Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 27 Липень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

Результат пошуку зображень за запитом "реформи"

Україна йде шляхом реформ. Десь вони вдаються, десь не дуже, та все ж.

Станом на сьогоднішній день ключовою реформою є децентралізація. Про неї багато говорять, пишуть, закликають об’єднуватися. Хтось – ризикнув, і сьогодні уже розробив та має на руках стратегічний план розвитку своєї ОТГ, підтримку ДФРР, міжнародних донорів – та поступово намагається навчитись жити «по-новому». Хтось досі впирається, мовляв, залиште нам як було.

Поміж тим, схоже, що процес децентралізації незворотній. І тягне за собою він не лише укрупнення громад, а й ряд інших секторальних реформ, як от реформу освіти, медицини, системи надання адміністративних послуг, органів місцевого самоврядування та ін.

Тож, як зазначив під час семінару, організованого Реанімаційним Пакетом Реформ, експерт Анатолій Ткачук, 2017-й рік має стати роком завершення етапу формування ОТГ на місцевому рівні.

Експерт навів безліч прикладів того, як після переформатування в ОТГ, місцева влада знайшла методи і способи залучення додаткових коштів до місцевого бюджету, запуску підприємств та ін., зазначивши, що для того аби закон і найкращі наміри запрацювали – в процесах має брати участь якомога більше людей.

Пересторогу сіл, які об’єднується з містами, знівельовано досвідом: левова частка коштів з ДФРР та інших бюджетів розвитку йде саме на села, а не у міста –адже якщо у містах інфраструктура більш-менш сформована, то селам потрібно допомагати.

Пересторогу «у нас все заберуть» розвінчано фактом, що не заберуть, бо нема чого забирати, адже більшість сільських бюджетів були дотаційними. Тепер навпаки – вони мають звідки і можуть розвиватися.

ОТГ стає також шкільним округом. Громада сама вирішує, яка школа має стати опорною, зразковою, повнокомплектною, а рівень якої варто зменшити. Ключове тут – не стіни зберегти, а дати якісну освіту. При чому, як зазначив заступник міністра освіти Павло Хобзей, не йдеться про насильницьке закриття шкіл. «Опорна школа має бути такою, до якої тягнутимуться батьки і діти, до якої із задоволенням віддаватимуть свою малечу, бо знатимуть, що там діти отримають якісні знання! Завдання місцевої влади в ОТГ – створити таку школу, дати їй змогу розвиватися, забезпечити дітям доїзд до неї, а батьки – вони розумні, швидко зорієнтуються».

Практикою уже діючих ОТГ доведено, що неповороткі методкабінети, де сидять десятки методистів, які в більшості й практикуючими вчителями ніколи не були – не потрібні. Натомість, функції методистів з окремими доплатами лягають на найавторитетніших вчителів – і цього, кажуть, більш, ніж достатньо.

Ще однією перевагою ОТГ є те, що, оскільки керівництво  ОТГ має бути мобільним і компетентним, тепер на роботу голови беруть не кума-брата-свата, а розумного, - зазначив Анатолій Ткачук. Він також додав, що ініціатива реформи має йти не так зверху, як знизу. «Без залучення н місцях великої кількості відповідальних людей і їх активності зробити реформу неможливо»

Щодо ПТУ, тягар утримання яких зараз ліг на обласні бюджети. Розробники реформ вважають, що громада має сама для себе окреслити стратегію, визначити які пріоритети важливі, в якому керунку рухатися, які для цього професії потрібні – і, так, оплачувати за це.

Хоча, насправді, уявити, як, наприклад, Дрогобич після створення ОТГ оплачуватиме послуги усіх наявних технікумів-ВПУ – дуже складно. Без співпраці з іншими територіями це  виглядає нереальним.

Та повернімось до реформи. На місцях має вирішуватись питання початкової і середньої освіти, первинної медицини, надання якомога більшого переліку адміністративних послуг через ЦНАПи, інфраструктурні проекти, створення центрів безпеки, які мали б співпрацювати із нацполіцією та ін.

За таких умов, кажуть, місцева влада почне виконувати основне своє завдання і призначення – обслуговувати громадян.

Всі інші надбудови мають зникнути. Не буди районних рад, РДА якщо і залишаться – то із дуже-дуже обмеженими повноваженнями і функціями, поняття району, по великому рахунку, зникне як таке. Залишаться традиційні у нашому розумінні поняття області з наявними на сьогодні межами. Але! Оскільки така велика територія як область (а це таки велика територія, адже напр. територія Естонії – десь така, як територія Волині) – це загроза сепаратистських настроїв, і ліквідація районів може їх посилити, то розробники плану реформи придумали «хід конем». Полягає він у …госпітальних округах! Так, вам не причулося. Госпітальні округи, окрім того, що матимуть медичну місію, також розбиватимуть кожну область на 4-6 частинок і цементуватимуть її зсередини. Тобто, медична реформа – не просто медична, а й має ознаки територіальної.

Взагалі ж, якщо повести мову про виключно зміни в медицині, то вони мають стати колосальними. Медицину розбивають на три ділянки – первинна допомога (базова), вторинна (спеціалізована) і третинна (високо спеціалізована, вузько профільна).

За реформу первинної медицини в Міністерстві взялись уже. Пік її впровадження припадатиме на 2017-2018 роки. Передбачається створення національного страховика –Національної служби здоров’я України, який й скеровуватиме гроші за пацієнтом (а не на територію). З середини цього року, як зазначив заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк, ця структура почне перераховувати платежі за первинну медичну практику (сімейним лікарям, педіатрам, терапевтам, з якими ви маєте укласти договір – оплата здійснюватиметься щомісячно, залежно від вашого віку), з 2018 року – амбулаторним спеціалістам (ЛОР, офтальмолог кардіолог та ін – оплата по тарифу за візит), з 2019 року – лікарням та клінічним спеціалістам (за кожен конкретний випадок вашого перебування у лікарні – оплата по тарифу за клінічний випадок).

Як бачимо, прогнозується, що стартує реформа (первинний щабель) з середини цього року. Тоді ж частина коштів, які передбачені первинну меддопомогу виведеться із медичної субвенції – і скерується на розподіл національному страховику.

Тобто, згідно із цими планами, нова система медичної допомоги на повну запрацює десь аж у 2019 році. І таким містам, як Дрогобич (де широко розгалужена система вторинної меддопомоги, що надається не так «своїм», як мешканцям прилеглих територій, а система трансфертів – мертва) якимись правдами-неправдами потрібно втриматись до 2018-2019 року, не розгубивши при цьому фахових лікарів…

Чи є проблеми? Звісно, є. Наприклад, ДФРР мав би, згідно з Бюдженим кодексом, становити понад 6 млрд.грн, а становить 3,5 (при чому,  лише 1 млрд – це загальний фонд, решта – спецконфіскат). Наприклад, не усі громади знають про переваги об’єднання, а районні ради і райдержадміністрації всіляко «штопорять» децентралізаційні процеси. Наприклад, хто зна як Дрогобицькій медицині дожити до 2019 року – в умовах, коли на цей рік на її утримання бракує близько сотні мільйонів гривень…

Складно.

Але треба йти.

Дорогу осилить йдучий.

 

Марія Кульчицька

 

ПС. Для голів сільських і міських рад Дрогобиччини, які досі вагаються чи варто об'єднуватись - цікавим може стати досвід Волочиської, Печеніжинської, Гніздичівської, Новокалинівської та ін. ОТГ. З ним, а також з іншими актуальними аспектами з питань децентралізації можете ознайомитись, переглянувши запис Конференції "Від створення ОТГ - до розумного зростання", яка 24 лютого за участі представників понад 200 ОТГ, міністрів і експертів пройшла у Києві.

Відео - Інституту громадянського суспільства (дивитись з 20 хв)

Цікаву інформацію щодо реформи можете знайти на сторінці "Асоціація ОТГ" у мережі Фб.

 

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: