Відправити в FacebookВідправити в Google BookmarksВідправити в TwitterВідправити в LinkedInВідправити в LivejournalВідправити в MoymirВідправити в OdnoklassnikiВідправити в Vkcom
Четвер, 27 Липень 2017

Новини

Real time web analytics, Heat map tracking

 FRANKOУ Дрогобицькій ратуші 1 серпня о 12 годині у Світлиці Туристично-інформаційний центр презентуватиме мапу “Місця Івана Франка у Дрогобичі».

"Історія Дрогобича, як і кожного міста, зіткана з історій великих особистостей, які колись у ньому жили, творили і увічнили свій талант в ореолі його самобутності.

У цьому сенсі знаковою, безсумнівно, є постать Івана Франка, - розповідає керівник ТІЦу Ігор Чава. -  Дрогобич – місто юності великого українця. До 160-річчя нашого славного краянина Туристично-інформаційний центр спільно з істориком Володимиром Галиком розробив карту місць, пов’язаних із життям та творчістю Івана Франка. Це прецедентне досягнення, адже вперше на науковому підґрунті зібрано і впорядковано схему усіх місць, що символізують нерозривність Івана Франка з Дрогобичем."

Презентована карта - не лише вагома лепта у краєзнавство, вона слугуватиме методологічною базою організації туристичних маршрутів дрогобицькими стежками Каменяра. Крім почутого і побачено, відтепер мандрівники за допомогою інформації, систематизованої на мапі, зможуть вибудувати собі цілісне уявлення про дрогобицький період життя Івана Франка. Іван Франко і Дрогобич (місця, які пов’язані з великим українцем)

 

TIC 1. Зварицьке передмістя, Зварицька Жупа збоку річка Побук (Серет) – тут Іван Франко ловив рибу руками.

2. Гора Таптюж біля Млинок – сюди І. Франко ходив по гриби про згадує в творі «Рутенці» та в повісті «Boa Constrictor» ( 1878 р.).

3. Церква Святого Юра (вул. Солоний Ставок, 25) – легенду про закладини, будівництво церкви описав і пояснив Іван Франко.

4. Солевиварювальна жупа (Дрогобицький солевиварювальний завод) (вул. Солоний Ставок, 27) – саме від території Дрогобицької солевиварювальної жупи 27 липня 1884 р. І. Франко як один із організаторів, розпочав українську студентську мандрівку з метою ознайомити «молодіж із різними кругами руської провінціальної інтелігенції». Програма маршруту включала відвідини таких насених пунктів: Дрогобич-Урич-Корчин-Бубнище-Болехів-Калуш-Станіславів-Коломия-Вижниця-Устеріки.

5. Тереторія ЗОШ № 5 (вул. Зварицька, 57) – в час Івана Франка Зварицьке передмістя на якому була велика толока і сюди на гаївки приходили учні з нормальної школи та гімназії. Тут бував І. Франко з товаришами, і записував гаївки у зошит.

6. Церква Воздвиження Чесного Хреста (вул. Зварицька, 9) – під час виборів до Австрійського сейму у 1897 р. І. Франко балотувався по окрузі Перемишль-Мостиська-Рудки-Самбір-Дрогобич-Підбуж. Через підлі провокації та фальсифікації (побутують перекази, що на стінах дзвіниці церкви були розклеєні оголошення, де закликалося не вірити І. Франкові бо він жид Френкель, який замаскувався під інше прізвище щоб отримати перемогу на виборах і «пити людську кров») український вчений зазнав поразки отримавши в Дрогобичі лише 44 голоси. Про вибори 1897 р. до Австрійського сему Франко написав у «Kurjer Lwowski» статтю: «Zgromadzenie wyborcze w Drohobyczu» в якій описує свою агітаторську діяльність.

7. Місце будинку кравця Івана Гутовича (вул. Жупна, 16) – тимчасове помешкання Івана Франка під час навчання у нормальній школі (згадує про це у своїх спогадах Франків однокласник по Ясеницькій сільській і Дрогобицькій так званій нормальній школі отців Василіян – Михайло Кобилецький). Від Івана Гутовича І. Франко записав і опублікував такі легенди: «Святий Николай і три студенти», «Як у москалів кури піють» (1870 р.), «Як москаль долотом рибу ловив» (1870 р.), «Холера в Дрогобичі 1831 р. і жиди» (1872 р.).

8. Місце де стояв будинок коваля Поплавського (ріг вул., Каменярської напрямку від вул. Бориславської до вул. Жупної (південно-західне крило будинку № 2 на вул. Бориславській) – тимчасове помешкання Івана Франка під час навчання у нормальній школі, про що згадує у своїх спогадах Семен Вітик.

9. Місце розташування будинку господині Кошицької (кінець провулка Ремісничого від вул. Бориславської навпроти відділення № 2 «Наша пошта») – перше постійне мешкання Івана Франка під час навчання навчання у нормальній школі. Своє проживання тут І. Франко відобразив у своєму оповіданні «У столярні».

10. Місце будинку бондаря Корпака (ріг на стику вул. Ю. Дрогобича з вул. Маріїнською (біля пам’ятного хреста де колись стояла колона) – друге погстійне помешкання І. Франка під час навчання у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа. Про це Іван Франко згадав у оповіданні «Гірчичне зерно» та у нарисі «У столярні».

11. Пам’ятник-бюст В. Стефаникові (адвокатською конторою та церквою Св. Трійці – на розі вул. Гончарської від вул. Бориславської) – В. Стефаник – український письменник, який упродовж 1890 – 1892 рр. навчався у Дрогобицькій гімназії і відвідував І. Франка.

12. Колишній будинок Нормальної школи отців Василіян (вул. Трускавецька, 4) – тут упродовж 1864 – 1867 рр. навчався І. Франко.Цьому періоду вчений присвятив два оповідання: «Отець-гуморист» та «Schön schreiben».

13. Міський парк (між вул. Підвалля і вул. Завалля навпрто вул. Трускаіецької) – місцевий колорит І. Франко змалював у своїх творах малої прози «Із моїх споминів», «У столярні»; романі «Перехресні стежки».

14. Некрополь по вулиці Трускавецькій – на ньому знаходиться могила Едмунда Леона Солецького - Едмунд Леон Остоя Солецький – маловідомий інженер-архітектор, перекладач, краєзнавець та редактор, народився 11 квітня 1842 р. Закінчивши технічну школу Е. Л. Солецький обійняв посаду службовця на Львівсько-Чернівецікій залізниці у місті Станіславі. Г. Кохн у некролозі про Е. Л. Солецького стверджує, що той був удостоєний звання почесного громадянина міста, проте не вказує за які заслуги. Згодом обставини склалися так, що у Е. Л. Солецького виник конфлікт із керівництвом залізниці, і той, у проміжку 1876 – 1877 рр. переїхав до Дрогобича. Окрім цього Е. Л. Солецький був активним кореспондентом газети «Strażnica». Паралельно, Е. Л. Солецький критикує і політичне життя міста. Ще однією важливою ланкою діяльності Е. Л. Солецького була публіцистська робота. Від 16 лютого 1884 р. (перший випуск газети) до 15 квітня 1889 р. (останнє видання часопису) у Дрогобичі виходила польська «Gazeta Naddniestrzańska» за редакцією Едмунта Леона Солецького. Іван Франко відзначив демократизм газети, братерське ставлення її до українців, інтелігенції та культури. Будучи редактором «Gazety Naddniestrzańskiej» Е. Л. Солецький почав проявляти себе як перекладач. Його увагу привертають твори Т. Г. Шевченка. У 1889 р. на сторінках кількох чисел дрогобицького часопису «Nowy» Kurjer Drohobycki» була опублікована його розлога стаття «Wady ludu naszego» підписана криптонімом «L.» у змісті якої він розмістив свій переклад на польську Шевченкового вірша «І день іде, і ніч іде». Про приязні зв’язки І. Франка з Е. Л. Солецьким свідчать дві листівки від редактора газети до вченого. Е. Л. Солецький був власником великої домашньої бібліотеки, де його книжки позначалися особистим екслібрісом. Цією бібліотекою часто послуговувався І. Франко, коли, упродовж 1881 – 1883 рр. перебував у Нагуєвичах. Про останні роки життя Е. Л. Солецького достовірно нічого невідомо. Помер Е. Л Солецький 27 лютого 1896 р. Похований у Дрогобичі на католицькому цвинтарі по вулиці Трускавецькій. На цю вельми прикру подію І. Франко помістив некролог у газеті «Kurjer Lwowski», де повідомляє про смерть Едмунда-Леона Солецького, називаючи його міським будівничим.

15. Церква Св. Трійці – 2 лютого 1912 р. у ній І. Франко віднайшов рукопис після вивчення якого опублікував працю: «Дрогобицька служебна мінея з року 1563».

16. Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича (вул. Театральна 1) – тут І. Франко виступав з промовою на робітничому мітингу 5 червня 1902 р.

17. Пам’ятна таблиця про криваві вибори на розі будинку по вул. І. Мазепи, 9 від початку вулиці Й. Левицького – на цьому місці знаходилась спортивна зала де в червні 1911 р. австрійські власті вчинили криваву розправу над виборцями (19 червня 1911 р. тут проходили «криваві вибори» до австрійського парламенту (другий і третій тури цих виборів призначалися відповідно на 26 червня та 3 липня), а вже 1 лютого 1912 р. за сприянням В. Ратальського на цьому місці І. Франко читав свою поему «Мойсей». Після цього. І. Франко відвідав могилу свого вчителя із нормальної школи – І. Нимиловича. Це був передостанній приїзд І. Франка в Дрогобич.

18. Головна пошта по вул. Данила Галицького – є відомими шістдесят шість листів, які адресовані Івану Франку з поштової скриньки Дрогобича, оригінали яких перебувають на збереженні у відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Свої листи, які писав І. Франко в Дрогобичі, він також надсилав із цієї пошти.

19. Будинок Леона Гартенберга (вул. Т. Шевченка, 12) – його закладини І. Франко описав у повісті «Борислав сміється».

20. Приміщення Філармонії (вул. Т. Шевченка 32) – тут знаходилась тюрма, у якій І. Франко провів одну добу, коли був відправлений етапом з Коломиї до Нагуєвич під час другого арешту в червні 1880 р. Ця дрогобицька тюремна «яма» описана І. Франком у новелі «На дні».

21. Приміщення філологічного факультету ДДПУ імені І. Франка – колишня Дрогобицька гімназія імені Франца-Йосифа (вул. Т. Шевченка, 34) – тут І. Франко навчався упродовж 1867 – 1875 рр. Тут відбулося становлення Франкової літературної діяльності. Про гімназію і навчання у ній І. Франко написав такі праці: «[Допис про Дрогобицьку гімназію]», «Ученицька бібліотека в дрогобичи», «Спомини із моїх гімназіальних часів», «Гірчичне зерно» тощо.У 1979 р. на будинку було встановлено пам’ятну меморіальну дошку з горельєфом.

22. Вулиця І. Франка – колишня вул. Лішнянська – ім’я І. Франка їй присвоїли у 1926 р. з нагоди 10-ї річниці від дня смері.

23. Будинок культури (вул. І. Франка, 20) – будівлі присвоїли ім’я І. Франка у 1981 р., а пам’ятник вченому відкрито у жовтні 1966 р. Автори пам’ятника: скульптори Я. Чайка, Е. Мисько, В. Одрехівський. Гостями церемоії відкриття стали: Олесь Гончар, Павло Загребельний, Іван Ле, Ірина Вільде, Петро Панч та ін.

24. ДДПУ ім. І. Франка (головний корпус університету, вул. І. Франка, 24) – ім’я І. Франка вузу присвоїли у 1954 р. тоді ще як педінституту.

25. ЗОШ № 1 (вул. Сагайдачного, 19) – у вересні 1936 р. з нагоди відзначення 80-ти річчя від дня народження і 20-ти річчя від дня смерті І. Франка на фасаді будинку з боку вулиці сніжної було встановлено меморіальну таблицю з написом: «Великому синові України Іванові Франкові – Дрогобицька земля». Дрогобицька українська гімназія імені Івана Франка 1918 – 1944 рр.

26. Цвинтар по вул. Грушевського – могила І. Нимиловича – вчителя із нормальної школи, якого шанував І. Франко.

27. Будинок по вул. Стрийській, 138 – будинок В. Кобрина, знаного дрогобицького адвоката, приятеля І. Франка, який переклав поему «Мойсей» на польську мову.

 

 

 

Курси валют



 

 

 

Телепрограма

Погода

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер: