) від 09 червня

81df7fc6 4255 42ba b4f6 ee1cd335e9ef 670x0 resizeПро ситуацію в медичній сфері Дрогобича, про так звану реформу охорони здоров’я й перспективи розвитку медицини ми сьогодні розмовляємо з керівником відділу охорони здоров’я Володимиром Чубою.

земельна ділянка

Кожен повнолітній громадянин України має право безкоштовно отримати п'ять земельних ділянок різного цільового призначення.

Ст. 121 Земельного кодексу України говорить, що держава може передати громадянинові не більше двох гектарів землі для ведення особистого сільського господарства, для ведення садівництва – не більше 0,12 га. Для будівництва житлового будинку в селі, можна отримати не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, а в місті – 0,1 га.  Якщо Ви захочете збудувати дачу, то законом на це передбачено не більше 0,1 га, а для гаража – не більш 0,01 га. Кожну з п'яти ділянок можна приватизувати лише один раз.

Так, Ви маєте право на безкоштовне отримання земельної ділянки!

Але не все так просто… Реалізація цього права без хабарів - справа складна. З грошима і знайомствами - легко і просто. На жаль, така наша реальність.

У цій статті Ви дізнаєтесь  про найпопулярніші схеми (з прикладами), які використовують на Дрогобиччині аби законно-незаконним шляхом отримати земельні ділянки.

Загальна інформація

Отже,  дійові особи земельних схем:

Покупець (фізична особа; забудовник; підприємець, який хоче збудувати “МАФік”) - має гроші і хоче отримати землю. Дуже часто має благі наміри, наприклад, розвиток бізнесу, чи будинок для родини, але це не є виправданням, бо давати “подяки” - злочин.

“Рішало” - має відповідні знайомства у всіх потрібних кабінетах. Може бути депутатом (навіть головою фракції чи членом депутатської комісії), або працівником міської ради.

Виконавці - приємні на вигляд чиновники, знають багато веселих історій, ходять до церкви, люблять каву, пляцки, молочний шоколад,  віскі та американські долари, за які готові зробити все що треба. Дуже часто носять вишиванки.

Депутати-“патріоти” - славні сини Франкового краю. Люблять нашу українську землю, тому вже встигли реалізувати своє право на безкоштовне отримання земельної ділянки, а також допомогли реалізувати його своїм родичам, близьким друзям, друзям друзів, підставним особам тощо. Вони й вам допоможуть, але за це доведеться заплатити. Їхнє основне завдання - голосувати.

Народ - спить. Час від часу їде у Київ на Майдан, але у себе під носом навести порядок з місцевими януковичами та азаровими щось не надто може або просто не хоче.

Для чого людям земля? Ціна питання?

Перше - людина (покупець) хоче щось збудувати, тому платить гроші, “рішає”, дає “подяки” і отримує землю через сесію міської ради. Середня вартість “подяки” - в межах 5000 доларів США, а якщо йдеться про будівництво, наприклад, багатоповерхового будинку, то ціни, звісно, зовсім інші.

Якщо ви хочете реалізувати своє право на безкоштовне отримання земельної ділянки, відповідно  до ст. 121 Земельного кодексу України, то повинні, найперше, знати, яка саме земля вам потрібна, й така ділянка  повинна бути вільною, тобто нікому не належати. Цю інформацію можна отримати, якщо проаналізувати Публічну кадастрову карту - або в у територіальному відділі архітектури чи у Держгеокадастрі. Однак, тут є один важливий момент. Навіть якщо Публічна карта “покаже”, що земельна ділянка є вільною, це не означає, що на неї вже хтось не написав заяву. Ця деталь - плодючий грунт для маніпуляцій та є корупційно-небезпечною.

Інформація про справді вільну землю для простих мешканців є таємницею. Ніхто вам її не розкриє і жоден чиновник не зацікавлений в тому, щоби  ви дізналися про цю вільну землю або, не дай Боже,  отримали її. Якщо хтось випадково отримає землю безкоштовно, це означає, що земельні клани та “рішали” не зароблять, тому шанси отримати вільну землю у простого громадянина дорівнюють нулю. На жаль, навіть участь в АТО не гарантує Вам “безболісну” реалізацію права на землю… Хитрий “слуга народу”  завжди щось придумає.

Друге - організована група або окремі особи “беруть” землю для того, щоби її продати. Основна мета  - заробити. У цьому варіанті бере участь більша кількість посередників і з “виручки” доведеться кожному щось дати, “кашлянути”. Ціна залежить від складності завдання. А ось ціни на земельні ділянки у Дрогобичі різні, в середньому це 200 тисяч  гривень за шість сотих. “Прибуток” невеликий, але земельна мафія займається цим “бізнесом” роками, тому капітал нагромаджується. Все це конвертується у бізнес, комерційну нерухомість, квартири, машини, спортивні костюми, кругленькі незадекларовані суми у валюті тощо.

Як це працює?

Замовник шукає “рішала”, домовляється за ціну, за терміни. “Рішало” все організовує, комунікує з ключовими особами - виконавцями, депутатами-“патріотами”. І за деякий час  (в середньому процес триває до шести місяців) покупець отримує землю - на руках усі документи, сесія проголосувала - земля є.

Улюблені схеми. Класика.

Якщо хтось вважає, що за роки існування інституту місцевого самоврядування у нашому регіоні він нічого не напрацював, то це - велика неправда! Успішно освоєно та реалізовано багато земельних схем. Поговорімо про основні з них. На жаль, українське законодавство дозволяє маніпулювати та реалізовувати такі схеми абсолютно безкарно, бо вони, фактично, є законними.

Садівництво

Дрогобицька міська рада від 2010 року до моменту затвердження Плану зонування території міста Дрогобича рішенням сесії Дрогобицької міської ради № 964 від 20 лютого 2013 року,  (містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон) масово ухвалювала рішення про надання земельних ділянок у власність для садівництва.  

В цей час у Дрогобичі розвелося дуже багато “садівників, які, на жаль, нічого не вирощували, бо відразу після отримання землі, у відповідності до Земельного кодексу України та за погодження з відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, змінювали цільове призначення земельних ділянок з садівництва на “будівництво та обслуговування житлового будинку”. Раз-два - і земельна ділянка коштує вже у декілька разів більше, і яблука з грушами вже садити ніхто не буде, але врожай з такої землі таки зберуть. І цей врожай - “зелень”, але не петрушка, не кріп, а долари та євро. Дехто з дрогобичан таки отримував землю для садівництва, але таких людей було справді дуже мало.

Де зрада?

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ. Тобто землю землю під будівництво без плану зонування вам не дадуть, а ось під садівництво - можна. Процедура ж зміни цільового призначення із садівництва на будівництво не потребує плану зонування або детального плану територій.  Скільки землі ”пішло” у Дрогобичі за такою схемою?! Важко сказати, але це  не один десяток ділянок.

Вони - працюють :(

Однак, навіть після того, як було затверджено План зонування, землю продовжують віддавати під забудову, й ніхто не дивиться, що у неї інше цільове призначення. Яскравий приклад - земельні ділянки біля АТП, що на вулиці Горішня Брама. Ці дві земельні ділянки, які місцеві діти досі використовують, як імпровізований стадіон, згідно з Планом  ЗОНУВАННЯ знаходяться в “зоні озеленених територій, а згідно з ГЕНЕРАЛЬНИМ ПЛАНОМ належать до озеленених територій обмеженого користування та спецпризначення. Однак у депутатів інша думка. Згідно з рішенням сесії Дрогобицької міської ради № 468 (від 30 листопада 2016 року), та № 624 (від другого березня 2017 року) ці землі передані громадянам для “будівництва та обслуговування житлових будинків”. Цікавим фактом є те, що ці дві земельні ділянки вже продаються на сайті OLX. Зрозуміло, що їх отримували виключно з метою продати! В першому оголошені вказано, що землю продає невідомий пан Андрій, номер телефону - 0634689325. Однак, якщо  зателефонувати, то слухавку бере панянка, яку, можливо, звати Мар'яна і вона, можливо, є працівником міської ради. В оголошеннях цього користувача є ще одна земельна ділянка на вулиці Стуса та…. нерухомість на вулиці Самбірській, поблизу  світлофору… Риторичне запитання: а кому належать ці магазини та цей будинок?! Це Вам для роздумів. Оголошення про продаж іншої  земельної ділянки, за оформленням, а саме за фотографіями, дуже схоже до попереднього. Можливо,  ці світлини робила одна і та ж людина. Ось так. Нагадаймо вам, любі друзі, що у Дрогобичі досі на землю чекає безліч людей, серед яких і ветерани ВІЙНИ на Сході.

Вільні земельні ділянки для підприємницької діяльності

Ця схема найчастіше працювала, коли йшлося про землю для бізнесу. Так, говоритимемо  про МАФи. Відповідно до ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Отже, щоб отримати вільну земельну ділянку в межах населеного пункту необхідно взяти участь в земельних торгах. Так сказано в  Законі.

Земельні торги річ корисна - більше грошей надійде до  скарбниці, більше грошей заробить громада. А як часто у Дрогобичі відбуваються чи відбувалися такі торги?! Дуже рідко… Чому, запитаєте ви?! Бо можна укласти угоду про встановлення особистого сервітуту (право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою) для розміщення МАФу (мала архітектурна форма - елемент декоративного чи іншого оснащення об’єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори тощо). І після того, як підприємці укладали такі угоди, одразу розпочиналося будівництво, але встановлювали не МАФ чи тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності, а будували нежитлову будівлю, яку використовували з комерційною метою.

Таких прикладів, коли підприємці укладали угоди про встановлення особистого сервітуту для МАФу чи  тимчасової споруди, а будували на цій землі реальні будівлі під свій бізнес - безліч. Серед таких підприємців і багато чинних депутатів.

Але й це ще не кінець… Після того, як підприємець споруджує будівлю для провадження підприємницької діяльності, наступним його кроком є похід у “найчесніший” суд, який визнає право власності на цю “нерухомість”. І вже коли право власності на споруду оформлено, підприємець звертається до міської ради та отримує земельну ділянку в оренду, оминаючи земельні торги.

Історія з МАФами та тимчасовими спорудами у Дрогобичі - це окрема тема для розслідування, бо процес отримання дозволу на встановлення МАФів у місті є доволі непрозорим. Зрештою,  чи потрібно місту так багато МАФів і яка економічна користь громаді від них - теж запитання.  Від  2012 до 2016 року в місті було встановлено аж 230 тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Цифра вражає...

Забудовники: Земельні торги? Ні, не чули..

Земля для будівництва багатоквартирних житлових будинків та нежитлових будівель комерційного призначення… без земельних торгів.  А навіщо вони потрібні, оті торги?!

Ми вже розповіли вам, що вся земля, яку хтось хоче орендувати чи придбати, повинна проходити процедуру земельних торгів. Однак, до 2016 року був виняток - комунальні підприємства могли отримати землю без участі у торгах, тобто “не підлягали продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам, вищим навчальним закладам….”. Треба землю? Дуже прошу, тримайте. Які торги?! Ні, не чули.

Ця схема вже не діє, бо Закон України “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів” від 18.02.2016 р. скасував цю норму, й тепер комунальні підприємства теж повинні брати участь у торгах.

У Дрогобичі цю схему неможливо було реалізувати без залучення  до неї комунального підприємства - Управління капітального будівництва Дрогобицької міської ради.

Ось у чому суть схеми: комунальне підприємство без торгів отримує земельну ділянку для будівництва багатоповерхового будинку, а потім передає цю ділянку будівельній компанії за згодою міської ради. Де була “зрада”? Землю віддавали, фактично, за безцінь, громада втрачала реальні кошти, які могли піти на розвиток міста. Ця схема особлива тим, що вона, фактично є легальною... Недосконале законодавство і, як наслідок, - хтось заробляє, а хтось - місцевий бюджет, а отже  й громада - втрачає значні суми.

Прикладом використання цієї схеми є земельна ділянка на вулиці  Володимира  Великого, (площа 7826 квадратних метрів, яку  2007 року надано в оренду КП “Управління капітального будівництва” для будівництва дев’ятиповерхового житлового будинку. Однак, спорудження  будинку було розпочато лише 2015 року, коли ПП “БФК “Осанна” взяло цю ділянку в суборенду. Рішенням сесії Дрогобицької міської ради  (№ 427, від третього листопада 2016 року) вирішено продовжити строк оренди цієї земельної ділянки (термін  - три роки) для КП “Управління капітального будівництва”, а вже 17 лютого 2017 року рішенням Дрогобицької міської ради (№ 600) надано дозвіл КП “Управління капітального будівництва” передати в суборенду (укласти новий договір) цієї ж земельної ділянки вищезгаданому приватному підприємству. І все законно, ось лише бюджет не отримав гроші, які можна було використати на дороги, спортивні або дитячі майданчики.

Скільки ж втратило місто?

Порахуймо приблизно, скільки ж місто не отримало грошей з ділянки на вулиці  Володимира  Великого. Восьмого квітня 2017 року на сайті Дрогобицької міської ради оприлюднено  інформацію про проведення земельних торгів, а саме - аукціону, на який було виставлено один лот - ПРАВО ОРЕНДИ земельної ділянки несільськогосподарського призначення, що розташована за адресою: Дрогобич, вулиця Солоний ставок, площа - 0,2449 га для будівництва нежитлової будівлі комерційного призначення. Право оренди продали, й місто отримуватиме щороку - 201 048 гривень десять копійок.  Ця земельна ділянка за розміром менша у ТРИ РАЗИ (!) ніж земельна ділянка на  вулиці  Володимира  Великого. Розмір же орендної плати на рік за земельну ділянку на вулиці . Володимира  Великого становить близько 180 000 гривень, а за земельну ділянку, в три рази меншу, на вулиці Солоний ставок, місто отримуватиме аж 201 тисячу гривень, тобто місто щороку втрачає близько 400 000 гривень. Ви тепер розумієте для чого потрібні земельні торги?!

Торги - реальні надходження до  міського бюджету.

Молочний ринок

За такою ж схемою було передано земельну ділянку площею 0,0532 га на вулиці Малий Ринок, 3 у Дрогобичі для будівництва нежитлових приміщень комерційного призначення (торговий центр “Гетьман”) для товариства з обмеженою відповідальністю “Діакор Голден Інвест” (керівник О. Бутріна). Йдеться  про “старий” ринок, який, фактично, відібрали у Дрогобичан. Спочатку Дрогобицька міська рада передала цю земельну ділянку в оренду КП “Дрогобицький ринок”, потім було укладено договір суборенди з ТзОВ “Діакор Голден Інвест”, а  вже під час будівництва торгового центру було переоформлено право оренди земельної ділянки на Товариство.

Що з цього отримало місто? Новий торговий центр? :)  Хіба що… Сучасний молочний ринок на весь перший поверх, як це було обіцяно, так і не відкрили, лише невеликий павільйон, в якому можуть поміститися  заледве 40 продавців молока.

Скільки могла би отримати громада Дрогобича, якби чиновники чинили, як справжні господарі, а не як дрібні ріелтори?! Питання риторичне.

І знову КП “Дрогобицький ринок”

Така ж сама схема була використана при будівництві критого ринку на вулиці Пилипа Орлика у Дрогобичі. У цьому випадку орендарем знову було КП “Дрогобицький ринок”, яке на підставі рішення сесії Дрогобицької міської ради (№1107, від 27 вересня 2013року) передало цю земельну ділянку в суборенду для будівництва критого ринку загальною площею 9928 квадратних метрів кооперативу обслуговування “Сонячний промінь” (керівник  С. Маменька).

Важливо, що усі ці “перекидання” земель з КП на комерційні підприємства здійснювалися за згодою міської ради, тобто депутати голосували і погоджували, керівники відділів візували й уважали, що це “нормально”. Скільки за сучасну історію Дрогобича було проведено таких операцій?! Мабуть, дуже багато, а бюджет не отримав колосальні суми… Ех, дійсно “господарники”.

Земля, політика і люди

В місцевій політиці земля - аргумент та важіль впливу. Її дуже часто використовували і використовують для того, щоби перетягнути  на свій бік окремих депутатів або чиновників. Ти взяв землю - все, ти в системі, ти один з них, “ти один із нас”. Наприклад, у Трускавці, в якому вже не залишилося вільної землі, ще на початку 2000-них земля була одним із основних регуляторів взаємин між владою та депутатським корпусом. Землю міняли на лояльність. Всі були на гачку. Зрештою, всі були у виграші, ось лише громада втрачала. У Дрогобичі земля теж є частиною політики, але тут є ще є вільна земля, тому ще є, що ділити. Без простого і “зрозумілого” бажання - заробити, не обійтися.

Багато з владних мужів свідомо йдуть у владу, аби “вирішити” свої земельні питання, і їм це вдається - беруть, перепродають, і свято вірять в те, що якби вони це не зробили, то зробив би хтось інший. І це масове явище. Дрогобичанам, в тім числі, й тим, що  пройшли АТО, доводиться роками чекати у незрозумілих чергах… Правди у земельному процесі дуже і дуже мало.

Земля в Україні вже давно є товаром, і на ній заробляють шалені кошти, але заробляють окремі люди та організовані групи - клани. Громади з цього нічого не отримують. Ось така сумна реальність.

У наступному номері ми розповімо Вам і про інші схеми, але про ті, які неможливі без наших місцевих судів та простих людей.

Олег ДЬОРКА, Медіа Дрогобиччина №3 (17) від 09 червня

img 2780

Не встиг Борислав оговтатись після махінацій на сміттєзвалищі, як стикнувся з новим свавіллям . Першого  червня знову почали різати на металобрухт бориславську озокеритову шахту. Вандальні дії вчиняли невідомі особи зі Львова, які кажуть, що їм дозволив різати Володимир Кузбит, керівник МПП "Транспортник", певні споруди якого знаходяться на території копальні. Поліція, яка двічі приїздила  на виклик до місця подій, відмовилась встановлювати осіб чи здійснювати кримінальне провадження, аргументуючи це тим,  що пан Кузбит має всі права на вчинення будь яких заходів на території озокеритової шахти, попри  те, що порушується 240 стаття ККУ про дотримання  правил охорони або використання надр. Ліфт  до шахти спилювали газовим різаком, а використання відкритого полум'я є небезпечним в зонах підвищеної загазованості, якою і є озокеритова шахта. А. Депутатом Бігеєм  та головою ГО “Самооборона Борислава” Р. Деленгевичем  були подані заяви до поліції з вимогою з’ясувати   законності цих  дій та порушення безпеки праці на шахті.

У лютому 2017 року  працівники цього підприємства вже намагалиось різати обладнання шахти, але депутати та поліція тоді їм завадили. Директор Муніципальної варти подавав звернення в прокуратуру  на порушників та заяву з проханням повідомити про розгляд звернення, на що ще досі не отримав відповідь прокуратури.

Буремні дев’яності

До 1994 року видобутком і переробкою озокеритової руди займалося Бориславське озокеритове рудоуправління. Воно складалося з двох основних підрозділів — шахти і наземного виробництва. Управлінню стало невигідно утримувати шахту, адже технологія видобутку руди та екстракції озокериту були надто застарілі й дорогі. Шахту і наземне виробництво було розділено.  Улітку 1994-го наземне виробництво стало власністю ПАТ «Бориславський озокерит» (керівник –Я.М. Чарнош , вид діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, на сьогодні не перебуває в стані ліквідації). На початку 2000 року було утворене ДП "БОРИСЛАВОЗОКЕРИТ" ТЗОВ "СПЛАВМАСТ" (керівник – Я.М Чарнош, основний вид діяльності - виробництво продуктів нафтопереробки). 16 червня 2014 року утворено ТОВ "СПЛАВМАСТ" (керівник Я. М. Чарнош,  виробництво продуктів нафтопереробки),  стовідсотковий засновник ДП "БОРИСЛАВОЗОКЕРИТ" ТЗОВ "СПЛАВМАСТ" у 2000 році.  Некваліфікована діяльність ПАТ «Бориславський озокерит» призвела до затоплення шахти у 2003 році. За час простою вона та інші споруди підприємства зруйнувалися, також розкрадено наземні споруди, устаткування шахти та інвентар. Сама шахта внаслідок тривалого терміну її затоплення не підлягає відновленню.
Влітку 2002 року за адресою шахти було засновано ТОВ «Центр-Надра» (керівник А.В Деобальд), в якому 75 відсотків  належало  товариству КП «Еко-місто» Бориславської МР. Товариство проіснувало до першого квітня 2014 року.

2010 року  деякі приміщення ТОВ "Центр-Надра" через виконавчу службу придбало МПП "Транспортник" за 18 500 гривень.  До того ж, - із порушенням 45 статті "Гірничого закону України" про ліквідацію гірничих підприємств, згідно з якою правонаступництво мало бути вирішене  Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства, після попередньої ліквідаціїї підприємства.

Отже, землю, на якій знаходиться шахта, обладнання якої ріже на метал  добродій Кузбит, має в безстроковій оренді ПАТ «Бориславський озокерит». І без дозволу пана  Чарноша та сесії міської ради він цього дозволу і не матиме. Навіть телефонні дзвінки  та особисті візити до міської  ради  та начальника  міського управління юстиції не допомагають.

Історична спадщина, чи автомийня?

Другого  червня в Бориславі відбулось засідання комісії у складі керівників відділів культури, охорони довкілля, архітектури, директора муніципальної варти та  В. Кузбита  для вирішення питання законності  спилювання обладнання  шахти. Голова засідання І. Кобилецький  казав, що “В.І. Кузбит  має документи і свідоцтва, які підтверджують, що він свого часу  цей об’єкт викупив. На роботи з демонтажу з боку  закону він має право, але з боку  моралі ми повинні знайти точки дотику, порозуміння”. П. Кузбит натомість казав, що він, звісно, є патріотом свого міста. Але шо робити, коли підприємство в боргах? 125 тисяч заборгованості. Підприємству потрібна термінова підтримка. Він знав про плани влади на шахту (внести її у список туристичних об’єктів  Борислава) ще у лютому 2017, коли його працівники вже були спіймані на зрізанні коперу (споруда над стовбуром шахти). Чекав аж три місяці на "конкретні дії влади", але не дочекався. На запитання: "вВи ріжете, щоб продати?" відповів: "Так. І щоб було більше місця на підприємстві, бо нема де мийні для машин поставити".

Мийні  на місці шахти на землі без права власності...

Також директор «Транспортника» запевняв, що ще від першого  червня копер не чіпали. О.  Супрун, власник ресторану поблизу, а відтак зацікавлена особа в збереженні цілісності шахти як історичної спадщини, пильно стежить за роботами на території копальні   повідомляє, що різали її обладнання включно до сьомого  червня. Після публікацій та широкого поширення інформації в соціальних мережах та особистого прохання очільника міста, В. Кузбит  дав слово припинити усі роботи в шахті до вирішення усіх суперечок та узгодження всіх питань.

Перспективи

Кілька років цікавилася шахтою одна канадійська фірма – повідомлено  у газеті «Молода Галичина» від  18.січня 2001року. За океаном розробили детальний маркетинговий план з урахуванням усіх можливих ринків збуту. Західну Європу та обидві Америки брали на себе канадійці, бориславцям «відходили» країни на теренах колишнього Союзу, а також держави колишньої РЕВ. Запропоновані умови були Бориславу вигідні, але  тодішнє керівництво ВАТ пропозицією не скористалося. Хоча шахта, у разі втілення проекту, мала шанс стати найуспішнішим, процвітаючим підприємством Борислава.

Шахту планують внести до переліку  історичних та культурних пам'яток Борислава, із залученням  закордонних інвесторів. Якщо, звісно, її вдасться зберегти для нащадків і туристів у тому стані, якому вона є зараз.

Історична довідка (за напрацюваннями працівника Музею нафтової і газової промисловості, кандидата історичних наук  Олега Микулича)

Термін озокерит земному воску було надано ще 1833 року  австрійським професором мінералогії та геології Ернстом Фрідріхом Глокером. Озокерит утворюється внаслідок природної кристалізації при охолоджені парафінової нафти. У 1853 році  відомим львівським промисловцем Робертом Домсом було відкрито Бориславське промислове родовище озокериту, і з 1854 року фірма Роберта Домса розпочала його промисловий видобуток. Спершу видобуток здійснювали за допомогою невеликих ям-криниць (дучок, копанок), а згодом і глибоких шахт. У другій половині ХІХ сторіччя  озокеритно-нафтових копалень нараховувалося понад 12 тисяч, в них працювало понад десять  тисяч осіб.

Різні види озокериту з бориславського родовища навіть одержали свої окремі офіційні найменування. Один з них – бориславіт, твердий крихкий різновид озокериту. 13 вересня 1880 рокук до Борислава приїздив  австро-угорський імператор Франц Йосиф І. Адже  Борислав приносив мільйонні прибутки як державі, так і нафтопромисловцям, які проживали у сусідньому Дрогобичі, Львові, а також у Відні та інших великих містах Західної Європи. Приблизно  у 1880-х роках у Бориславі в мікрорайоні Нижній Потік, на так званому „Новому Світі”, було закладено нову велику шахту. Згодом її глибина досягла 260 метрів. Це була і є найглибша та найбільша, за промисловим видобутком, озокеритова а шахта в усьому світі.

У 1880-х роках  бориславський озокерит використали для ізоляції трансатлантичної кабельної телеграфно-телефонної лінії, прокладеної між Європою і Новим Світом. Озокерит має ряд унікальних властивостей, завдяки яким використовується у техніці та медицині. Завдяки великій тепломісткості і низькій теплопровідності здійснюється глибоке і тривале прогрівання тіла людини. Комплекс цінних біологічних, фізико-хімічних та біоенергетичних властивостей озокериту робить його незамінним при тамуванні болю, впливі на нервову систему і кровоносні судини. У світі добувають та переробляють озокерит в американському штаті Юта та у Латинській Америці. Але виробником та постачальником медичного озокериту Бориславське озокеритове рудоуправління було єдиним у світі, і сьогодні його не видобуває ніхто.

 

Юлія ГАСІЙ

15726268 1405649246112372 3634055953420522841 nОтримає письменник щойно призначенуу йому нагороду на 32 фестивалі у цій балканській країні дев’ятого вересня. Гасло фесттивалю- 2017 – «Література, що змінює світ».Лавреатом нашого краянина визнано за його «повнокровну, мужню і вільнодумну літературу, що повертає нам, центральноєвропейцям, власне й спільне минуле та прийдешнє».


Премія Вілениці (Nagrada Vilenica) — літературна нагорода, яку щороку вручають письменникам Центрально-Східної Європи на Міжнародному літературному фестивалі в карстовій печері Вілениця на Заході Словенії, поблизу відомого міста Трієст.

Цю престижну нагороду засновано 1986 року Спілкою словенських письменників.

Від того часу нагороду отримали:

1986 — Фульвіо Томіцца (Італія)

1987 — Петер Гандке (Австрія)

1988 — Петер Ештергазі  (Угорщина)

1989 — Ян Скацел (Чехія)

1990 — Томас Венцлова (Литва, США)

1991 — Збінєв Герберт (Польща)

1992 — Мілан Кундера (Чехія, Франція)

1993 — Лібуше Монікова (Чехія, ФРН)

1994 — Йосип Ості (Боснія і Герцеговина)

1995 — Адольф Мушґ (Швейцарія)

1996 — Адам Загаєвські (Польща)

1997 — Павел Віліковський (Словаччина)

1998 — Надаш Петер (Угорщина)

1999 — Еріка Педретті (Швейцарія)

2000 — Славко Міхалич (Хорватія)

2001 — Яан Каплінський (Естонія)

2002 — Ана Бландіана (Румунія)

2003 — Мірко Ковач (Хорватія)

2004 — Бріґітте Кронауер (Німеччина)

2005 — Ільма Ракуза (Швейцарія) і Карл-Маркус Ґаус (Австрія)

2006 — Ґоран Стефановський (Республіка Македонія)

2007 — Міодраґ Павлович (Сербія)

2008 — Анджей Стасюк (Польща)

2009 — Клаудіо Маґріс (Італія)

2010 — Джевад Карахасан (Боснія і Герцеговина)

2011 — Мірча Кертереску (Румунія)

2012 — Давид Албахарі (Сербія, Канада)

2013 — Ольга Токарчук (Польща)

2014 — Ласло Краснаґоркай (Угорщина)

2015 — Яхим Топол (Чехія)

2016 — Дубравка Угрешич (Хорватія).

Ми щиро вітаємо славетного письменника, давнього друга та симпатика багатокультурного Дрогобича, нашого автора й зичимо наснаги, радості творчості, подальших успіхів й нових заслужених нагород за відданість покликанню письменника, мистця та громадянина.


.

19047467 679127662291958 1478005848 o

Музей міста-курорту Трускавця Відділу культури ТМР, знагоди 190 роковин курорту Трускавець, 13 червня 2017 року проводить історико-краєзнавчу науково-практичну конференцію  «Трускавець в контексті галицького триміста: історія, перспективи» та запрошує взяти участь у роботі конференції!

Конференція відбудеться 13 червня  2017 року в приміщенні музею міста-курорту Трускавця за адресою: майдан Січових Стрільців,2.

Реєрестраціяо 10-00. 

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: