Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Публікації по темі "БОРИСЛАВ"


  • Борислав: Еко-місто чи еко-безлад?

    21216275 1465535663493541 1667025454 oДуже популярним сьогодні є слово «еко». Еко-харчування, еко-свідомість, еко-дім, еко-транспорт, еко-туризм тощо.  Маємо в Бориславі комунальне підприємство «Еко-місто», засноване на початку 2004 року Бориславською міською радою. Як йому вдається і чи вдається взагалі відповідати своїй назві, – вирішувати вам.

    Раніше підприємство знаходилось на вулиці Братів Лисиків – на базі колишнього комбінату комунальних підприємств. Віднедавна воно займає приміщення колишньої міської лазні. За цей час тут облаштували адміністративний офіс, встановили опалення дровами, облаштували території. За 13 років на підприємстві змінилось сім керівників. Від серпня 2013 року ним директором є Михайло Щербанік. Нині  тут працює 80 працівників.

    Основний вид діяльності підприємства – прибирання сміття, боротьба із забрудненням та інші види діяльності: лісівництво, нафтовидобування, торгівля, перевезення таксі, будівництво (доріг і автострад в тім числі), організація відпочинку, ритуальні послуги тощо – зазначено в Єдиному Державному Реєстрі.

     

    Чистота вулиць

    Задля об'єктивного оцінювання роботи підприємства, інформаційна сторінка F4S на Facebook провела соціологічне опитування з приводу чистоти міста. В середньому бориславці дали місту два  бали з десяти.

    Прибирання міста сплачується з міського бюджету. Встановлення локальних смітників на вулицях, зупинках і алеях – також прерогатива міста. «Еко-місто» ж відповідає за вивезення сміття з локальних смітників та дорожніх заметів. І якщо пішохідні доріжки виглядають ще прибраними, то за ними на траві чи в кущах нескладно знайти сміття. І з його вигляду так само нескладно визначити як давно воно там лежить.

    Робочий графік прибиральників -  від 6 до 13 години.

     

    Як поводитись зі сміттям

    Одна з основних ознак екологічного міста – сортування сміття. Окрім екологічної вигоди, здавання вторинної сировини є ще й прибутковим. Щербанік Михайло каже, що не може займатись, зокрема, пластиковим сміттям, бо не має необхідної техніки для його вивозу. Попри це «Еко-місту» у 2020 році обіцяють виділити п’ять гектарів  для сміттєзвалища. Пан Михайло запевняє, що, якщо процедура виділення землі відбудеться, він облаштовуватиме сміттєвий полігон за усіма правилами і нормами, передбаченими законодавством.

     

    Дороги

    Колись Борислав мав шляхо-будівельне управління та асфальтний завод. Тепер тут – чи не найгірші дороги в регіоні. Дорожники «Еко-міста» можуть здійснювати тільки поточний (ямковий) ремонт доріг, але для капітального ремонту не мають відповідної техніки.

    Взимку в обов’язки дорожньої бригади «Еко-міста» входить боротьба з ожеледицею та очистка доріг від снігу. Посипання доріг здійснюється пісково-соляною сумішшю. Підприємсто має трактор МТЗ-82, що чистить дороги, посипає, косить траву. Але директор підприємства каже про неефективність трактора. За його висновками, економніше посипати дороги за допомогою самоскида і двох хлопців з лопатами.

    Цієї зими від жовтня до  квітня  підприємство придбало піску і солі майже на 100 тисяч гривень.

    З техніки підприємство має ще трактор «Білорус», який може прибирати тротуари і паркові алеї. Ще одне поповнення техніки має бути в жовтні, якщо підприємство виграє мікро-проект.

     

    Інші джерела надходжень та обов’язки

    «Еко-місто» надає ритуальні послуги, адже всі кладовища міста перебувають на балансі підприємства. Також воно збирає кошти з підприємців, які торгують за межами території бориславського ринку (за прибирання території). Також на сесії десятого  серпня депутати проголосували за дофінансування підприємства на 960 тисяч гривень. 600 тисяч гривень воно винне Дрогобицькій державній податковій інспекції.

    Щодо обов’язків. «Еко-місто» повинно встановлювати дорожні знаки згідно з приписами ДАЇ. За словами пана  Щербаніка, знаки закуповують через Prozorro.

    КП «Еко-місто» також є власником 25 відсотків  акцій ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Еконафтогаз». Пан Щербанік, щоправда, стверджує, що це підприємство не є прибутковим, тому надходжень від нього немає.

    Ще одним обов’язком, покладеним міською радою на «Еко-місто», є контроль за популяцією вуличних собак. Директор підприємства каже, що місто вже давно не виділяє кошти ні на стерилізацію, ні на вакцинацію тварин, тому він не робить нічого для вирішення цієї проблеми. Про нещодавню акцію безкоштовної стерилізації в Дрогобичі знав, але не мав можливості собак туди доправити. Натомість показав нам кошторис майбутнього притулку для собак та запевнив, що це питання розлядатимуть на наступній сесії міської ради.

     

    Куди списують державне майно?

    2012 року в Бориславі проводили капітальний ремонт вултць Трускавецької та Шевченка. Старі бордюри тоді завезли на вуицю Братів Лисиків – поблизу колишнього комбінату комунальних підприємств. Першого серпня цього року активісти помітили, як вночі до приватного будинку на вулиці  Котляревського було привезено старі радянські бордюри. Працівники казали, що не знають звідки та чиї це бордюри, але повідомили, що самі неоднорозаво купували подібну державну власність, як в Бориславі, так і в Дрогобичі. Пан Щербанік до того ж запевняє, що жодні бордюри не числяться на балансі підприємства. То що, кожен може собі їх взяти?

     

    Борислав - охайне місто: чи це можливо?

    Щопонеділка в міській раді відбуваються наради за участі керівників комунальних підприємств. Зокрема нещодавно Степан Танчинець, директор фірми-перевізника сміття в Бориславі ДВ «Еко-світ», пояснив нам, що в Бориславі немає відповідальної сторони за вивіз гілок, скошеної трави, листя. І що це не входить в обов’язки «Еко-світу». Також він сказав, що що фірма-перевізник згідно з угодою не зобов’язана сортувати сміття, але запевнив, що буде на кожному сміттєвому майданчику встановлювати контейнери для пластику з власної ініціативи.

    В свою чергу КП «Еко-місто» та КП «Зелене господарство» повинні домовлятись про вивіз гілок та трави, з яких «Зелене господарство» може робити біо-гумус і використовувати його для міських клумб. Тим самим економити кошти міста на закупівлі грунту та дбати за чистоту в місті.

     

    Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №8 (22) від 23 серпня

  • БОРИСЛАВСЬКИЙ ПАРК. ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

    b15Від третього січня 2016 року на посаду КП «Бориславський міський парк культури і відпочинку» призначено нового директора – голову ГО «Спілка воїнів АТО міста  Борислава» Ігора Сагана. Разом з занедбаним, розкраденим і знищеним  парком директор отримав три катамарани, бензокосарку та 230 тисяч гривень боргів перед державою та колишніми працівниками.

    Новий етап

    Таким занедбаним парк був через те, що був на госпрозрахунку. А можливостей заробити підприємству самому на себе за відсутності атракціонів  фактично немає... Тепер парк фінансують з міського бюджету (на заробітній фонд). Також з нього у 2017 р. на «реконструкцію Зеленого театру» передбачено виділити кошти в сумі 598 тисяч  гривень.

    На початку березня наш кореспондент спілкувався з новообраним директором. Тоді в парку було не прибрано і майже безлюдно. Пан Ігор тоді з головних етапів плану порятунку парку виділяв виплату заборгованостей, наведення ладу та перекриття даху Зеленого театру.

    - Щодо першого, то 170 тисяч гривень з 230 вже виплачено.

    - Наведення ладу – справа нелегка, адже територія парку досить велика. На сьогодні КП має двох своїх прибиральників, трьох прибиральників дає центр зайнятості. Навесні  прибрати парк до Великодня допомагали КП «Муніципальна варта» та ГО «Спілка воїнів АТО Борислава». Організовувати тоді загальноміську толоку директор не ризикнув через велику кількість на території битого скла та використаних шприців.

    - Реконструкція Зеленого театру (сире  та прогниле від даху до підлоги  приміщення, яке швидше нагадує оформлення відомої гри «Сталкер») розпочнеться в середині липня. Тих грошей, що мерія на неї виділила, вистачить на заміну даху і підлоги. З дошками панові  Ігору допомагає Дрогобицьке лісництво.

    Сказано –  зроблено

    «Все, що відбувається в парку, основане на благодійності та допомозі небайдужих мешканців міста. Стукаємо в двері і просимо. Спочатку люди дивувались: невже є хтось, хто готовий в парку щось робити. Тепер, коли люди бачать перші результати, – допомоги більше. Рухаємось маленькими кроками, але впевнено і разом. Були люди, які казали, що парк неможливо відродити. Тепер їх думка змінилась. Мабуть, вони не врахували факт побудови  в нас громадянського суспільства. – каже директор. – Згрубша я не задоволений результатом. Парк має вийти на рівень самоутримання».

    Найбільшою проблемою парку було озеро. Через забитий стік вода роками затоплювала територію парку. За підтримки КП «Водоканал» стік прочищено.

    Допомагають парку й інші комунальні підприємства («Зелений світ», «Бориславсвітло», «Муніципальна варта»), громадські організації («Бориславський рибальський клуб», «Наш дім – Борислав», «Спілка воїнів АТО»),   підприємці, невідомі меценати. Завдяки небайдужим людям парк тепер чистий, встановлено нові і відремонтовано старі лавочки, підсвічено пам’ятник Адаму Міцкевичу, зрізано аварійні дерева (за рекомендаціями та під наглядом львівського експерта з екології) та висаджено  молоді деревця, облаштовано волейбольний майданчик (усі спортивні майданчики буде зосереджено в одному місці. Це сприятиме спілкуванню молоді і залученню її до спортивного життя), пофарбовано нафтові качалки, встановлено таблички з надписом «Не смітити».  Мер міста обіцяв виділити з екологічного фонду Борислава кошти на малі смітники (30 штук).

    Парк стає центром сiмейого відпочинку

    Від 28 травня щонедiлi в міському Парку культури та відпочинку відбуваються різноманітні заходи, в яких активну участь беруть творчі колективи бориславців. Зараз на території парку можна попити кави, в святкові дні скуштувати  хот-доги від Благодійного Food truk-у  (Благодійний фонд Володимира Копиняка) та інші смаколики, дітям – розважитись на переносних атракціонах.

    Активною є  сторінка Бориславського парку мережі Facebock, яка має вже понад тисячу друзів. На ній підписників інформують  про виконані роботи, застороги, подяки всім, хто долучається до благоустрою, анонси культурно-розважальних подій в парку тощо.

    Плани на близьку та віддалену перспективу

    «Оскільки площа нашого парку є дуже велика, надалі ми облаштовуватимо парк за секторами – говорить директор.   Один з таких секторів - озеро, окраса парку. Один з його берегів плануємо засипати піском і зробити літній пляж, всередині облаштувати фонтан. Купатись в озері буде заборонено. Лише – ловити рибу та плавати на катамаранах. Благоустроєм та охороною озера та  території навколо нього опікуватиметься Рибальський клуб.

    На частині території парку недалеко від озера в рамках проекту «Галицька Каліфорнія» та за  підтримки Євросоюзу буде збудовано музей нафтового промислу у вигляді нафтової вежі. Це притягне до Борислава туристів та змусить місто і парк зокрема відповідати майбутньому музею.

    В Зеленому театрі плануємо  проводити дискотеки, свята, фестивалі. Творчої молоді вистачає. Тут же ж виділимо приміщення для директора та охоронців. Охоронців парк матиме від Муніципальної варти, яка вже має ліцензію на охоронну діяльність».

    Також в найближчих планах - відновлення моста на вулиці  Шкільній, реконструкцiя доріжок, бігової передовсім, створення алеї випускників, де кожна школа чи окрема людина зможе взяти участь у її засадженні, алеї сакур, будівництво  нового туалету. Міський голова  ще навесні  дав завдання панові Ігору розробити кошторис для будівництва нового туалету вартість – близько 30 тисяч гривень). За паркові кошти. Це при тому, що в місті немає жодної громадської вбиральні.

    Iгор Саган брав участь в круглому столi на тему поводження з твердими побутовими відходами. Там він заявив, що парк охоче почне сортувати смiття i показуватиме тим самим позитивний приклад усiм мiстянам. Задля цього  поблизу парку компанія-переробник  сміття в Бориславі ДВ «Еко-світ» встановить перші в місті контейнери для сортування сміття.

    Також директор, як і кожен кожен бориславець, хоче, щоб в парку було чим зайнятись і діточкам, і молоді, і дорослим. Йдеться про встановлення нового дитячого майданчика, скейтпарку та канатної дороги. У цьому та інших питаннях він не відмовиться від допомоги в написанні грантів, від слушних порад, ідей, дій. Завжди відкритий до співпраці. Найвища мрія – облаштування тут справжніх атракціонів, чого нема не тільки в сусідніх курортних містах, а й у Львові. Тим паче, що територія парку дозволяє. Був би лише інвестор…

    Юлiя ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

     

     

  • Закрити мали б ще 9 років тому: що потрібно знати про броницьке сміттєзвалище

    завантаженняТільки-но вчора прозвучала інформація, що прем’єр-міністр взявся допомагати Львову вирішувати сміттєву проблему, як уже сьогодні через ЛОДА «активно» приступили до вирішення.

     

    Ні, прем’єр-міністр не придумав як за одну ніч збудувати сміттєпереробний завод. Все простіше – сміття привезуть нам.

  • Ми працюємо для Вас!

    w 100 1Дорогі друзі! Сьогодні, 12 травня, вийшов у світ п’ятнадцятий номер «ДрогМедіа». Особливий він тим, що це перший номер 2017-го року й перший у якісно іншому, новому форматі. Сьогодні в газеті над тим, щоб ви отримували якісну, об’єктивну, актуальну, різносторонню інформацію працює  майже два десятки журналістів, юристів, громадських діячів з Дрогобича, Трускавця, Борислава та Стебника.

  • "ТВОЄ-радіо": 10 років в ФМ-ефірі!

    tt 1Уляна Салій, Тарас Богун, Оля Грищенко-Біла, Єва Райська (та, яка в Мар'янка), Роксолана Буяк, Ігор Іванович (той, що Дьорка), Борис Стефанків, Богдан і Наталя Ковальчини - це, здається, не повний перелік імен тих, хто вже 10 років творить наше ФМ-сьогодення. Вони - команда ТВОГО-радіо.

  • “750 разів до Львова”: хто, де і що купував за наші з вами гроші?

    big 1134

    У попередніх номерах “МД” ми говорили про публічні закупівлі у Дрогобичі, Трускавці, Стебнику та Дрогобицькому районі. Сьогодні продовжимо тему: йтиметься про Борислав та Східницю.

  • «Від війни плачуть»

    w 6 124 серпня з нагоди Дня незалежності України в Бориславі, на літній сцені міського парку, відбулась дещо незвична для міста подія – прем’єра театральної постановки театру “КАНТ” «Від війни плачуть».

    Війна очима дітей

    «Четвертий рік війни. Ми почали до неї звикати. Ми майже припинили допомагати армії. 
    Але є матері, жінки і діти, які й надалі  моляться  та чекають, які ніколи не забудуть...
    За основу постановки ми обрали книгу ізраїльської поетки Тірци Атар, бо вона ще маленькою дівчинкою пережила воєнні дії у своїй країні. Адже всі війни однакові. Адже  всі діти мають  жити в мирі та бути щасливими. Й маленькі українці зокрема» - так юні театрали запрошували відвідати виставу.

    Як уже згадувалось, вистава створена на основі поетичної збірки Тірци Атар «Від війни плачуть», виданій “Видавництвом Старого Лева”. Музичний супровід та пісні (з  незвичним поєднанням автентичного вокалу, струнно-смичкових інструментів, гітари та джембе) – “КАНТ-band”. Постановка  Ірини Панів, студентки акторського відділення Київського національного університету культури та мистецтв.

    Вистава переносить глядача на ігровий майданчик, де діти роблять звичну для себе справу – бавляться.  Бавляться  та сміються. А потім згадують своїх татів, що зараз на війні, - і сміх переходить у  плач. У війну діти бавитися не хочуть… «Набридла та війна». Завершується вистава оптимістичною піснею «Пташечка». Автор збірки цю поезію  написала в дитячому віці. «Скоро настане Мир на Землі» - таке послання розносить маленька пташечка всьому світу. Наприкінці вистави до іграшкових пістолетів, залишених акторами на землі, підходить маленький хлопчик і починає ними бавитись. «Він думає, що війна – це гра, де роблять паф-паф, піф-піф. Можливо, це й так, але тоді вона страшніша в мільйон разів» (Тірца Атар).

    Ірина Панів у виставі  дотримувалась принципу статики, діалоги та монологи акторів побудовані та озвучені «від свого імені». Мета постановки -  передати глядачеві думки дітей про війну, особисте бачення та емоції  юних акторів (їм від 10 до 17 років). І їй це вдалось. На репетиції актори плакали. Присутні на виставі - також.

     

    Учасники дійства  про постановку

    Ірина Панів, авторка постановки, акторка: «Коли я почала працювати з цим матеріалом, ще цілком  не уявляла кінцевого результату. Ідеї приходили до мене в незвичних місцях: на автобусній зупинці, у крамниці, і - найчастіше - під час репетицій. “KANT-band” разом з акторами мені в цьому дуже допомагали. Ось так з'явилась на світ ця маленька, але важлива робота. Люди звикли до війни. Ми хотіли їм про неї нагадати. Мені було важливо, щоб діти-актори в постановці не виконували ролі дітей, а були ними. Останню мізансцену я написала сама, її немає у авторки книжки. Я вважала: якщо діти висловлять власну думку про війну, то люди замисляться й переживуть певні емоції, які, можливо, наштовхнуть глядача на справжні вчинки».

    Ярослав Пиж, художник “КАНТу” та перкусіоніст: «Мабуть, романтикам до вподоби цей час. Все це схоже на те, як прокидається велика дитина, і ти можеш побачити саме той момент, коли вона розплющує очі і починає плакати, а ти маєш можливість не стояти осторонь, а підтримати її - словом та ділом. Вона ще довго лежатиме в колисці. Різні люди   будуть її заколисувати. На мить вона знову засне. А потім остаточно прокинеться. Але прокинеться вже сильною, без гнилої пуповини. Я просто хочу сказати, що радий бути частинкою тих змін, які відбуваються у нас в державі, і зокрема, -  в моєму Бориславі».

    Юлія Садова,голова ГО «Платформа КАНТ», учасниця” KANT-band”:«На репетиції зі мною приходила моя донька. Після пісні «Пташечка» вона запитала: «Мамо, це правда?» - «Що?» - «Що війна скоро закінчиться» - «Так».

    Маємо надію...

    Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №9 (23) від 08 вересня

     

  • «Любім того, хто поряд є, Того, хто просить, хто дає»: добровільні помічники війську в Бориславі

    16473593 1824422487822344 4667258124392007626 nВолонтерський рух у Бориславі розпочався одразу з початком війни. Громадські організації та окремі волонтери своїми шляхами та методами, а частково – спільними координаційними діями - вже третій рік допомагають нашим воїнам обороняти країну. Необхідні речі передають окремим батальйонам або конкретним бійцям з Борислава та навколишніх сіл.

    Однією з перших, хто продовжив волонтерську активність після Майдану, була ГО «Самооборона Борислава». Кошти збирали з міщан, долучались українська діаспора та закордонні благодійні організації. У такий спосіб наші бійці отримали бронежилет, приціл, тепловізор, берці, одяг, ліки, продукти харчування та інші необхідні речі. Голова організації Роман Деленгевич розповідає: коли приїздили з допомогою в частину напередодні виходу на лінію фронту, деяких воїнів держава навіть гідним взуттям не могла забезпечити - за взуття їм служили гумові капці.

    Від поповнення мобільних телефонів – до ліків на передову

    Активно висвітлюють волонтерську діяльність на Facebook-сторінці «Любім того, хто поряд є, Того, хто просить, хто дає» Таня Савчин та Наталя Бігей. Дівчата співпрацюють з ГО «Патріоти ОСА». Свою допомогу вони розпочали з поповнення мобільних рахунків хлопцям з АТО. Знову ж таки, відзначають величезний внесок благодійних організацій та наших заробітчан у Німеччині, Польщі, Італії…. На фронт передають каву, цигарки, лимони, засоби гігієни, одяг, ковдри та, головне, -  ліки. Зі слів Тані Савчин, багатьох необхідних на лінії фронту лікарських препаратів та інструментів немає в аптечці парамедика (бракує навіть бинтів і пластирів). А за допомогою переданих з Європи в якості гуманітарної допомоги ліків, на фронті врятували не одне життя. Дівчата не збирають кошти з людей. Гроші на пересилання ліків отримують зі здачі вторинної сировини – скла та пластику. Таким чином були розчищено  не одну відпочинкову зону  в Бориславі. Також вони відзначили внесок Юлії Сабат в інтернет-поширенні інформації, і згадали про восьму  школу. Її вчителі, учні та їх батьки неодноразово долучались до спорядження відправлень домашніми закрутками, спільно наліпленими варениками, маскувальними сітками тощо.

     

    Внесок губицької громади

    Про допомогу губицької громади розповів волонтер Тарас Багрій. 2014 року Ольга Денисова організувала спільноту «Совість». Семеро  дівчат на волонтерських засадах шили на базі Бориславської швейної фабрики військовий одяг, маскувальні костюми та сітки, білизну. Громада цього мікрорайону, разом з мікрорайоном  Баня та селом Попелі, організовували в місті такі заходи:  «Свято пампуха», «Куліш», «Солодкий стіл на Покрову». На зароблені кошти було придбано тепловізор. На базі Палацу Культури проводили майстер-клас «Писанка» (писанки їхали на фронт нашим воїнам). Також активісти отримують кошти шляхом збору вторинної сировини. Тарас Багрій неодноразово фасував особисті аптечки для кожного солдата. Медикаменти надавала аптека № 126. Також відзначено постійний внесок у волонтерство Бориславського нафтогазовидобувного управління.

    Щодо навколишніх сіл, то варто відзначити ГО «Самооборона Новий Кропивник", яка збирає кошти і передає на Схід продукти харчування та засоби гігієни.

    Активно долучаються до волонтерства і церкви. Зокрема, допомагають збором продуктів та одягу. Зібрані в Бориславі шуби перешивали у Трускавці на камізельки. Кожен волонтер, з яким ми спілкувались, відзначав військового капелана - представника церкви Євангельської віри Михайла Дрена. Він власним транспортом доправляє допомогу на Донеччину.

    Земельні питання воїнам допомагає розв’язувати  депутат Андрій Бігей, який сам служив в зоні АТО. Хоча в Бориславі з отриманням землі проблем немає. Трапляються  навіть випадки, коли військові з Дрогобича, після майже двох років боротьби з місцевою владою, отримували землю в Бориславі.

     

    Реабілітація військових

    Не найкращою сьогодні є ситуація  з реабілітацією військових. Передовсім це стосується відсутності професійної психологічної допомоги. На волонтерських засадах психологічну допомогу охочим бориславцям надавала Ольга Мицак зі Стебника.

    Юридичну - Бориславське бюро правової допомоги Стрийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

    «Самооборона Борислава» домовлялася із трускавецьким санаторієм «Молдова» та дельфінарієм про безкоштовний відпочинок у басейні бійців із сім’ями. Разом зі «Спілкою воїнів АТО» та іншими волонтерами  щороку організовують свято Миколая. Допомогою сім’ям активно займаються Таня Савчин і Наталя Бігей.

     

    «Борімося – поборемо»

    І на завершення. У Бориславі є два брати, яких місцеві мешканці називають «легендарними» братами Когутами. Це Олег та Микола з організації «Борімося – поборемо». Вони особисто здійснили двадцять поїздок на фронт. Допомагали в першу чергу хлопцям з Борислава, Східниці, Ясениці, Попелів. Передали на передову чотири машини (подаровані місцевими підприємцями та відремонтовані спільними силами). Микола Когут розповідає: «Потреба в амуніції на початку війни була надзвичайна. ЗСУ видають солдату одну форму на півроку. А реально вона зношується за два місяці. Тоді як ту форму, яку переслали із США, солдати можуть носити протягом усієї служби».

    Близько 50 бронежилетів поїхало завдяки братам Когутам на Схід. А з ними - вода і пальне, одяг та їжа. Особливо чисельна допомога перед Різдвяними та Великодніми святами. Машина з передбаченим максимальним завантаженням півтори  тонни, бувало, переїздила всією  Україною з вагою три з половиною тонни.

    Відчутно, що останнім часом допомоги поменшало, - усі звикли до стану війни. Люди вважають, що коли добровольці переведені на контрактну службу і отримують аж 12 тисяч гривень, це означає, що вони вони екіпіровані усім необхідним.

    Серед підприємців, які активно долучались до допомоги військовим, Микола Когут відзначив Миколу та Івана Коваликів, Ігора Михаця, Володимира Голуботовського, Романа Яворського, Андрія Воловця та інших. Вагомою, на його думку, є допомога від населення Борислава, Східниці та навколишніх сіл. Це і підприємці, і робітники та пенсіонери. «Я пишаюся нашими людьми, які, не маючи можливості узяти зброю в руки, допомагають відстоювати незалежність України таким чином», - зізнається Микола Когут.

    Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №8 (22) від 23 серпня

     

  • «Оріана»: сиротинець і садочок?

    4b2ae4b97ba98f3b829188cce4718334 600x480Збільшення мінімальної заробітної платні в Україні призвело до низки змін у структурі фінансування бюджетних установ. Зокрема, це торкнулось дитячого будинку «Оріана» у Бориславі. Адже фінансування цього закладу здійснюється через централізовану бухгалтерію Бориславського відділу освіти. А в скарбниці міста, як завжди, катастрофічна нестача  коштів. Тепер заклад перебуває у першому списку ризиків скорочення.

     

    «Оріана» - сиротинець відкритого типу

    Сиротинець, заснований 1993 року, знаходиться на вулиці Шевченка 107, у приміщенні колишнього дошкільного закладу №10. У закладі виховуються діти віком від 3 до 18 років, функціонують три групи: дошкільна, молодша і старша шкільна. Це переважно дітки-сироти, напівсироти, дітлахи із малозабезпечених та неблагонадійних сімей.
    Діти шкільного віку відвідують СЗШ №3, спортивну школу, школу мистецтв, драматичний гурток, вокальний ансамбль «Оріаночка». У дитячому будинку плідно працює гурток «Умілі руки», доробками вихованців якого прикрашено зали, коридори та кімнати закладу. Виставки дитячих робіт неодноразово відбувалися у міському краєзнавчому музеї. Вихованці беруть активну участь у всіх заходах ЗОШ № 3 та міських святах.

    «Оріана» є будинком відкритого типу. Там створено всі умови, аби вихованці мали не лише щоденний затишок і тепло, навчання та розвиток, але й згодом змогли знайти своє місце в житті. Адже часто такі діти не знають, як себе відчувати та поводитися у зовнішньому світі.  Не останню роль тут відіграють наставники від Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ. Координатор проекту «Одна надія» (проект започаткував  практику наставництва ще 2009 року в Києві)  Євген Осипчук наголошує: «Найважливіше в наставництві – це постійність. Не може бути такого, що набридло чи поганий настрій - і я не піду. Бо дитина чекає, а її інтереси – понад усе. Вона отримала серйозну травму, яку витримає не кожен дорослий, і завдання наставника – допомогти їй це пережити».

    Кожна дитина «Оріани» має такого наставника, який допомагає морально, юридично та  може підставити дружнє плече.

    Будинок та подвір’я «Оріани» є чистими та впорядкованими. Директор (Ірина Костира,  22 роки на посаді керівника) зуміла налагодити мережу зв’язків з меценатами місцевого та зарубіжного рівнів.

     

    Скорочення персоналу

    Зараз у державній системі опіки проходить реформування дитячих будинків на користь альтернативних форм соціалізації. Діти, позбавлені батьківського піклування, можуть виховуватися в опікунів, дитячих будинках сімейного типу, фостерних сім’ях. За кордоном є ще практика сімейної медіації, спрямована на попередження поширення сирітства шляхом допомоги неблагополучним сім’ям.  

    Ми відвідали «Оріану» у серпні, саме в період очікування на скорочення, - погодьтеся,  болісний період для персоналу. Поспілкувалися з вихователями – це добрі, привітні та розумні люди. З директором говорили про ситуацію зі скороченням та вирішення  проблеми. Перше питання, яке логічно виникає, - чому?

    Дитячий будинок розрахований на 30 дітей. Зараз їх 18.  Наступного року кількість зменшиться до 12-ти. У зв’язку з економією вийшов наказ про об’єднання груп. Персонал планують скоротити вдвічі. «Із семи вихователів залишаться троє. За двадцять років  утворився дуже тісний зв'язок між нами та вихованцями. Ми разом обідали на Святу Вечерю, снідали на Великдень. Неділя, вихідні дні – ми завжди тут. Окрім того, роботу 45-літньому спеціалісту вузького профілю знайти у Бориславі складно» - говорить Ірина Костира.

     

    Які варіанти є у бориславських сиріт?

    Є в Бориславі дитячий будинок сімейного типу, створений сім’єю християн-баптистів. (ДБСТ – альтернатива інтернату. Окрема сім'я бере на виховання та спільне проживання не менш як п’ятеро дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Фінансування ДБСТ відбувається з місцевого бюджету). Там виховуються п’ять дітей з прилеглих до Борислава сіл. П’ятого вересня 2017 року цьому будинку виповниться рік.

    Щодо всиновлення, то не так легко знайти охочих... «Переважно хочуть маленьких дітей – адже чим більша дитина, тим більше їй потрібно тепла і любові, щоб переважити негативний досвід минулого. За всю історію «Оріани» тільки двох дітей усиновили» - каже директор пані Ірина. Складною є сама процедура усиновлення, але баталії ведуться тільки за здорових немовлят. «Переважна більшість бездітних пар хочуть усиновити здорове немовля до року. Кількість охочих батьків надто  перевищує кількість немовлят. Відповідно, кожна ланка, що стикається в роботі з таким немовлям, може бути задіяна у корупційній схемі. В пологових будинках, службі у справах дітей, в судах, що ухвалюють рішення стосовно позбавлення батьківських прав, працюють різні люди. Хтось чесний, хтось не зовсім, а хтось зовсім ні», - розповідає представник доброчинної організації “Львівська освітня фундація” Анна Решетник. - Основним завданням суспільства має бути недопущення потрапляння дитини в інтернат. Там можуть працювати добрі й турботливі люди, але сама система колективного виховання дуже часто є нищівною для особистості дитини. Велику увагу варто приділяти роботі із сім’ями в складних життєвих обставинах».

    Щодо корупційних схем. Пан Микола з Борислава десять  років тому особисто стикався з корупційною складовою в суді під час усиновлення дитини зі Львова. Зокрема,  суд кілька разів повертав йому документи через неточності. Справу з усиновленням вирішили лише після того, як судді було виплачено “винагороду” в розмірі 600 умовних одиниць.

     

    Що ж далі із сиротинцем?

    Якщо скасувати корупційні складові і спільно працювати над недопущенням дітей до сирітства, потреба в інтернатах рано чи пізно відпаде. Скажімо, Словаччина цього досягла за 25 років. Що буде з «Оріаною» і який вихід з нинішньої ситуації бачить директор сиротинця? Пані  Ірина вважає, що зменшення кількості дітей у дитячому будинку – ознака покращення суспільства, і діткам, поза всіляким сумнівом, краще жити в сім’ях. А  оскільки «Оріана» колись була дитячим садочком, є доцільність його відновлення на частині території сиротинця. Тим більше, що умови дозволяють. А випадки поєднання дитячих будинків та садочків в Україні вже є.

    Заступник Бориславського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради  Роксолана Герасимів каже: «Про закриття дитячого будинку нині не йдеться. Штат працівників буде приведено у відповідність до кількості дітей від першого  вересня. Працівники, що потраплять під скорочення, будуть працевлаштовані. Можливість відкриття садочку на цей рік не ми не розглядаємо. Але приміщення і площі гарні. І якщо юридично це дозволено, то, можливо, ми надамо ці площі під садок. Можливо, навіть приватний. Потреби в нічних групах у Бориславі немає. Приміщення нікуди не передаватимемо».

     

    Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №9 (23) від 08 вересня

     

  • 25 червня під час похоронної процесії сталось ДТП

    25 червня під час похоронної процесії сталось ДТП. Водій жигулі «вісьмірки» наїхав на двох воїнів АТО, які разом з колоною проводжали в останню путь свого побратима Андрія Луціва, що загинув під час бойових дій в Авдіївці 21 червня.

    «Ми стояли в похоронній колоні, проводжаючи Андрія на кладовище. Рух був перекритий. Але водій зеленої «вісьмірки ВАЗ 2108» на це не зважав. Шофера авто попросили пропустити процесуальну колону, але він продовжував їхати далі. Двоє наших побратимів опинились на капоті його машини. Шофер представився архієпископом і сказав, шо його треба відпустити, на що отримав відмову. Ми заблокували рух машини, викликали поліцію» - розповідає очевидець події воїн Тарас.

     «Архієпископом» виявився владика Костянтин Миськів Архієпископ Львівський і Галицький Апостольської Православної Церкви (АПЦ), яку всі православні церкви в Україні вважають сектою. До АПЦ служив в УПЦ КП. На сторінці facebook зазначено, що родом він із Дрогобича та працює помічником-консультантом народного депутата України у Верховній Раді України. Поліція склала два протоколи та повезла п. Костянтина на опосвідчення.

    Зі слів офіцера поліції, дві медекспертизи в Бориславі та Трускавці показали відсутність алкоголю в крові. За час його відсутності невідомими особами було пробито два колеса в машині «архієпископа» та зламане кермо.

    Юлія Гасій

  • Антикорупційний тренінг – у Дрогобичі! Реєструйтесь

    мд змін13 червня у м.Дрогобич на базі видання «Медіа Дрогобиччина» пройде антикорупційний тренінг для журналістів, громадськості. Під час тренінгу йтиметься про роботу із відкритими даними, про те, як контролювати владу, про те, як і де «шукати зраду».

    Тренерами виступлять:

  • Безтендерний «Мажор», ФОП Тіна Кароль і фірма, пов’язана з заступником

    caf8af4bd6429227e8ec9686eba4898aГоворимо про «улюбленців» Борислава і Трускавця

    У попередньому номері МД ми розповіли про «допорогових улюбленців» Дрогобича.На цьому не зупиняємось. Сьогодні вашій увазі – такі ж улюбленці Борислава та Трускавця.

    Борислав

    Одразу, щоправда, варто зазначити: ще на початку року рішенням виконавчого комітету у Бориславі ухвалено рішення, згідно з яким поріг закупівель, які йдуть на тендер, суттєво знижено (30 тис.грн. на товари і 100 тис.грн. на послуги), а тому допорогових улюбленців у Бориславі, порівняно з іншими містами регіону, суттєво менше. На мільйони гривень.

    Однак, деякі таки залишились. Хто вони?

    З’ясуймо спільно. Отож:

    Загальна кількість закупівель в місті з початку цього року сягла суми 26 млн 205 тис. грн.

    З них на відкритих торгах пішли закупівлі на суму лише на суму 2 млн.  703 тис.грн.

    Допорогові закупівлі – 3 млн. 763 тис.грн.

    Переговорна процедура – 4 млн. 296 тис.грн.

    Переговорна процедура за нагальною потребою (теплопостачання та ін)  – аж 11 млн 207 тис.грн.

    Процедура звітування про укладений договір – 4 млн. 235 тис. грн.

    А тепер перейдімо до, власне, «улюбленців» (тих, що отримують підряди і замовлення без тендерів).

    В першій десятці:

    КП «Бориславтеплоенерго» - 8 договорів на загальну суму 8 млн. 496 тис.грн (шлях закупівель – переговорна процедура за нагальною потребою);  ТОВ «Львівгаззбут» - 4 договори на суму 3 млн 486 тис.грн (переговорна процедура та звітування про укладений договір); ПАТ «Львівобленерго» - 9 договорів на суму 3 млн. 439 тис.грн (переговорна процедура за нагальною потребою і звітування про укладений договір); ДП «Екранбуд» ТОВ «Екран» - 6 договорів на загальну суму 1 млн 160 тис.грн (всі замовлення - допорогові закупівлі, яка йшла через тендер, про що поговоримо згодом); КП «Господарник» - 1 договір на суму 989  тис.грн (переговорна процедура за нагальною потребою); КП «Бориславводоканал» - 5 договорів на загальну суму 716 тис.грн (процедура звітування про укладений договір); МКП «Мажор» (процедура звітування про укладений договір, фірма депутата Дрогобицької міської ради В.Тюски, яка отримала таким же чином підряди у Дрогобичі) - 2 договори на суму 555 тис.грн; ТОВ «Овочі-фрукти» - 4договори на суму 370 тис.грн (лише одна з цих закупівель – відкриті торг, решта – допорогова закупівлі).

    Варто відзначити, що завдяки рішенню виконкому більшість допорогових закупівель йде через торги.

    До прикладу, розглянемо підрядника ДП «Екранбуд» ТОВ «Екран». Він отримав 6 замовлень на загальну суму 1 млн. 600 тис. грн.

    Перший підряд – ремонт доріг (щоправда – яких саме - не вказано)на суму 199 тис.900 грн. Шляхом торгів ціна понизилась до 180 тис. грн. В торгах брало участь також ПП «Асфальтбуд».

    Другий – ремонт вулиці Міцкевича. На торгах була лише ця фірма. Вартість ремонту, відповідно, знижено лише на 3 тис. грн. – зі 199 тис. грн до 196 тис.грн.

    Третій – поточний ремонт вулиці Володимира Великого. На торги заявився лише ДП «Екранбуд» ТОВ «Екран». Вартість ремонту знижено на 3 тис. грн. – зі 199 тис грн до 196 тис.грн.

    Четвертий - вулиця Дрогобицька. Ситуація та ж – на торги заявилась лише одна фірма. Варітсть понижено на 3 тис. грн. - зі 199 тис. грн. до 196 тис.грн.

    П’ятий – вулиця Бандери. Ситуація ідентична - на торги заявилась лише одна фірма. Вартість понижено на 3 тис. грн - зі 199 тис. грн. до 196 тис.грн.

    І шостий – вулиця Коваліва. Як ви зрозуміли, картина така ж. Вартість понижено на 3 тис. грн - зі 199 тис. грн. до 196 тис.грн.

    Загалом, вдалось зекономити 34 тисячі гривень. Претензій до замовника – КП «Еко-місто» -  виникати, за  великим рахунком, не мало б. Адже ремонт доріг (навіть допороговий), на відміну від Дрогобича, йде через тендер. Тепер справа за підрядниками – беруть вони участь чи ні. Якщо ні – роботи виконує фірма зі Стрия.

    Натомість, про Центральну міську лікарню Борислава цього сказати не можна – півмільйона гривень на реконструкцію приміщень поліклініки Бориславської ЦМЛ депутатській МКП «Мажор» віддано без жодних торгів – шляхом процедури звіту про укладений договір.

    Взагалі ж, при закупівлях на суму 5 млн.493 тис. грн, процедуру  торгів Бориславська ЦМЛ використала усього один раз  - купуючи крупу на сто тисяч гривень. Всі інші мільйони  – як не звіт, то переговорна.

    Однак, так чи інакше, але аналіз закупівель Борислава показує, що понижений бар’єр на допорогових можна і треба використовувати, тоді це зменшує кількість «зради» в закупівлях. Добре було б, якби і в міській лікарні це зрозуміли.

     

    Трускавець

    У Трускавці картина дещо інша і подекуди  нагадує Дрогобич.

    Загалом сума закупівель Трускавця склала 105 млн. 500 тис.грн.

    З них 24 млн. 358 тис.грн – закупівлі Центру медичного лікування та санаторного лікування «Трускавецький», 16 млн. 708 тис. грн. – санаторій «Трускавець СБУ», 13 млн. 447 тис. грн – санаторій «Батьківщина», які є у власності держави, тому їх закупівлі кожен може спокійно переглянути.

    Та перейдімо до власне справ місцевих. Сума закупівель – 50 млн. 990 тис.грн (для порівняння: Борислав – 26 млн. грн, Дрогобич – 70 млн.грн).

    З них відкриті торги – 20 млн. 555 тис.грн. (у Дрогобичі – 8 млн. 505 тис.грн, у Бориславі – 2 млн. 703 тис.грн), допорогові закупівлі – 2 млн.777 тис.грн, переговорна процедура – 4 млн.873 тис.грн, переговорна процедура за нагальною потребою – 10 млн.653 тис.грн, процедура звітування про укладений договір – 12 млн. 136 тис. грн. ( у Дрогобичі – 17 млн. 623 тис.грн, у Бориславі – 4 млн. 235 тис.грн).

    Серед «улюбленців» Трускавця можна назвати наступні фірми:

    ТзОВ «Дорсервіс»: 5 замовлень на суму 16 млн.768 грн. Два з них – отримані на відкритих торгах, три – процедура звітування про укладений договір.

    ПАТ «Львівобленерго» -11 замовлень на суму понад 10 млн грн (процедура традиційна для монополіста – переговорна)

    КП «Трускавецьтепло» - 6 замовлень на понад 9 млн. грн, процедура – переговорна та оприлюднення звіту.

    ТзОВ «Трускавецький водоканал» - 14 підрядів на майже 5 млн. грн. Процедура – переговорна.

    ТзОВ «Поділлянафтозбут» - 4 підряди на суму 1 млн 870 тис.грн (шляхом допорогових і звітування).

    ФОП Пастернак О.О – 3 підряди на суму 450 тис.грн (допорогові закупівлі відділу освіти ТМР)

    ФОП Тіна Кароль – 382 тис.грн. Переговорна процедура відділу культури ТМР.

    ФОП Пасічник А.А – 2 підряди Управління ЖКГіБ ТМР шляхом звітування про укладені договір на суму 293 тис.грн

    ФОП Добровольська Г.І – 3 підряди на суму 281 тис.грн, процедура – звітування про укладений договір.

    Щоб не обтяжувати вас більше цифрами і показати, в чому ховається небезпека «улюбленців», розберемо одну структуру, але таку, яка має гроші і розпоряджається ними на власний розсуд.

    Найбільшим розпорядником коштів у Трускавці (після Центру медичного та санаторного лікування «Трускавецький») є Управління житлового господарства і будівництва ТМР. Управління загалом цього року провело закупівель на 21 млн. 698 тис.грн. З них 15 млн. 808 тис. грн пішли на відкриті торги, 583 тис.грн – допорогові закупівлі, 1 млн. 392 тис.грн – переговорна процедура за нагальною потребою і 3 млн 913 тис.грн – звітування про укладений договір. В кількісних показниках – три б’єкти пішли на відкриті торги, три об’єкти – допрогово, один – переговорна за нагальною потребою і аж 21 об’єкт – це звіт про укладений договір.

    Розглянемо детальніше.

    Отож, шляхом переговорної процедури за нагальною потребою на 1 млн. 392 тис.грн було закуплено електроенергію.

    На відкриті торги (конкурентний тендер) пішли такі об’єкти:

    631 тис. грн.- послуги з ремонту, технічного обслуговування дорожньої інфраструктури і пов'язаного обладнання та супутні послуги (Технічне обслуговування мереж освітлення вулиць). Переможець - ТОВ фірма «Сяйво», яка запропонувала виконати роботи за 628 тис.грн.

    4 млн. 174 тис. грн. - капітальний ремонт вул.Грушевського в м.Трускавець Львівської області . Переможець - ТзОВ «Дорсервіс», яка запропонувала виконати роботи за 3 млн.989 тис.грн

    12 млн. 854 тис.грн. - капітальний ремонт вул.Стебницька в м.Трускавець . Запропонувавши зробити роботи за 11 млн. 190 тис.грн, переміг, за рішенням конкурсної комісії, ТзОВ «Дорсервіс». Пропозиції дешевших ПП «Артемсервіс» та ТзОВ «Будівельне підприємство «Любінське» були відхилені. Можливо, в силу того, що, як стало відомо з СЕО «Ю Контрол», дві останні мають як не кримінальні справи, то виконавчі провадження.

    А тепер перейдімо до двадцять одного кулуарного «звіту про укладені договори». Розглянемо не усі, а «найгрошовитіші» (від 100 тис.грн).

    Отож, 1 млн. 323 тис. грн шляхом звітування – на реконструкцію площі Чорновола в місті Трускавець. Виконавець - те саме  ТзОВ «Дорсервіс» .

    250 тис.грн - реконструкція внутрішньоквартального проїзду біля житлового будинку на вул.Мазепи,22 в м.Трускавець. Виконавець- ФОП Добровольська Г.І.

    199 тис. грн. - послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Стебницькій,76 в м.Трускавець. Виконавець – ФОП Пасічник П.А.

    138 тис.грн- послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Стуса,9 в місті Трускавець. Виконавець – ФОП Хомяк Ю.В.

    133 тис .грн -послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Мазепи,36 в м.Трускавець. Виконавець «Комсервіс Трускавець» (запам’ятайте назву цієї фірми).

    132 тис.грн - послуги по поточному ремонту житлового будинку на вул.Івасюка,17 в м.Трускавець. Виконавець – ТзОВ «Термопласт плюс» (головний допороговий улюбленець Дрогобича, нагадаємо).

     120 тис.грн. - Капітальний ремонт покрівлі житлового будинкуна вул.Мазепи, 38 в м.Трускавець . Виконавець – ТзОВ «Загір’я».

    110 тис. грн. - послуги з поточного ремонту житлового будинку на вул.Данилишиних,7 м.Трускавець. Виконавець – ТзОВ «Термопласт Плюс»

    Всі інші закупівлі – трохи  менше ста тисяч гривень, тому на них не зупиняймося. Зупинімось на єдиній, якої ще не вказали.

    Ще 482 тис. грн. шляхом оприлюднення звіту, а не торгів (тобто - кулуарно) були виділені на статтю «Реконструкція мереж освітлення від вул.Шевченка до бульвару Юрія Дрогобича в м.Трускавець Львівської області». Виконавець -ТзОВ «Комсервіс Трускавець». Пам’ятаєте, трохи вище ми просили запам’яти цю фірму. Тож гляньмо: прикметно те, що ця фірма досить молода (зареєстрована лише рік тому), але у 2016 році, як стало відомо з СЕО «Ю Контрол», їй вдалося отримати замовлень від різних трускавецьких розпорядників на суму аж 1 млн. 702 тис.грн. і на суму 1 млн. 217 тис.грн. вже у цьому, 2017 році.

    В чому успіх новоствореної трускавецької фірми, запитаєте? З’ясуймо разом.

    Її засновник – Олег Кабальний, уповноважена особа – Остап Гуляка.

    А тепер -  засновником молодої і успішної в освоєнні бюджетних коштів  фірми є Олег Кабальний, він же , водночас співзасновник, Трускавецького міського відділення ВГО «Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та суді». Цікаво, що керівником  цієї структури з пафосною назвою є  Олександр Олександрович Ткаченко.

    Однофамілець заступника міського голови Трускавця? – запитаєте. Ні, це сам заступник. Ця ж організація вказана в декларації Олександра Ткаченка.

    Як бачимо,  Олександр Ткаченко є заступником міського голови і директором в відділенні ВГО, співзасновником якого Олег Кабальний. Він же - засновник «успішної молодої фірми», яка , хіба  по року  з часу створення, підрядів у Трускавці отримала на майже три мільйони гривень.

    Отака «протидія корупції»…

    І отакі улюбленці.І вони видні– як от монополісти. Але  є і добре замасковані: ті, нещодавно створені, проте котрі успішно “працюють” за наші з вами податки.

    Далі буде.

     

     

    Матеріали підготовлено на основі даних, взятих з сервісів і баз Ю-Контрол, e-data, 007, ProZorro

    Марія КУЛЬЧИЦЬКА, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

     

     

  • Борислав має двох нових заступників

    Знак БориславСтаном на 14 липня на сайті Бориславської міської ради інформація про нових заступників мера  відсутня. Тут досі “світяться” прізвища Богдана Монастирського (пішов з посади 12 травня) та Едуарда Бриня (пішов з посади 31 травня).

    Від 15 червня посаду заступника Бориславського міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради займає 28-річна  Світлана Дмитрівна Солоненко. Попередня посада - перший заступник начальника Дрогобицької об’єднаної державної податкової інспекції. У 2016 році вона задекларувала квартиру в Дрогобичі площею 66,3 кв.м., придбану у 2006р., земельну ділянку в Східниці площею 600 кв.м., придбану у 2015 році, автомобіль УАЗ 469-Б 1983 року випуску, придбаний у 2003 році, акції ПАТ «Укрнафта» (в 2005 р.). Доходи п. Солоненко – 50743 грн. заробітної плати, 30850 грн. – допомога з безробіття, 24477 – пенсія. У 2007, 2015 та 2016 роках брала кредити в розмірі 32000 USD, 17000 та 23000 UAH відповідно.

    Посаду першого заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Едуарда Бриня, який зокрема відповідав за комунальну сферу міста, тепер обіймає   Ірина Дмитрівна Клонцак, колишня начальниця Бориславського міського управління юстиції. Теперішня її посада - начальник управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури міської ради.

    У 2016 р. задекларувала доходів 71712 грн.

    12.11.2015 р. придбала квартиру (58,6 кв.м.) та підвальне приміщення ціною 660 000 грн. в Сокільниках. У 2010 р. – гараж (43,1 кв.м.) ціною 50000 грн. в Бориславі.

    Задеклароване рухоме майно: ВАЗ 2103 1985 року випуску (придбаний 1995 р.) та Opel kadet 1988 року випуску (придбаний 2016 р. за 15000 грн.). їздить на не задекларованому автомобілі Hyundai 6776.

    Шостого вересня 2015 року  отримала позику в Романа Євстаховича Клонцака у розмірі 680000 грн.

    Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня.

     

  • Борислав на сторінках "Медіа": толока, боротьба за воду і фестиваль Франка

    md2Толока перетворюється в естафету!

    У Бориславі триває акція «Зробимо Борислав кращим», де кожен може долучитися до прибирання, озеленення чи благоустрою будь-якої ділянки в межах Борислава.

  • Борислав: медицина на порозі оптимізації...

    медмицинаДнями відбулась чергова апаратна нарада міського голови Ігоря Яворського з керівниками виконавчих органів міської ради, під час якої головний лікар Бориславської центральної міської лікарні Віталій Головчак доповів про те, що профільною депутатською комісією розглядалось питання щодо створення КП “Стоматполіклініка”.

  • Бориславська озокеритова шахта: скарб, історична спадщина чи металобрухт?

    img 2780

    Не встиг Борислав оговтатись після махінацій на сміттєзвалищі, як стикнувся з новим свавіллям . Першого  червня знову почали різати на металобрухт бориславську озокеритову шахту. Вандальні дії вчиняли невідомі особи зі Львова, які кажуть, що їм дозволив різати Володимир Кузбит, керівник МПП "Транспортник", певні споруди якого знаходяться на території копальні. Поліція, яка двічі приїздила  на виклик до місця подій, відмовилась встановлювати осіб чи здійснювати кримінальне провадження, аргументуючи це тим,  що пан Кузбит має всі права на вчинення будь яких заходів на території озокеритової шахти, попри  те, що порушується 240 стаття ККУ про дотримання  правил охорони або використання надр. Ліфт  до шахти спилювали газовим різаком, а використання відкритого полум'я є небезпечним в зонах підвищеної загазованості, якою і є озокеритова шахта. А. Депутатом Бігеєм  та головою ГО “Самооборона Борислава” Р. Деленгевичем  були подані заяви до поліції з вимогою з’ясувати   законності цих  дій та порушення безпеки праці на шахті.

    У лютому 2017 року  працівники цього підприємства вже намагалиось різати обладнання шахти, але депутати та поліція тоді їм завадили. Директор Муніципальної варти подавав звернення в прокуратуру  на порушників та заяву з проханням повідомити про розгляд звернення, на що ще досі не отримав відповідь прокуратури.

    Буремні дев’яності

    До 1994 року видобутком і переробкою озокеритової руди займалося Бориславське озокеритове рудоуправління. Воно складалося з двох основних підрозділів — шахти і наземного виробництва. Управлінню стало невигідно утримувати шахту, адже технологія видобутку руди та екстракції озокериту були надто застарілі й дорогі. Шахту і наземне виробництво було розділено.  Улітку 1994-го наземне виробництво стало власністю ПАТ «Бориславський озокерит» (керівник –Я.М. Чарнош , вид діяльності - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, на сьогодні не перебуває в стані ліквідації). На початку 2000 року було утворене ДП "БОРИСЛАВОЗОКЕРИТ" ТЗОВ "СПЛАВМАСТ" (керівник – Я.М Чарнош, основний вид діяльності - виробництво продуктів нафтопереробки). 16 червня 2014 року утворено ТОВ "СПЛАВМАСТ" (керівник Я. М. Чарнош,  виробництво продуктів нафтопереробки),  стовідсотковий засновник ДП "БОРИСЛАВОЗОКЕРИТ" ТЗОВ "СПЛАВМАСТ" у 2000 році.  Некваліфікована діяльність ПАТ «Бориславський озокерит» призвела до затоплення шахти у 2003 році. За час простою вона та інші споруди підприємства зруйнувалися, також розкрадено наземні споруди, устаткування шахти та інвентар. Сама шахта внаслідок тривалого терміну її затоплення не підлягає відновленню.
    Влітку 2002 року за адресою шахти було засновано ТОВ «Центр-Надра» (керівник А.В Деобальд), в якому 75 відсотків  належало  товариству КП «Еко-місто» Бориславської МР. Товариство проіснувало до першого квітня 2014 року.

    2010 року  деякі приміщення ТОВ "Центр-Надра" через виконавчу службу придбало МПП "Транспортник" за 18 500 гривень.  До того ж, - із порушенням 45 статті "Гірничого закону України" про ліквідацію гірничих підприємств, згідно з якою правонаступництво мало бути вирішене  Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства, після попередньої ліквідаціїї підприємства.

    Отже, землю, на якій знаходиться шахта, обладнання якої ріже на метал  добродій Кузбит, має в безстроковій оренді ПАТ «Бориславський озокерит». І без дозволу пана  Чарноша та сесії міської ради він цього дозволу і не матиме. Навіть телефонні дзвінки  та особисті візити до міської  ради  та начальника  міського управління юстиції не допомагають.

    Історична спадщина, чи автомийня?

    Другого  червня в Бориславі відбулось засідання комісії у складі керівників відділів культури, охорони довкілля, архітектури, директора муніципальної варти та  В. Кузбита  для вирішення питання законності  спилювання обладнання  шахти. Голова засідання І. Кобилецький  казав, що “В.І. Кузбит  має документи і свідоцтва, які підтверджують, що він свого часу  цей об’єкт викупив. На роботи з демонтажу з боку  закону він має право, але з боку  моралі ми повинні знайти точки дотику, порозуміння”. П. Кузбит натомість казав, що він, звісно, є патріотом свого міста. Але шо робити, коли підприємство в боргах? 125 тисяч заборгованості. Підприємству потрібна термінова підтримка. Він знав про плани влади на шахту (внести її у список туристичних об’єктів  Борислава) ще у лютому 2017, коли його працівники вже були спіймані на зрізанні коперу (споруда над стовбуром шахти). Чекав аж три місяці на "конкретні дії влади", але не дочекався. На запитання: "вВи ріжете, щоб продати?" відповів: "Так. І щоб було більше місця на підприємстві, бо нема де мийні для машин поставити".

    Мийні  на місці шахти на землі без права власності...

    Також директор «Транспортника» запевняв, що ще від першого  червня копер не чіпали. О.  Супрун, власник ресторану поблизу, а відтак зацікавлена особа в збереженні цілісності шахти як історичної спадщини, пильно стежить за роботами на території копальні   повідомляє, що різали її обладнання включно до сьомого  червня. Після публікацій та широкого поширення інформації в соціальних мережах та особистого прохання очільника міста, В. Кузбит  дав слово припинити усі роботи в шахті до вирішення усіх суперечок та узгодження всіх питань.

    Перспективи

    Кілька років цікавилася шахтою одна канадійська фірма – повідомлено  у газеті «Молода Галичина» від  18.січня 2001року. За океаном розробили детальний маркетинговий план з урахуванням усіх можливих ринків збуту. Західну Європу та обидві Америки брали на себе канадійці, бориславцям «відходили» країни на теренах колишнього Союзу, а також держави колишньої РЕВ. Запропоновані умови були Бориславу вигідні, але  тодішнє керівництво ВАТ пропозицією не скористалося. Хоча шахта, у разі втілення проекту, мала шанс стати найуспішнішим, процвітаючим підприємством Борислава.

    Шахту планують внести до переліку  історичних та культурних пам'яток Борислава, із залученням  закордонних інвесторів. Якщо, звісно, її вдасться зберегти для нащадків і туристів у тому стані, якому вона є зараз.

    Історична довідка (за напрацюваннями працівника Музею нафтової і газової промисловості, кандидата історичних наук  Олега Микулича)

    Термін озокерит земному воску було надано ще 1833 року  австрійським професором мінералогії та геології Ернстом Фрідріхом Глокером. Озокерит утворюється внаслідок природної кристалізації при охолоджені парафінової нафти. У 1853 році  відомим львівським промисловцем Робертом Домсом було відкрито Бориславське промислове родовище озокериту, і з 1854 року фірма Роберта Домса розпочала його промисловий видобуток. Спершу видобуток здійснювали за допомогою невеликих ям-криниць (дучок, копанок), а згодом і глибоких шахт. У другій половині ХІХ сторіччя  озокеритно-нафтових копалень нараховувалося понад 12 тисяч, в них працювало понад десять  тисяч осіб.

    Різні види озокериту з бориславського родовища навіть одержали свої окремі офіційні найменування. Один з них – бориславіт, твердий крихкий різновид озокериту. 13 вересня 1880 рокук до Борислава приїздив  австро-угорський імператор Франц Йосиф І. Адже  Борислав приносив мільйонні прибутки як державі, так і нафтопромисловцям, які проживали у сусідньому Дрогобичі, Львові, а також у Відні та інших великих містах Західної Європи. Приблизно  у 1880-х роках у Бориславі в мікрорайоні Нижній Потік, на так званому „Новому Світі”, було закладено нову велику шахту. Згодом її глибина досягла 260 метрів. Це була і є найглибша та найбільша, за промисловим видобутком, озокеритова а шахта в усьому світі.

    У 1880-х роках  бориславський озокерит використали для ізоляції трансатлантичної кабельної телеграфно-телефонної лінії, прокладеної між Європою і Новим Світом. Озокерит має ряд унікальних властивостей, завдяки яким використовується у техніці та медицині. Завдяки великій тепломісткості і низькій теплопровідності здійснюється глибоке і тривале прогрівання тіла людини. Комплекс цінних біологічних, фізико-хімічних та біоенергетичних властивостей озокериту робить його незамінним при тамуванні болю, впливі на нервову систему і кровоносні судини. У світі добувають та переробляють озокерит в американському штаті Юта та у Латинській Америці. Але виробником та постачальником медичного озокериту Бориславське озокеритове рудоуправління було єдиним у світі, і сьогодні його не видобуває ніхто.

     

    Юлія ГАСІЙ

  • Бориславський водоканал: збиток чи приваба?

    1414587739 feodosiyskiy vodokanal podchinyayut simferopolyu feodosiyskiy vodokanal podchinyayut simferopolyu 1 2013 01 22 22 15 40

    Спраглий страйк-2015

    Другого  червня минуло два  роки від  дня «Спраглого страйку» в Бориславі. В місті, збудованому на нафті та річках, в окремих районах якого люди «ловили» холодну воду по годинах, вже близько чотирьох місяців води практично не було. Тож бориславці з шинами та пустими пляшками вийшли під міську раду висловити своє обурення безгосподарності влади та водоканалу, а ЗМІ усій країні показали, який є той бориславський «сміх». Громаду було почуто (щоправда, не на площі і не з вікон міської ради. Поки люди страйкували, тодішнє керівництво міста знаходилось на бенкеті в одній із кнайп), тодішній мер В.Фірман та виконком пішли у відставку, разом із ними – тодішній директор КП «Бориславводоканал» О.Винар. Виколнувачем обов’язків  мера став Яворський І.

    Збиткове КП “Бориславводоканал”

    Така ситуація з водою виникла через вихід з ладу  двох насосів водопостачання та борг перед ПАТ «Львівобленерго» у розмірі одного мільйона 562 тисяч грнивень. 20 травня 2015 року  воно припинило енергопостачання на водозаборі «Рибник». До слова, від’єднання  електроенергії у зв’язку із заборгованістю ставалось і раніше.  Через незаконне  від’єднання КП «Бориславводоканал» від енергопостачання стосовно службових осіб ПАТ «Львівобленерго» прокуратурою Львівської області було відкрито кримінальне провадження.

    Від  2011 до  2015 року  КП «Бориславводоканал» знаходилось у стані ліквідації. Збитковість підприємства була спричинена багатьма чинниками, серед яких - зростання оплати праці та ціни на електроенергію (тариф на водопостачання востаннє затверджувався ще 2008 року), втрата води через незадовільний технічний стан труб, несанкціоновані під’єднання до мереж трубопроводів (за даними теперішнього керівника водоканалу Я. Лопушанського, відсоток крадіжок в Бориславі та Східниці майже однаковий).

    Активісти Борислава, які не хотіли втрачати стратегічний об’єкт, вважають, що вихід з ладу насосів на водозаборі «Ріпне» не була випадковою. Вода з водозабору через очисну систему на перевалі Бухів розподіляється на місто Борислав та селище  Східницю. Різницю в тарифах має компенсувати місцевий бюджет. Позаяк Східниця жодного разу не сплачувала цю  різницю та не інвестувала в розвиток водоканалу, можна вважати, що її влаштовує такий стан підприємства. 24 травня на засіданні виконавчого комітету Бориславської міської ради Східницький  селищний  голова І. Піляк сказав, що може виділити кошти з бюджету селища на підтримку водоканалу, якщо директор комунального підприємства запропонує стратегію його розвитку. Директор водоканалу  стверджує, що це не перша подібна  заява очільника Східниці, а усі попередні так і залишались в статусі «заяви».

    Вихід з кризи

    Директором водоканалу було призначено Я. Лопушанського., який вже очолював це підприємство і раніше. Борг ПАТ «Львівобленерго» був сплачений водоканалом поступово. Сума коштів з погашення різниці для «Бориславодоканалу» складала близько 5,3 мільйона гривень. Вийти з кризової ситуації також допомогли надходження з міського бюджету та покриття різниці в тарифах за рахунок субвенції з державного бюджету.

    Так само директор водоканалу у поступовому виведенні підприємства з кризи завдячує підтримці влади та ТОВ "Група спецтехнологія" (основний вид діяльності - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього). Ця фірма погодилась замінювати труби в місті на бартерній основі: за прокладені пластикові викопують залізні. Залізні труби водоканал передає ТОВ "Група спецтехнологія" як металобрухт по три з половиною гривні  за кілограм. Є думка активістів, що труби продають у значно більшій кількості, за ту, яка доходить до оцінкових експертів.

    Ще раз про труби

    Про викопування труб на різних вулицях громада Борислава, яка являється їх власником, почала повідомляти ще від 2011 року. Невідомі особи називалися  працівниками водоканалу, казали, що проводять заміну труб, відтак  вивозили резервний водогін без дозвільних документів в невідомому напрямку й залишали по собі  не засипані  траншеї. Восени 2015 року  було порушено кримінальну справу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (розкрадання труб) керівникам КП «Бориславводоканал» згідно з частиною  2 статті  367 КК України «Службова недбалість».

    «Відповідальність за матеріальні цінності несе Лопушанський. Персональну. На кожен трубопровід є ухвала сесії, за кожен трубопровід він повинен відзвітуватись. На черговій сесії з виділення нових об’єктів. Інакше не отримає нових доручень на демонтаж. Тут потрібен контроль громади» - каже заступник  міського голови Е. Бринь.

    2016 року в Бориславі було ліквідовано 650 аварій та замінено десять кілометрів водогону, що збільшило відсоток реалізації води та зменшило витрати на електроенергію. Заміна проводилась частково ТОВ "Група спецтехнологія", частково МКП «Мажор» та ТОВ «БКП Еліт» на правах субпідрядника (вул.Дорошенка, В.Великого,) за кошти, виділені з обласного бюджету (майже два мільйони гривень). Виділені, але профінансовані частково, через що працівники досі не отримали зарплатню. На під’єднання водогону виділили кошти з міського бюджету - 138 тисяч  778 гривень (виконавець - ТОВ «БКП Еліт»).  Орієнтовний термін введення в експлуатацію водопроводів – третій  квартал 2017 року. ТОВ “Група Спецтехнологія ” здійснювало  реконструкцію водогону  на  вулиці  С. Бандери. Вартість реконструкції – один мільйон 136тисяч 286 гривень,  платник - ЖКГ Львівської обласної державної адміністрації. Як бачимо, ця фірма і труби викопує, і державних коштів не цурається.

    Міні-ГЕС. Інвестор - співучасник життя міста

    За інформацією Я. Лопушанського, в 2000-х роках керівництво міста вело активні перемовини з ПАТ «Укрнафта», яка займається видобутком нафти в Бориславі зокрема. Результатом цих переговорів стала допомога в розмірі восьми мільйонів гривень. Кошти використано на закупівлю нових водогонів і спецтехніки та придбання Міні-ГЕС у 2004 році за ціною два мільйони 137тисяч 570 гривень шостого травня 2016 року.  Міні-ГЕС було продано за два мільйони 503 тисячі 443 гривні.  З них до місцевий бюджету. Борислава надійшов  один мільйон 60тисяч 130 гривень.  Бориславський водоканал отримав 262 тисячі 878 гривень, які повністю були скеровані  на виплату  заборгованої заробітної платні. Власником Міні-ГЕС стала Українська гірничо-промислова компанія (Київ), власниками  якої є донеччани  Леонід Миколайович Зима  та Денис Леонідович Зима , а основний вид діяльності - оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них. Згідно з даними, знайденими нами в єдиному державному реєстрі судових рішень, названа  компанія по отриманні  за 638 тисяч 100 гривень право вимоги за борговими зобов'язаннями державного підприємства «Селидіввугілля» на суму 13 мільйонів 871 тисячу 628 гривень 12.02 лютого 2013 року  звернулася до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство відносно ДП «Селидіввугілля» (заявник Д. Л.Зима ). Окрім цього, 15 березня 2013 року  ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" звернулося до господарського суду із заявою, в якій просило суд порушити справу про банкрутство ДП "Селидіввугілля" та стягнути з ДП "Селидіввугілля" на користь ТОВ "Українська гірничо-промислова компанія" основну суму боргу в розмірі 27 мільйонів 193 тисячі 149 гривень. На ДП «Селидіввугілля» працювало вісім тисяч осіб.

    Коментар з приводу продажу Міні-ГЕС Е.Бриня:  «Устаткування було застарілим і невідомо чи підлягало ремонту. Добре що продали. А щодо покупця – ризик є завжди. Нехай він хоч злочинець, але і йому треба дати шанс. Інвестору треба буде поставити такі умови, щоб він був співучасником життя міста. Угоду про співпрацю ми ще не уклали».

    Виконавцем робіт із будівництва Міні-ГЕС було визначено ТзОВ «Енерджі-Гідро Компані» (власник – Л. М.Зима , керівник –  Б.В. Коваль, Борислав).Повністю завершити будівництво міні-ГЕС планують у вересні поточного року – із відповіді міської ради. В той самий час Інтернет-ресурс ZIK повідомляє, що роботи проводитиме ТзОВ «Райт-Сіті» (власник – Л. М.Зима ,керівник - Коваль Б.В.,  Борислав). Завершення повного будівництва планується на вересень поточного року. Станом на червень 2017 року будівництво розпочато В час придбання інвестор обіцяв ввести міні-ГЕС в експлуатацію ще у вересні 2016 року.

    Напрям подальшого руху

    Про систему водопостачання нам розповів тепер вже колишній перший заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Едуард Бринь:

    «Борислав – протяжне місто. Відповідно 250 кілометрів труб на стадії зносу.

    Цього року ми стикнулись із проблемою надлишку води. Звідси – всі ті витоки, через які велика частина доріг взимку була вкрита кригою. Вирішили взяти під контроль систему водопостачання. Накладена на мапу картина витоків показує, що водоканал обрав кардинально неправильний  шлях вирішення даної проблеми. Локальне усунення основної причини витоків – заміна пошкоджених водогонів на нові – спричиняло появу все більшої кількості нових витоків. Раніше старі труби різного ступеню зношеності відігравали роль свого роду регуляторів тиску. І, якщо нараз замінити  всі труби на нові, -  при сучасній системі водопостачання – прорвати може в самих неочікуваних місцях. Навіть в будинках. Тому паралельно із заміною труб будуть встановлюватись регулятори тиску (50 тисяч  гривень за штуку). Такі вже є на вулицях  Дрогобицькій, Луговій, Володимира Великого. Скільки часу піде на  диспетчеризацію і заміну труб – невідомо, адже на це потрібні сотні тисяч гривень. Але ми повинні брати ресурси на  контроль, бо цим ми багаті. Борислав може цілий регіон напоїти».

    Стабілізації Водоканалу повинне сприяти і підвищення тарифів на водопостачання від 15 червня 2017 року   (від  2008 року ціна для населення складала 9,12 гривні, новий тариф – 16 гривень). Також з метою економії електроенергії буде введено новий графік подачі води: субота – ввечері від 18 до 21 години, в інші  дні - зранку від шостої до дев’ятої години.

    Вода є життєво необхідною для повноцінного розвитку і функціонування усіх форм життя. Можливо, через привабливість цього  ресурсу Водоканал став таким збитковим?  Але кожен охочий пирога чи бодай часточки ласого шматочка повинен пам’ятати, що насамперед водоканал потрібен громаді Борислава. І вона буде боротися за своє право на належний їй ресурс.

    Юлія ГАСІЙ, Медіа Дрогобиччина №3 (17) від 09 червня

  • Вже сьогодні новий номер "Медіа Дрогобиччина" вийшов у світ!

    poleznyy opyt izvestnye cherkasshchane.12
    Вже сьогодні  "Медіа Дрогобиччина" № 2 (16) вийшла у світ. Нагадуємо, що наша газета є незалежною і публікується  завдяки грантовій підтримці «Європейського фонду за Демократію» та уряду Канади.

    В цьому номері читайте про таке:

  • Вимагаємо прозорих і доступних звітів!

    1447160655 01051843 novyij razmerТРУСКАВЕЦЬ

    Згідно з законом України «Про статус депутатів місцевих рад»  кожен обранець зобов’язаний не рідше одного разу на рік звітувати про свою роботу перед виборцями. Про проведення такого звіту виборці повинні бути попереджені не пізніше, як за сім днів до дня звіту через місцеві ЗМІ або в інший спосіб. Про результати звіту та зауваження виборців депутат інформує раду та її виконавчі органи й повідомляє про результати обговорення, зауваження і пропозиції, висловлені виборцями на адресу ради та її органів, а також про доручення, дані депутатові у зв'язку з його депутатською діяльністю.
    На жаль, депутати трускавецької міської ради не подають інформації про власні звіти для оприлюднення  на офіційному сайті міської ради. Відсутність такої інформації значно ускладнює виборцям  можливість слідкувати за  діяльністю народних обранців.
    Не знайшовши жодної офіційної інформації про депутатську звітність, я вирішив скористатись контактними формами, розміщеними на сайті Трускавецької міської ради для зв’язку з депутатами. Індивідуально кожному обранцю було надіслано прохання надати інформацію про звіт за 2016 рік.
    Не очікуючи швидкої відповіді, я продовжив  власні пошуки, використовуючи пошукові системи та переглядаючи численні сторінки партійних осередків. З допомогою пошукової системи Google вдалось відшукати публікацію про звіт депутатів фракції КУН Романа Бучковича та Андрія Кісака. Згодом на електронну пошту я отримав скан-копію звіту від депутата Івана Герльовського у відповідь на звернення через контактну форму. На жаль, це була єдина відповідь на такого типу звернення.
    Як виявляється, громадянину відшукати депутатський звіт доволі складно. Щоб збільшити власні шанси на отримання інформації, я продублював своє звернення та надіслав  його додатково депутатам в приватні повідомлення в соціальній мережі Facebook.
    На звернення в соціальній мережі майже  одразу відповіли депутати  Ігор Стасик, Святослав Грабовський  та  Руслан Цехмейстер. Депутат Ігор Стасик повідомив: «Ми звітували про роботу фракцією: звіт був у соціальних  мережах та на шпальтах "ТВ". Крім того, член нашої фракції А.Ф. Степаненко  мав виступ на місцевому радіо, де звітував про роботу фракції, а я, як голова постійної депутатської комісії, звітував ще й на сесії міської ради». Завдяки цій інформації мені, все ж таки, вдалось відшукати в архівах сайту “Трускавецький Вісник” публікацію про звіт фракції “Громадянська позиція”. Святослав Грабовський пообіцяв надати аудіо та копію звіту наступного дня. Руслан Цехмейстер повідомив, що звіт фракції відбувався на радіо. Наступного дня, в Facebook відповідь на моє звернення надав ще депутат Олег Карпин, розповівши, що він та Зоряна Домбровська, як голови фракцій «Самопоміч» та «УКРОП», звітували спільно на Трускавецькому радіо, де мав би бути запис цього звіту.
    Відповідей від інших депутатів, на жаль, отримати не вдалось, як і відшукати будь-яку інформацію про їх звіти.
    Загалом, як виявилось, рядовому виборцю не так уже й просто відшукати інформацію про діяльність обраного ним депутата.
    Безперечно правильним кроком було б оприлюднення  щорічних депутатських звітів на офіційному сайті міської ради. Таким чином кожен виборець отримав би шанс провести аналіз діяльності обранця та визначити рівень ефективності депутата.
    Трохи статистики: з двадцяти шести депутатів Трускавецької міської ради вдалось отримати, інформацію про звіти восьми обранців, тобто тільки третини. Доля звітів решти депутатів - В. І. Вовчанського, Б. М. Габшія, М. М. Кіселичника, І. М. Кенц-Березюк, М. В. Малащака, Т. Б. Матолича, М. І. Мицька, Ю. О. Наконечного, А. Ю. Остапчука, Н. А. Пономаренко, Р. С. Пристая, О. Г. Савченко, В. М. Сазонової, М. В. Сеньківа, А. Г. Стародуба, А. Ф. Степаненка, В. І. Тимчишака, Ю. М. Яворського - залишилась невідомою.

    БОРИСЛАВ

    Депутатський корпус Бориславської міської ради сьомого демократичного скликання складається з 34 депутатів. З них 2016 року про свою депутатську діяльність прозвітували лише четверо:  Андрій Богданович Бігей,  Віктор Ігорович Руднєв,  Ярослав Всеволодович Струс та  Іван Васильович Сорока. Також ми знайшли анонс звіту депутата  Андрія Миколайовича Спаса.

    Щодо Східниці, то тут надав звіт  лише селищний голова.

    Звіти було оприлюднено на сторінці народного часопису «Нафтовик Борислава».

    РАЙОН-СТЕБНИК

    Знайти у вільному доступі звіти депутатів Дрогобицької районної ради чи Стебницької міської ради - завдання виявилось неможливим. На сайтах рад їх нема.

    Тому зараз ми презентуватимемо досвід Дрогобича, який хоч і не ідеальний, але суттєво кращий від практики  міст-сусідів.

    І звертаємось до керівництва Трускавця, Борислава Стебника та Дрогобицького району з проханням/вимогою створити на сайтах своїх рад відповідні розділи і зобов’язати депутатів подавати свої звіти на оприлюднення. Адже це, як мінімум, їх обов’язок, а взагалі - повага до свого виборця.

    ДРОГОБИЧ

    У Дрогобичі не оприлюдненими залишаються звіти 12 депутатів, зокрема секретаря ради та деяких голів фракцій.

    Чи звітували і як звітували місцеві депутати? Чи є активною і дієвою місцева громада? Яких змін та успіхів може досягнути громада, якщо буде налагоджена комунікація між владою і громадою? Про це та інше йшлося під час Форуму “Синергія влади і громади – можлива?/!”, який нещодавно пройшов у м. Дрогобич.

    Під час Форуму відбулося представлення результатів дослідження Інституту “Республіка” щодо звітування депутатів місцевих рад (всеукраїнський та місцевий розріз) та дослідження Інституту “Республіка” і дослідницької кампанії “Active Group” “Участь громадян у прийнятті рішень” (всеукраїнський та місцевий розріз).

    Зокрема, цікавими є наступні результати дослідження:

    Мешканці Дрогобича вважають себе менш активними та менш обізнаними щодо власних прав, аніж в середньому по Україні. Так тих, хто вважає, що він знає про власні права як людини та громадянина у Дрогобичі лише 17,6%, що на 11,5% менше аніж в середньому по Україні. Відповідно, ці люди бачать більше перешкод у знанні про власні права. Так тих, хто сказав, що «немає жодних перешкод» у відповідях на це запитання тут на 11, 5% менше, аніж в Україні в цілому. Це при тому, що «середній дрогобичанин» більше відвідує сайти органів влади так часто, як і середній українець. Причому, це стосується сайтів всіх органів влади.

    Щодо участі громадян у прийнятті рішень на місцевому рівні, дрогобичани називали значно рідше звернення. Проте обізнаних про такий інструмент, як громадські слухання серед дорогобичан виявилось 34,7%, що на 15% більше ніж в середньому по Україні.

    Мешканці Дрогобича частіше вважають за необхідне, щоб громадяни відвідували сесії міської ради (57,9% проти 45,8%). А людей, які сказали, що ходять на сесії коли вважають це за потрібне у Дорогибичі виявилось 19,4%, що на 5% більше аніж в середньому по Україні.

    Щодо впливу на рішення питань на місцевому рівні, у Доробичі понад 40% вважають за необхідне активізувати громаду, що цілком відповідає загальнонаціональній тенденції. А от у тому, що для впливу на локальні рішення необхідно переобрати місцеву раду, переконані 37%, що на 13,3 більше ніж в середньому по країні.

    Форум у Дрогобичі пройшов за участі заступниці голови ВГО «Інститут «Республіка» Олександри Скиби та координатора мережі ВІ «Активна Громада» Віталія Гліжинського.

    Відбулася цікава дискусія за участі громадян, активістів. Підведено корисні висновки.

    Водночас, прикро, але факт: з-поміж усіх персонально запрошених голів фракцій міської ради, на Форум прибув лише голова фракції ГР «Народний контроль» Юрій Кушлик, який відповідав на усі запитання громадян, роз’яснював специфіку роботи тощо.

    У ході розмови Юрій Кушлик зазначив: «Ти можеш бути нормальною людиною. Але як тільки ти стаєш депутатом – за одну ніч ти перетворюєшся в очах людей в «злодія». Відповідно, ще нічого не зробивши – ні доброго, ні поганого, ти стаєш людиною з клеймом. Але депутати – це такі ж люди, як усі. З депутатами треба співпрацювати, а не «пресувати», критикувати їх ні за що. Тоді можливий результат».

    Натомість,  депутати, які змогу налагодити комунікацію з громадою під час Форуму - проігнорували, зробили гірше лише собі. Адже, оскільки не були присутні -  не змогли пояснити, чому їх звіти досі не оприлюднені. Також вони не змогли відчути нові тренди у взаємодії з громадою.

    У межах Форуму менеджер проектів КУ «Інститут міста» Тарас Перхун розповів про громадський бюджет та закликав подавати заявки більш активно: «Нам важливо, щоб громадськість показала, що вона зацікавлена в таких речах як партисипація». Співзасновник ГО «Вело Дрогобич» Маріна Шквиря ознайомила з метою побудови у місті вело-інфраструктури: «Ми розуміємо, що хочемо багато, але крок за кроком все можливо. Перший етап – вулиці Грушевського, на якій має з’явитись полоса для велосипедистів. Поступово зможемо збудувати в місті велоінфраструктуру». Школярка Аліна Сенюх розказала про ідею ГІ «Інше місто» - проект «Одне небо», який має об’єднати три міста – Дрогобич, Авдіївку, Станицю Луганську.

    Відтак, тренер Марія Тяжкун провела тренінг «Взаємодія громадян з владою», під час якого учасники вивчили, зокрема, процедуру  подачі доручення виборця. З огляду, що на доручення виборців депутатський корпус Дрогобича отримує великі суми коштів, вміти користуватись цим інструментом – надзвичайно важливо. Адже якщо депутати не йдуть до виборців, до громади – громада має сама йти до тих, кого обирала. І ставити завдання та питати звіт про роботу.

    Зазначимо, що станом на сьогодні у Дрогобичі досі не оприлюдненими залишалися звіти 12-ти депутатів. Серед них – секретаря Дрогобицької міської ради Олега Хруща, голови фракції ПП «Народний рух України» Романа Курчика, голови фракції БПП «Солідарність» Володимира Бернадовича.

    З успіхів кампанії – новостворений розділ на сайті міської ради у розділі «Трибуна депутата», на якому акумулюються усі надані до оприлюднення депутатські звіти.

    Додамо також, що в межах Форуму звучала цікава ідея щодо запровадження в місті електронного сервісу, у якому робота кожного депутата буде, як на долоні – як голосував той чи інший обранець, за які питання, які проблеми вирішив, які пропозиції вніс тощо. Від радника міського голови з інформаційно-комунікаційних систем Станіслава Гайдера прозвучала підтримка ініціативи: «Впевнений, що такий електронний сервіс розробити цілком реально, і, думаю,  він таки з’явиться у Дрогобичі».

    Також депутатові міської ради Юрієві Кушлику було передано проект рішення щодо звітування депутатів, у якому чітко прописано і строки звітів, і їх зміст. Юрій Кушлик пообіцяв передати цей проект на регламентну комісію – з тим, щоб вивчила і , ймовірно, пропонувала на розгляд сесії.

    Під час заходу йшлося і про Етичний кодекс депутата, який, очевидно, потрібен не лише Вінниці, а й іншим містам України, Дрогобичу зокрема.

    Примітка. Всеукраїнська ініціатива “Активна Громада” - об'єднання людей та громадських рухів задля самоорганізації та участі у вирішенні місцевих проблем. Ініціатива створена в рамках діяльності Інституту “Республіка”.

    Проект “Активна Громада: право вибору” впроваджується за підтримки Національного Демократичного Інституту (NDI) за фінансової підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

     

    Юлія Гасій, Марко Федоренко, Марія Кульчицька, Медіа Дрогобиччина №6 (20) від 21 липня

     

     

  • Віктор Винник : Я дуже хочу, щоб про дев’яності роки не судили однобоко...

    18814369 1516993608350851 716235227222217961 nУкраїнського музиканта, лідера рок-групи «Мері» віднині сміливо називають письменником. Презентація дебютної книжки “90. 60. 90” фронтмена гурту «Мері» -  Віктора Винника вперше відбулась у Дрогобичі 31 травня у міській біблотеці імені В. Чорновола. По завершенні нам вдалося з Віктором поспілкуватися.

    -Вікторе, уже відбулась презентація твоєї книги у декількох містах. Скажи відверто, де найприхильніше тебе сприйняла публіка?

    - Важко говорити про прихильність чи неприхильність публіки. Люди в залі є такими, якими їх спонукає бути артист, письменник, художник. У Дрогобичі, до речі, була найбільш неоднозначна публіка, оскільки зала якось дуже цікаво та особливо поділилась на три частини: молодь, котра знає про дев’яності  роки лише з розповідей інших,  ті, хто власне жив у дев’яностих. А ще ті, кого називаються дрогобицькою творчою інтелігенцією, для яких дев’яності були ще одним десятиліттям дорослих людей.

    - Твоя книга про щасливі дев’яності роки. Але все ж таки, чи були у твоєму житті драматичні події у ті часи ?

    - У всі часи присутній драматизм. Ми живемо, ми втрачаємо. Це також драма, з котрою ми стикаємось часто або не дуже. Але це аж ніяк не провина часу чи десятиліття, це просто хід історії чи світу. А  драматизму тоді як такого не було, це радше можна було назвати періодом «виживання» у час тотального безробіття та безгрошів’я. Тоді, дякувати Богу, не було війни... Тому, якщо порівняти часи, тоді це був справді світанок життя і говорити про якийсь «драматизм», мабуть, не зможу.

    - Скажи відверто, хто був першим читачем чи читачкою книжки “90.60.90” ?

    - Першою читачкою була  Оля Матичак,  дівчина з Дрогобича, котрій я безмежно дякую за весь її титанічний труд та зусилля. Оскільки саме вона розшифрувала усі мої тексти, котрі писав вручну давним давно.

    - Чи була критика від твоєї першої читачки ?

    - Насправді вона  дуже толерантно і якось   особливо давала свої коментарі з приводу моєї книги, котрі я з вдячністю прийняв. Я навіть уже не пригадую, чи просив я її про те, аби розшифрувати мою писанину, чи вона виступила в якості волонтера, оскільки це було доволі давно.

    - Інша  назва книжки “90.60.90” – «без імен». Як ти сам говориш – «без імен», бо не хотів когось образити чи когось особливо виділити. Чи були люди, котрі впізнавали себе ? Якою була їхня реакція?

    - Взагалі  першочергово книжка вийшла в електронному варіанті, її прочитала дуже мала кількість людей і лише  тих, кого я знаю конкретно. Але ти сама зможеш відчути різницю, як книжки читають  в  електронному варіанті, а  як на папері. На разі ще не минуло достатньо  часу, щоб усі герої цих  історій себе впізнали. Але навіть якщо хтось впізнає, нічого образливого там немає. Навпаки, це, мабуть, гарний знак - стати позитивним героєм тієї  чи іншої історії. Це  свого роду ностальгійні мандри гарними часами, й описано там лише хороших, веселих людей, з котрими ми творили свої щасливі дев’яності. Та й  взагалі, я дуже хочу, щоб про дев’яності не судили однобічно. Звісно, кримінал і драматизм – це все також було, але разом із тим вирувало щасливе життя, закохувались і народжувались щасливі люди.

    - У кожного автора є право на вигадку у книжці. Чи присутня вона у  твоїй літературі ?

    - Ні. У цій книжці немає вигадки, можливо, присутнє певне художнє редагування чи експресивне підсилення. Але зрештою, ці явища є необхідними, мабуть, для будь-якої книги. Але усі події та історії, написані у ній, – справжні. Більше того, вони пережиті мною та всіма тими, хто був зі мною у той час.

    - Чому ти зовсім  не висвітлив любовну тематику ?  Тобі би було що розповісти людям.

    - Ну так, за усіх маю відповісти. Насправді, ця тема  присутня в усіх,  і кожен може про неї розповідати чи навіть писати. А любов  взагалі така річ, що може прийти будь коли і будь де : у дитсадку у чи у притулку для літніх людей. Але ця книга не є автобіографічною, вона лише описує певні події життя, у котрих присутній я.

    - Якщо порівняти дев’яності та часи сьогоднішні. Що б тобі найбільше хотілось взяти з дев’яностих сьогодні, а з нинішнього часу залишити у дев’яностих?

    - Гарне запитання. Але ти розумієш, що воно з розряду «якби».  Навіщо дивитись у минуле? Ми уже нічого з нього не повернемо назад. Навіщо дивитись у майбутнє ? Ми не знаємо, що воно готує для нас. Найкраще озирнутись довкола та жити у тому часі, котрий зараз. Я, звісно, сентиментальна людина, інколи ностальгую за минулими часами. Часто минуле нам здається кращим.  Ну так, ми  ж були молодші, красивіші, щасливіші. Сонце світило якось тепліше і ясніше. Всі ці спогади, звісно, гріють. Але ж треба чітко для себе розуміти – життя це те,що сьогодні.

    - А чи у є у твоєму житті спогад, який би тобі хотілось стерти з пам’яті

    -Є, звісно, як у всіх людей. Але для того щоб його стерти, я можу лише про нього менше згадувати. Зрозуміло, що життя не повинно  бути  суцільним позитивом, однозначно, що темні смужки теж мають право на існування для того, щоб світло на їхньому фоні виглядало  ще краще та ще приємніше.

    - Якщо порівнювати літературу для дітей та літературу для дорослих, то для кого важче писати?

    - Кілька років тому був проект під назвою «Казки під подушку», для якого я написав дитячу книжку «Старий Годинник».   Після проекту я для себе зрозумів одне: ми зовсім не розуміємо дітей. Зараз ми відійшли на таку велику відстань, що складається враження, наче дітей може розуміти лише Антуан Екзюпері. Коли я написав свою казку, то одразу її протестували мої знайомі, читаючи цю казку своїм дітям. Для мене було дивно чути деякі  запитання від дітей, над якими  сам ніколи не замислювався  і не завжди мав відповідь.. Насправді творенням казок повинні займатись ті люди, котрі глибше проникають у психологію та мислення дитини.

    - Після написання книжки “90. 60. 90” чи змінилось щось у твоєму житті  ?

    - Я став більше усміхатись, бо тепер мене називають письменником. Проте, я аж ніяк не кажу, що я письменник. Бо письменники – це ті люди, котрі написали тонну літератури. А моя книжка – це радше  приємна розрядка думок та серця.

    - Ти знаєш, Вікторе, чим більше я  тебе знаю, тим більше я розумію, що не знаю тебе абсолютно. Чи є  у тобі риса, котра дратує тебе самого ?

    - Є, звісно. Це -  лінощі. Є ще одна риса, котра мене  страшенно дратує. Хоча інколи я розумію, що це певного роду і спасіння для мене самого. У мене дуже коротка пам’ять на усе погане у житті.  Тобто якщо зі мною хтось погано вчинив, я розумію, що  маю повне право  та можливість відповісти такою ж монетою. Але минає небагато часу, і я починаю це відпускати. Я не кажу, що  у мене трапляються надто страшні речі, проте моменти неправдивості інколи присутні. Ця риса насправді дуже допомагає у житті, бо як тільки людина набирає критичну кількість схожого  негативу, це, очевидно, виливається у  щось дуже нехороше.

    Ким для тебе є публіка?

    - Будь-яка зустріч з публікою - це обмін енергією. Я взагалі вважаю, що будь-яке мистецтво повинне нести емоції. Бо значно гірше, коли людина  залишається байдужою, без жодних емоцій. Тобто  яка прийшла - така і  пішла. Тоді який сенс було проводити ту годину чи дві?

    Нагадаємо: організатором презентації книжки Віктора Винника “90.60.90” стала мистецька платформа “DroArt”.

    Єва РАЙСЬКА, Медіа Дрогобиччина №4 (18) від 23 червня

     

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: